Постанова

від 19.03.2013 по справі 16/54/5022-852/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 16/54/5022-852/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», б/н від 18.12.12р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р.

у справі № 16/54/5022-852/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», с. Біла

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

про визнання додатку до договору оренди автомобіля від 11.06.2010 року, підписаного 01 жовтня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ», недійсним

За участю представників:

позивача: Прімєрова Н.Г. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012р. у справі №16/5/5022-954/2012 (суддя Хома С.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ» до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним додатку від 01.10.2010р. до договору оренди автомобіля від 11.06.2010 року.

Рішення місцевого суду мотивоване нормами ст.ст.203, 207, 215,627,762 ЦК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, зокрема, що в договорі оренди автомобіля від11.06.2010р. та в додатку від 01.10.2010р. до цього договору не вказана загальна сума договору, тому на укладення додатку до договору, підписаного директором, не потрібно було письмового дозволу голови товариства або рішення зборів. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що при укладенні додатку до договору волевиявлення сторін договору було вільним, що цей додаток прийнятий до виконання позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, просить його скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Посилаючись на ст.ст. 759,762 ЦК України, ст.ст. 283,284,286 ГК України, скаржник зазначає, що сумою договору найму(оренди) є сума щомісячних орендних платежів, належних до сплати упродовж строку його дії. У зв'язку з підписанням додатку від 01.10.2010р. до договору, яким встановлений розмір орендної плати 5400грн.в місяць, сума договору збільшилась і склала 17 666,67грн. Відтак, згідно з п. 6.7.2 статуту товариства для укладення такого додатку до договору необхідний був дозвіл голови товариства або рішення зборів. Проте, дозволу голови товариства чи рішення зборів на укладення додатку до договору не було, тому директор не мав повноважень на його підписання. Звертає увагу апеляційного суду, що упродовж 2011р.відповідач виписував щомісячно накладні на оплату орендної плати за оренду автомобіля в сумі 400грн. в місяць, що, на думку скаржника, свідчить про те, що відповідач, як учасник товариства, знав про відсутність повноважень у директора на підписання такого додатку.

У відзиві на апеляційну скаргу( вх. № 1116 від 19.02.2013р.) відповідач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на те, що спірним додатком до договору встановлений розмір орендної плати в сумі 5400грн. в місяць, що не перевищує 10 000грн, як це обумовлено п. 6.7.2 статуту. Разом з тим пояснює, що накладні на оплату орендної плати в розмірі 400грн. в місяць виписувались ним на прохання позивача за домовленістю сторін.

В судовому засіданні 19.02.2013р., в якому були присутні представники двох сторін,

оголошена перерва до 19.03.2013р.

Представник позивача ( скаржника) в судове засідання 19.03.2013р.з'явився та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2013р. не з'явився, причини неявки не повідомив, жодних клопотань не подав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.06.2010р. ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ» ( орендар за договором) та ФОП ОСОБА_2 ( орендодавець за договором) укладений договір оренди автомобіля №3( т.1, а.с. 20), за умовами якого орендодавець передає в оренду автомобіль ЗІЛ-130, 1985р. випуску, строком на 3 роки ( п.1 договору).

Відповідно до п. 3 договору орендна плата встановлено в розмірі 400грн. в місяць, яка сплачується не пізніше 6 числа поточного місяця.

Разом з тим, в пункті 12 цього договору вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Від імені товариства договір підписаний головою товариства Бобришевою К.А.

Автомобіль переданий орендарю по акту приймання-передачі від 11.06.2010р.( т.1, а.с. 22).

Згідно з додатком від 01.10.2010р. до договору оренди автомобіля від 11.06.2010р., пункт 3 договору змінено та встановлено орендну плату в розмірі 5 400грн. в місяць( т.1, а.с. 21).

Від імені товариства додаток до договору підписаний директором товариства Кочеркевич Т.Б., який призначений на посаду в.о. директора товариства рішенням зборів учасників від 12.08.2010р. ( протокол №5) (т.1, а.с.19).

Статутом товариства, зареєстрованим 15.08.2007р.( т.1, а.с. 10-16), чинним на момент укладення договору від 11.06.2010р. та додатку від 01.10.2010р.до договору, встановлено, що директор товариства має право укладати угоди та вчиняти юридичні дії від імені товариства на суму, яка не перевищує 10 000грн. Якщо сума є більшою, необхідно мати письмовий дозвіл голови товариства або рішення зборів.( п/п «в» п. 6.7.2 статуту).

Крім того, названим статутом підтверджено, що ОСОБА_2, як фізична особа , є одним із 3-х учасників позивача - ТзОВ «Тернопільпромгаз ЛХЗ», його частка у статутному фонді товариства становить 22,5% .

Дослідивши всі обставини справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст.759 ЦК, ст. 283 ГК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором( частини 1 та 5 ст. 762 ЦК).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором ( частина 1ст.763 ЦК).

Згідно із частиною 1 ст.284 ГК істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його поверхня або викупу.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін( ч.4 ст.284ГК).

Статтею 286 ГК встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендарю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що сума договору оренди не є істотною умовою договору оренди. Відтак, зазначення в договорі загальної суми орендних платежів, які підлягають сплаті за договором, не є обов'язковим. Водночас, сумою договору оренди ( найму) є загальна сума щомісячних орендних платежів, розмір яких встановлений в договорі, які орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві упродовж строку дії договору оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором найму автомобіля від 11.06.2010р. відповідач передав позивачу в оренду вантажний автомобіль, за оренду якого визначена орендна плата в розмірі 400грн. в місяць (п.3). Договором ( п.12) встановлено, що він діє до 31.12.2010р. Відтак, сума договору становить 2 666,67грн.( 266,67грн. плата за червень 2010р. + 2400 грн. ( 400 х 6 місяців - липень-грудень 2010р.).

Додатком від 01.10.2010р. до договору, підписаним від імені товариства директором товариства, орендна плата збільшена та встановлена в розмірі 5400грн. за місяць. Отже, з урахування дати укладення додатку( 01.10.2010р.) та терміну дії договору ( 31.12. 2010р.), на підставі цього додатку підлягала до сплати орендна плата в сумі 16 200грн.

(5400 х 3міс).Однак, згідно із статутом товариства ( п/п «в» п. 6.7.2 статуту) директор товариства наділений повноваженнями укладати угоди та вчиняти юридичні дії від імені товариства на суму, яка не перевищує 10 000грн. Якщо сума є більшою, необхідно мати письмовий дозвіл голови товариства або рішення зборів.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що директору товариства не потрібно було письмового дозволу голови товариства або рішення зборів на укладення додатку до договору, оскільки він всупереч положенням статуту товариства без дозволу голови товариства або рішення зборів вчинив юридичну дію від імені товариства на суму, що перевищує 10 000грн.

Апеляційний суд також погоджується з доводами скаржника про те, що відповідачу було відомо про відсутність повноважень на укладення спірного додатку у директора Кочеркевича Т.Б., оскільки відповідач ОСОБА_2., як фізична особа, був директором товариства до призначення Кочеркевича Т.Б. директором товариства.

Статтею 203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності(ч.2 ст.203);

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі( ч.3 ст.203).

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дозволу голови товариства чи рішення зборів на збільшення розміру орендної плати за договором найму автомобіля та укладення додатку до договору не було. Отже, додаток від 01.10.2010р до договору вчинений директором з перевищенням повноважень.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, доказів не подано, що повноважні особи сторін обмінювались листами, чи в будь-який інший спосіб погоджували збільшення розміру орендної плати за оренду автомобіля в 13.5 разів, порівняно з розміром, встановленим в договорі.

Водночас, укладаючи спірний до додаток до договору, директор товариства діяв не від свого імені, а від імені товариства. Як зазначено вище, додаток до договору укладений директором без дозволу голови товариства або рішення зборів, що свідчить про відсутність волевиявлення товариства, як учасника правочину, на його вчинення.

Відповідно до частини 1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання додатку від 01.10.2010р. до договору найму автомобіля від 11.06.2010р.недійсним.

Разом з тим, при прийнятті рішення місцевий суд дійшов висновку суду про прийняття позивачем додатку від 01.10.2010р. до виконання.

Статтею 241 ЦК передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Крім того слід зазначити, що позивач не сплатив жодного орендного платежу в розмірі 5400грн., визначеному спірним додатком. На підставі накладної №24 від 29.10.2010р. позивач сплатив лише 5000грн. в грудні 2010р., які, як пояснив представник позивача, сплачені помилково. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору оренди автомобіля, він був продовжений відповідно до п. 12 договору. На оплату орендної плати відповідач надавав позивачу кожного місяця накладні, в яких вказував належний до сплати розмір орендної плати. У всіх накладних за 2011р.( всього 12 накладних, т.1, а.с. 23-29)відповідач вказав розмір орендної плати за оренду автомобіля 400грн.в місяць, як встановлено договором від 11.06.2010р., а не додатком від 01.10.2010р., що, на думку апеляційного суду, свідчить про не прийняття до виконання спірного додатку двома сторонами.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника та вважає висновок місцевого суду про відсутність підстав для визнання спірного додатку до договору недійсним помилковим, а доводи відповідача необгрунтовами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставини справи та невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити

Рішення господарського суду господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. у справі № 16/54/5022-852/2012 скасувати, постановити нове, яким позов задоволити.

Визнати недійсним додаток до договору оренди автомобіля від 11.06.2010 року, укладений 01.10.2010р. товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: 46027, АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», ідентифікаційний код 35194094, місцезнаходження: 47707,Тернопільська область, Тернопільський район, с. Біла, вул. Ьродівська, 8 В - 1073,00грн. судового збору.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільпромгаз ЛХЗ», ідентифікаційний код 35194094, місцезнаходження: 47707,Тернопільська область, Тернопільський район, с. Біла, вул. Ьродівська, 8 В - 536,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.