Постанова

від 12.03.2013 по справі 2а-0770/3664/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/3664/12

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі :

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Нагорна Л.І.

за участю сторін:

представника позивача - Ігнатенко С.С.,

представника позивача - Курах В.Ф.,

представника відповідача - Подойма Н.В.,

представника відповідача - Вараді П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Будавтодор» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Будавтодор», звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС, якою просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 р. за № 000271/22-0/25434969, за № 000272/22-0/25434969, за № 000273/22-0/25434969, за № 000274/22-0/25434969 та за № 40/17-2/25434969.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ Закарпатської області ДПС прийняті відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Зокрема, підставою для донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 29333 грн. та з податку на прибуток у розмірі 33733 грн. є віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Новотрейд ЛТД» за договором, який нібито не спрямований на реальне настання правових наслідків та без документального підтвердження. При цьому зазначено, що суми валових витрат сформовано в рамках укладеного договору поставки № 12/07/10 від 12.07.2010 р., за якими здійснювалися реальні поставки товару на користь позивача, на підставі видаткової накладної, транспортних та платіжних документів, а сплачений ПДВ в межах виконання договору в зв'язку з придбанням такого товару відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, згідно вимог розділу V Податкового кодексу України.

Підставою для донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 154298 грн. та з податку на прибуток у розмірі 179693 грн. є застосування податковим органом звичайних цін при проведенні позивачем реалізації піску будівельного власного видобутку фізичним особам-підприємцям. При цьому зазначено, що при проведенні перевірки відповідачем не враховано те, що позивач належним чином обґрунтував рівень договірних цін. Також зазначено, що в порушення вимог пп. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган не провів дослідження рівня цін на ідентичний товар - пісок будівельний, на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території, якою в даному випадку є м. Ужгород та Ужгородський район. В той час як відповідно до довідки Закарпатської торгово-промислової палати від 27.11.2012 р., рівень договірних цін позивача відповідає рівню цін на аналогічну продукції на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території - м. Ужгород та Ужгородський район.

Стосовно донарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 480 грн. позивач зазначає, що акт перевірки від 16.11.2012 року, який слугував підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, не містить чіткого викладу фактичних обставин з посиланням на первинні документи, які б свідчили про факт порушення позивачем норм пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», правомірність донарахування спірної суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача у засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснили, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Новотрейд ЛТД» не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки вказане товариство за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутній кваліфікований персонал та основні фонди, дане підприємство не подає вчасно податкову звітність, а результатом діяльності ТОВ «Новотрейд ЛТД» є переважно формування податкового кредиту та валових витрат на адресу контрагентів-покупців. Щодо прийняття рішення про застосування звичайних цін по господарським операціям позивача з реалізації піску будівельного фізичним особам-підприємця зазначили, що під час проведення перевірки податковим органом було визначено рівень цін на аналогічну продукції на території Закарпатської області (зокрема, Берегівський та Мукачівський райони), яка виявилися вищою за рівень договірних цін позивача при проведенні реалізації піску будівельного власного видобутку фізичним особам-підприємцям. У зв'язку з цим податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 154298 грн. та по податку на прибуток на загальну суму 179693 грн. Також вказано, що позивач 29.10.2010 р. перерахував ТОВ «Това» кошти з призначенням платежу «за обслуговування делегації в кількості 25 чоловік» на суму 3200 грн., що по суті є додатковим благом, без утримання податку з доході фізичних осіб в розмірі 480 грн. За наведених обставин представники відповідача просили відмовити в задоволені позову повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що працівниками Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Будавтодор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року (акт Ужгородської МДПІ № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р.), якою зокрема встановлено порушення ПрАТ «Будавтодор»:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.6., п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами і доповненнями, пп. 7.4.1. п 7.4 ст.7 та п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997№ 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 213 427 грн.;

- п. 1.18. ст. 1 та п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 p. № 168/97-BP, із змінами та доповненнями, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року за №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п. 185.1 ст. 185, п. 186 і ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 183 630 грн.;

- вимог пп. 4.2.9, пп. 4.2.15 п.4.2 ст.4 та пп. 9.10.1 ст. 9 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р № 889-ІV (із змінами і доповненнями) та п.165.1 ст.165 тa ст. 170 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 480.00 грн.

На підставі акту перевірки № 1394/22-0/25434969 від 16 листопада 2012 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення № 000271/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33733 грн. за основним платежем; № 000272/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 29333 грн. за основним платежем та 7333 грн. штрафних санкцій; № 000273/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на прибуток у розмірі 179693 грн. за основним платежем та 21611 грн. штрафних санкцій; № 000274/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з ПДВ у розмірі 154298 грн. за основним платежем та 30530 грн. штрафних санкцій; № 40/17-2/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 480 грн. за основним платежем та 120 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської МДПІ № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р. підставою для донарахування позивачу спірних сум з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Новотрейд ЛТД» став висновок про те, що ПрАТ «Будавтодор» за ІІІ кв. 2011 р. включило до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів, а також податкового кредиту, вартість придбаних нафтопродуктів та транспортних послуг від ТОВ «Новотрейд ЛТД» без документального підтвердження, придбання яких не пов'язано з веденням господарської діяльності.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1.).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.6. вказаної статті визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України).

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 12 липня 2010 року між ПрАТ «Будавтодор» та ТОВ «Новотрейд ЛТД» було укладено договір поставки № 12/07/10, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Новотрейд ЛТД» поставити ПрАТ «Будавтодор» нафтопродукти узгодженими партіями та зобов'язання позивача прийняти товар та сплатити за нього (п. 1.1.). Всі витрати по транспортуванні товару від постачальника до вантажоотримувача несе ПрАТ «Будавтодор» (п. 4.4.).

Реальний характер вказаного договору поставки підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по поставці товару (нафтопродуктів) про що свідчать досліджені в судовому засіданні та наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме рахунок-фактури № НТ-0000030 від 26.09.2011 р., товарно-транспортна накладна № 069963 від 23.09.2011 р., видаткова накладна № НТ-0000026 від 27.09.2011 р., податкова накладна № 29 від 27.09.2011 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 р.

У судовому засіданні також встановлено факт проведення розрахунків за поставлений товар та отримані транспортні послуги згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 308 від 27.09.2011 р., що також підтверджує настання реальних правових наслідків за договором поставки № 12/07/10 від 12.07.2010 року. При цьому, подальше фактичне використання придбаних нафтопродуктів у господарській діяльності позивача підтверджується матеріальними звітами.

Cуд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірного договору поставки, ПрАТ «Будавтодор» повною мірою дотрималося вимог ст.ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.27., 138 п. 138.1., п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, 139 п. 139.1. пп. 139.1.9, а тому має право включити до собівартості придбаних та реалізованих товарів фактично понесені витрати у розмірі - 146 667 грн., вартості придбаних нафтопродуктів та транспортних послуг від ТОВ «Новотрейд ЛТД» за договором поставки № 12/07/10 від 12.07.2010 року.

При цьому суд враховує посилання позивача на те, що можливі недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної № 069963 від 23.09.2011 р. не можуть слугувати підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат за результатом вчинення реальної господарської операції, оскільки Податковий кодекс України не містить вимог до первинних документів, які в силу вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України слугують підставою для віднесення фактично понесених витрат до складу валових. Пунктом 140.5. ст. 140 ПК України чітко визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правова норма п. 198.6 ст. 198 ПК України забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірна сума податкового кредиту позивача сформована в результаті придбання товару та транспортних послуг від ТОВ «Новотрейд ЛТД» повністю підтверджена належним чином оформленою податковою накладною № 29 від 27.09.2011 р., а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача. Обставини, що наведені відповідачем в акті перевірки № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р. знаходяться поза межами вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Cуд відхиляє посилання відповідача на можливі порушення з боку ТОВ «Новотрейд ЛТД» вимог податкового законодавства, оскільки вказане не є достатньою підставою для визначення спірного правочину таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та витрат, податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Так, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Суд також критично оцінює посилання податкового органу в обґрунтування недійсності спірного правочину укладеного між ПрАТ «Будавтодор» та ТОВ «Новотрейд ЛТД» на нікчемність угод укладених між ТОВ «Новотрейд ЛТД» та третіми особами по ланцюгу до постачальника - ТОВ «Байкар», ТОВ «Контект» та ТОВ «Креатив-Бюро «Краб», оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду викладену у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, згідно якої відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

В той час як судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів, складених в результаті вчинення спірної господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «Новотрейд ЛТД».

Водночас, відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірної господарської операції щодо купівлі нафтопродуктів та транспортних послуг позивачем у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як ст. 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.

Суд відхиляє доводи податкового органу у акті перевірки в обґрунтування недійсності спірного правочину на відсутність ТОВ «Новотрейд ЛТД» за юридичною адресою, оскільки це не свідчить про не спрямованість на настання реальних правових наслідків спірної господарської операції. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що сторони спірного договору поставки належним чином не дотрималися умов даного договору (згідно договору місце поставки ст. Кам'яниця, а поставлено згідно ТТН у м. Ужгород; не надано сертифікат відповідності чи паспорта якості на товар; автомобіль з товаром відправлено скоріше, ніж виписано рахунок-фактуру та видаткову накладну; не дотримано п. 3.11.договору щодо приймання товару згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281171/578/155 та Правил перевезення наливних вантажів, затверджена наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 № 299), оскільки зміст договору та внесення до нього змін здійснюється на власний розсуд сторін такого договору в силу вимог ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України та ч. 4. ст. 179 ГК України, натомість Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту в залежності від дотримання сторонами умов господарського договору.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 р. за № 000271/22-0/25434969 та за № 000272/22-0/25434969, вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у відповідній частині та визнання вказаних податкових повідомлень-рішень протиправними.

Крім того, актом перевірки Ужгородської МДПІ від 05.12.2012 року за № 40/17-2/25434969 встановлено заниження ПрАТ «Будавтодор» валового доходу на суму - 771486 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму - 154297 грн. на тій підставі, що в охоплений перевіркою період ПрАТ «Будавтодор» здійснювало реалізацію піску будівельного власного видобутку фізичним особам-підприємцям по ціні за 1 м. куб. - 43,00 грн. з ПДВ (період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.), 50,00 грн. з ПДВ (період з 01.01.2011 р. по 15.03.2011 р.) та 54,00 грн. з ПДВ (період з 16.03.2011 р. по 30.06.2012 р.), яка є нижчою за звичайні ціни у відповідних податкових періодах. У зв'язку з чим, Ужгородською МДПІ було прийнято рішення про застосування звичайних цін при проведенні ПрАТ «Будавтодор» реалізації піску будівельного таким фізичним особам-підприємцям на рівні продажних цін на пісок будівельний, які діяли на території Закарпатської області у період з 01.07.2010 по 30.06.2012 р.

У спірному податковому періоді порядок обчислення і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

У відповідності до п. 1.18. ст. 1. Закону України «Про податок на додану вартість» у цьому законі звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 39 ПК України, яка встановлює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності тільки з 01 січня 2013 року (п. 1. розділу ХІХ цього Кодексу). Натомість, згідно п. 8. підрозділ 10 розділ ХХ ПК України до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пп. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Суд констатує, що порядок визначення звичайної ціни товару встановлений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 вищевказаного Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Аналіз наведених імперативних норм права дає можливість зробити висновок, що податковий орган бажаючи визначити звичайні ціни на товар (пісок будівельний) повен визначати рівень цін на ідентичний товар (пісок будівельний) у співставних умовах на ринку товарів, який склався на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території, щоб давало змогу реально і без значних додаткових витрат придбати відповідний товар.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, зокрема, актом Ужгородської МДПІ № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р., що ПрАТ «Будавтодор» здійснює видобування та реалізацію піску будівельного з Геївського родовища, що знаходиться в Ужгородському районі. У свою чергу, контрагенти ПрАТ «Будавтодор» фізичні особи-підприємці також зареєстровані в м. Ужгороді та Ужгородському районі (стор. 5 акту перевірки від 16.11.2012 р.).

Таким чином, в даному випадку найближчою територію ринку ідентичних товарів стосовно сторін договору, на котрому відповідач - Ужгородська МДПІ, зобов'язаний був визначати рівень звичайних цін, є саме Ужгородський район.

Проте, в порушення пп. 1.20.1. та пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом під час проведення перевірки, оформленої актом № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р., було визначено рівень цін на пісок у Берегівському та Мукачівському районах, з урахуванням середньої вартості ідентичного товару по Закарпатській області, натомість рівень цін на найближчий території ринку ідентичних товарів стосовно сторін договору (позивача та його контрагентів фізичних осіб підприємців) - Ужгородському районі, визначено не було.

Податковим органом у акті перевірки № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р. (ст. 13) встановлено, що ПрАТ «Будавтодор» здійснювало реалізацію піску будівельного власного видобутку фізичним особам-підприємцям по ціні за 1 м. куб. - 43,00-46,00 грн. з ПДВ (період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.), 50,00 грн. з ПДВ (період з 01.01.2011 р. по 15.03.2011 р.) та 54,00 грн. з ПДВ (період з 16.03.2011 р. по 30.06.2012 р.)

Згідно довідки Закарпатської торгово-промислової палати від 27.11.2012 року, середньо-ринкова (звичайна) ціна реалізації піску будівельного, видобутого та реалізованого на території м. Ужгорода та Ужгородського району у період з 2010 р. по 2012 р. становила: у 2010 році - 38-43 грн./куб.м., у 2011 році - 50-55 грн./куб.м., у 2012 році - 50-54 грн./куб.м. (ціни вказані з ПДВ).

Таким чином суд констатує, що ціна реалізації піску фізичним особам-підприємцям позивачем за охоплений перевіркою період відповідала рівню звичайних цін на ринку товарів, який склався на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території - Ужгородському районі.

Із витребуваних судом від Ужгородської МДПІ, досліджених у судовому засіданні та наявних у матеріалах справи податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин ТОВ «Карпати-2003» (суб'єкт господарювання, який здійснює видобуток та реалізацію піску будівельного в Ужгородському районі) за період ІІІ кв. 2010 р. - ІІ кв. 2012 р., а також із податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин ПрАТ «Будавтодор» за період ІІІ кв. 2010 р. - ІІ кв. 2012 р. та порівняльної таблиці цін реалізації піску ПрАТ «Будавтодор» та ТОВ «Карпати-2003» за період ІІІ кв. 2010 р. - ІІ кв. 2012 р. вбачається, що у кожному звітному податковому періоді фактична ціна реалізації одиниці видобутої копалини (піску) позивача є нижчою, ніж у ТОВ «Карпати-2003», який також здійснює видобуток та реалізацію піску в Ужгородському районі - найближчій стосовно сторін договору території. Вказана обставина свідчить, що встановлені ціни на пісок будівельний ПрАТ «Будавтодор» відповідають рівню звичайних цін

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що на ПрАТ «Будавтодор» діє Положення про порядок та умови надання знижок на будівельний пісок, що видобувається товариством та перебуває в реалізації (наказ № 10 від 15.04.2010 р.), яке податковим органом при проведені перевірки враховано не було, в той час як згідно пп. 1.20.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначені ціни на ідентичні товари враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Окрім того, відповідач при проведенні перевірки не врахував, що на запит позивач належним чином обґрунтував рівень договірних цін, надавши відповідні калькуляції вартості видобутку 1 м куб. піску за 2010-2012 рр. (стор. 11-13 акту перевірки), згідно з якими ціна на відповідну продукцію за 1 м куб. становить - 43,00-46,00 грн. з ПДВ (в 2010 р.), 50,00 грн. з ПДВ (в І кв. 2011 р.) та 54,00 грн. з ПДВ (в період ІІ кв. 2011 р. - 2012 р.). Достовірність та обґрунтованість наведених відповідачем розрахунків позивач не спростував.

Згідно ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Обставини, що наведені відповідачем в акті перевірки, знаходяться поза межами вимог пп. 1.20.1. та пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналіз застосованої Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області методології визначення звичайної ціни з посиланням на ціни реалізації піску контрагентами позивача - ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8, свідчить про те, що фактично у даному випадку був використаний так званий метод ціни перепродажу (наступного продажу) товарів, при якому звичайна ціна товарів, що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів, а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця.

Однак, застосування такого методу відповідно до підпункту а) п.п.1.20.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» допускається за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України, виключно для товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. ПрАТ «Будавтодор» до такої категорії платників не відноситься, а застосування відповідної методології до інших категорій платників, ніж природні монополісти, законом не передбачено.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, у судовому засіданні представниками відповідача не доведено, що ціна договорів ПрАТ «Будавтодор» не відповідає рівню звичайної ціни на ідентичні товари у співставних умовах, а тому суд приходить до висновку, що визначення спірних сум податкових зобов'язань проведено необґрунтовано.

Разом з тим, суд відхиляє посилання податкового органу при визначенні рівня звичайних цін на відомості отримані із інтернет ресурсу http://msmeta.com.ua , оскільки відомості отримані з такого інтернет-порталу не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України.

Слід наголосити, що наведені відповідачем інші обставини, зокрема факт перебування фізичних осіб-підприємців у трудових відносинах із позивачем не доводить обґрунтованості висновку щодо продажу ПрАТ «Будавтодор» піску за ціною нижчою від звичайних цін, оскільки ст. 42 Конституції України гарантує право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, в тому числі для осіб, які перебувають з позивачем у трудових відносинах. Також ця обставина, в силу приписів п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не впливає на визначення рівня звичайних цін, тому відповідні обґрунтування не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 р. за № 000273/22-0/25434969 та за № 000274/22-0/25434969, вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у відповідній частині та визнання вказаних податкових повідомлень-рішень протиправними.

Стосовно донараховання податоку з доходів фізичних осіб у розмірі 480,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 05.12.2012 року за № 40/17-2/25434969, суд констатує наступне.

Актом Ужгородської МДПІ № 1394/22-0/25434969 від 16.11.2012 р. (стор. 61) встановлено, що в порушення пп. 4.2.9, пп. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4 та пп. 9.10.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 165.1 ст. 165, ст. 170 Податкового кодексу України ПрАТ «Будавтодор» 29.10.2010 р. перерахувало ТОВ «Това» (код ЄДРПОУ: 31025275) кошти з призначенням, в результаті чого донараховано спірну суму податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, суд констатує, що актом Ужгородської МДПІ від 16.11.2012 року за № 1394/22-0/25434969 не зазначено підстави донараховання податку з доходів фізичних осіб у вказаній сумі, а саме не зазначено суми перерахованих коштів юридичній особі ТОВ «Това», не зазначено призначення відповідного платежу, не зазначено порушень, що призвели до донарахування податку з доходів фізичних осіб, відсутні посилання на будь які інші матеріали чи на дані бухгалтерського обліку, податкової звітності чи проведених інших перевірок чи перевірок, проведених іншим органом ДПС, які б відображали суть вчиненого позивачем порушення податкового законодавства.

Пунктом 4 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Мінюсті України 12.01.2012 року за № 34/18772) встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 6 Розділу I вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів (п. 5.2 Розділу II того ж Порядку).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, самим актом Ужгородської МДПІ від 16.11.2012 року за № 1394/22-0/25434969, підстави для донарахування ПрАТ «Будавтодор» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 480 грн. не відображені в акті, в ньому відсутні будь-які обґрунтування донарахування спірної суми, як і посилання на первинні документи.

За наведених обставин, протиправним є також донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, оскільки підстави, правомірність та визначення суми такого податку не зазначені актом Ужгородської МДПІ від 16.11.2012 року за № 1394/22-0/25434969 в зв'язку з допущеними при його прийнятті порушеннями вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про визнання протиправним податкового повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 05.12.2012 року за № 40/17-2/25434969.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 1111 від 11 грудня 2012 року) у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Будавтодор» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень - задоволити .

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області № 000271/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33733 грн. за основним платежем.

3.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області № 000272/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29333 грн. за основним платежем та 7333 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області № 000273/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на прибуток у розмірі 179693 грн. за основним платежем та 21611 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

5.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області № 000274/22-0/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на додану вартість у розмірі 154298 грн. за основним платежем та 30530 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

6.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області № 40/17-2/25434969 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 480 грн. за основним платежем та 120 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Будавтодор» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 грн.

8.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Калинич Я.М.