Постанова

від 15.02.2013 по справі 809/235/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2013 р. Справа № 809/235/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Зюбрецький З.М., Зюбрецький З.М.

вді відповідача - Урядко Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяда-ІФ"

до відповідача: Державної податкової інспекції в Долинському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000860220 та №0000850220 від 13.12.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда-ІФ» (надалі-позивач, ТзОВ «Плеяда-ІФ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Долинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000860220 та № 0000850220 від 13.12.2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті ним податкові повідомлення-рішення №0000860220 та № 0000850220 від 13.12.2012 року є безпідставними і необґрунтованими та не відповідають обставинам справи. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні. Суду пояснив, що висновки зроблено в акті перевірки на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено непідтвердженість здійснення господарських операцій у поданій податковій звітності стосовно часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутність адміністративно-технічних можливостей для придбання, реалізації та здійснення діяльності. Відсутність їх за місцем знаходження на момент перевірки. А також позивачем непідтверджено руху товарів товаро-транспортними накладними, які є необхідною документацією при здійсненні перевезень товарів. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

У період з 14.11.2012 року по 20.11.2012 року податковими ревізорами Державної податкової інспекції в Долинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Плеяда-ІФ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства при здійсненні операцій з СПД ОСОБА_3 (ідент.номер НОМЕР_1) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ «Ріне» (код ЄДРПОУ 23694318) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №3947/220/33715163, яким встановлено порушення ТзОВ «Плеяда-ІФ»:

- ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст.658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок, а відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам;

- п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України ТзОВ «Плеяда-ІФ» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведено на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 1945 грн., в тому числі за листопад 2010 року 132,00 грн., за липень 2011 року - 1813,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1945,00 грн., а саме за листопад 2010 року на - 132,00 грн.. за липень 2011 року - 1813,00 грн.;

- п.1.32 ст. 1, п.5.1, ст. 5, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.39 п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оплакування прибутку підприємств», п. 138.2, ст. 138, п.п.39.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ТзОВ «Плеяда-ІФ» віднесено до складу валових витрат з податку на прибуток за операціями, які проведені на підставі нікчемного правочину, та первинних документів на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено витрати по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 9723,00 грн. у тому числі за 2010 рік (IV квартал) в сумі 658,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 9065,00 грн.;

П.5.1, пп. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п.п. 39.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток встановлено заниження задекларованих сум на 2249,00 грн. в т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 164,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 2085,00 грн. в результаті допущених порушень описаних в п.3, п. 3.1.1 та 3.1.2 даного акту.

На підставі акта перевірки №3947/220/33715163 від 27.11.2012 року начальником ДПІ в Долинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000850220 від 13.12.2012 року, яким ТзОВ «Плеяда-ІФ» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2290,00 грн., в тому числі за основним платежем 2249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41,00 грн.; № 0000860220 від 13.12.2012 року, яким ТзОВ «Плеяда-ІФ» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1945,00 грн. (а.с.30).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, які ґрунтуються на встановленні відповідачем, під час перевірки, наступних обставинах.

В ході перевірки на підставі використаних актів про проведення аналізу діяльності контрагентів позивача, зокрема: акт від 24.09.2012 року №404/17-НОМЕР_1 Городоцької МДПІ про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД ФО ОСОБА_3 за період з 01.04.2011 року по 06.09.2012 року та з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року. За результатами даної перевірки було встановлено, що СПД ФО ОСОБА_3 здійснював свою фінансово-господарську діяльність з ПП «Аеромакс-Сервіс», яке має ознаки фіктивності, як наслідок податковим органом поставлено під сумнів реальну можливість здійснення господарських (придбання, транспортування, та реалізація товару) операцій між СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Аеромакс-Сервіс» та відповідно і ТзОВ «Плеяда-ІФ».

До уваги перевіряючими також було взято акт від 06.06.2012 року №43/22-5/23694318 Кіровоградської оДПІ про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Ріне» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року. Перевіркою встановлено, що місцезнаходження даного суб'єкта господарювання не встановлено, тобто воно відсутнє за своєю юридичною адресою.

Крім того, відносно директора ТОВ «Ріне» ОСОБА_5 та засновника підприємства ОСОБА_6 порушено за фактом фіктивного підприємництва кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України

Внаслідок цього зроблено висновок про діяльність вказаних підприємств спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття ними належним чином цивільної право-дієздатності, висновку про фіктивність правочинів між ними та їх контрагентами.

На підставі вказаних висновків та встановлення факту не підтвердження первинними документами транспортування товару під час проведення перевірки відповідачем, як наслідок, зроблено висновок, відповідно до якого угоди укладені між позивачем та його контрагентами відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та висновку, що позивачем безпідставно, в порушення норм податкового законодавства включено до валових витрат непонесені фактично витрати згідно вищенаведених угод та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення даних господарських операцій, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

Таким чином, підставою для визначення відповідачем позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за листопад 2010 року та за липень 2011 є висновок про неможливість віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку, сплаченого контрагентам, у зв'язку з придбанням товарів, оскільки видані ними первинні документи оформленні на виконання нікчемних, на думку відповідача, угод.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованих рішень, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

08.11.2010 року позивачем (Покупцем) укладено усну угоду із СПД ОСОБА_3 на поставку товару.

08.11.2010 року СПД ОСОБА_3 сформовано видаткову накладну №49829, відповідно до якої ТзОВ «Плеяда-ІФ» отримало (придбало) у СПД ОСОБА_3 диск тормозний skania i429X45 SKA100 1 шт. вартістю 789,74 грн. в тому числі ПДВ 131,62 грн. (а.с.36).

Згідно рахунку-фактури №49829 від 08.11.2010 року ТзОВ «Плеяда-ІФ» придбало у СПД ОСОБА_3 диск тормозний skania i429X45 SKA100 1 шт. вартістю 789,74 грн. в тому числі ПДВ 131,62 грн. (а.с.37).

08.11.2010 року СПД ОСОБА_3 сформовано податкову накладну від 08.11.2010 року №49829 на придбання товару - диск тормозний skania i429X45 SKA100 1 шт. вартістю 789,74 грн. в тому числі ПДВ 131,62 грн. (а.с.38).

Відповідно до платіжного доручення №157 від 08.11.2010 року ТзОВ «Плеяда-ІФ» перерахувало на рахунок СПД ОСОБА_3 за диск тормозний "Сканія" грошові кошти в розмірі 789,74 грн. в тому числі з ПДВ 131,62 грн. (а.с.39).

06.07.2011 року позивачем (Одержувач) укладено усну угоду із ТОВ «Ріне» про надання послуг - капітальний ремонт насос-форсунки, монтаж/демонтаж насос-форсунки, діагностика електронної системи автомобіля "Сканія".

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000401 від 06.07.2011 року ТзОВ «Плеяда-ІФ» отримало від ТОВ «Ріне» послуги, а саме: капітальний ремонт насос-форсунки, монтаж/демонтаж насос-форсунки, діагностика електронної системи автомобіля. вартістю 10878,00 грн. в тому числі ПДВ 1813,00 грн. (а.с.40).

Як вбачається з акта №ОУ-0000073 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2011 року ТОВ «Ріне» надало позивачу послуги - капітальний ремонт насос-форсунки, монтаж/демонтаж насос-форсунки, діагностика електронної системи автомобіля. вартістю 10878,00 грн. в тому числі ПДВ 1813,00 грн. (а.с.41).

Відповідно до платіжного доручення №102 від 06.07.20011 року ТзОВ «Плеяда-ІФ» перерахувало на рахунок ТОВ «Ріне» за технічне обслуговування автомобіля «Сканія» грошові кошти в розмірі 10878,00 грн. (а.с.42).

Факт реальності проведення вищевказаних фінансово-господарських операцій ТзОВ «Плеяда-ІФ» з своїми контрагентами підтверджують наявні в матеріалах справи документами, а саме: витягом з книги про розрахунках з постачальниками ТзОВ «Плеяда-ІФ», зокрема: СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Ріне», актом про списання запасних частин від 30.11.2010 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року та за липень 2011 року (а.с.43-50).

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Ріне» є в наявності у позивача.

Суд, перевіряючи реальність проведених операцій згідно укладених позивачем з СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Ріне» усних угод, встановив, що позивачем товар отримано, на суму отриманого позивачем товару виписано всі податкові та видаткові накладні, а покупцем здійснено розрахунок за отриманий товар згідно поданих копій платіжних документів.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем, СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Ріне», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем товару, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (укладених угод, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних документів, платіжних документів), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та віднесено до складу податкового кредиту за період за листопад 2010 року та липень 2011 року оскаржувані суми податку сплаченого СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Ріне».

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем угод та відсутність господарських операцій суд вважає останні невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів понесеної кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду доказів щодо визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також відповідачем не доведено твердження про отримання позивачем податкової вигоди, внаслідок проведених господарських операцій, не надано суду, а також не повідомлено про наявність доказів, які б могли свідчити про такі обставини.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо відсутності господарських операцій та нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентами та, як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а тому слід стягнути на користь позивача судові витрати - судовий збір в сумі - 114 (сто чотирнадцять гривень) 70 копійок.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000860220 та №0000850220 від 13.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Плеяда-ІФ», вул.Д.Галицького, 63, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33715163 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять гривень) 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.02.2013 року.