Постанова

від 05.06.2013 по справі 16/54/5022-852/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 16/54/5022-852/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кобеля Володимира Михайловича на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року у справі№ 16/54/5022-852/2012 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" дофізичної особи-підприємця Кобеля Володимира Михайловича про визнання додатку до договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" звернулось до господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця Кобеля Володимира Михайловича про визнання недійсним, укладеного 01.10.2010 р. між сторонами додатку до договору оренди автомобіля № 3 від 11.06.2010 р.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р. (суддя - Хома С.О.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. (головуючий - Хабіб М.І., судді - Зварич О.В., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано і ухвалено нове про задоволення позову. Додаток до договору оренди автомобіля, укладений 01.10.2010 р. між позивачем і відповідачем визнано недійсним.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р., залишивши у силі рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2012 р.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Першою - третьою, п'ятою та шостою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 11.06.2010 р. між ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (орендар) та ФОП Кобель В.М. (орендодавець) було укладено договір оренди автомобіля № 3, за умовами якого орендодавець передає в оренду автомобіль ЗІЛ-130, 1985 р. випуску, строком на 3 роки.

У п. 3. договору сторони погодили орендну плату в розмірі 400 грн. в місяць, яка сплачується не пізніше 6 числа поточного місяця. Розмір найомної плати може бути змінено за згодою сторін.

Відповідно до п. 12. договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р. У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, даний договір вважається продовжений на тих самих умовах на наступний календарний рік.

За актом приймання-передачі від 11.06.2010 р. орендодавець передав, а орендар прийняв автомобіль.

01.10.2010 р. між позивачем і відповідачем було підписано додаток до договору, відповідно до якого п. 3 договору було викладено в такій редакції: "Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 5 400, 00 грн. на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця."

Від імені позивача додаток до договору підписаний директором Кочеркевичем Т.Б.

За умовами п. 6.7.2. Статуту ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" директор товариства має право укладати угоди та чинити юридичні дії від імені товариства на суму, яка не перевищує 10 000,00 грн. Якщо сума є більшою, необхідно мати письмовий дозвіл голови товариства або рішення зборів.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що директор при укладенні додатку до договору перевищив надані йому статутом товариства повноваження, оскільки не отримав на укладення цього додатку, яким орендна плата була збільшена, згоди голови товариства або рішення зборів, як того вимагають положення статуту, а відтак, прийшов до висновку, що зазначений додаток до договору є недійсним згідно приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Проте, до таких висновків апеляційний господарський суд дійшов внаслідок порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Як вбачається із договору оренди та додатку від 01.10.2010 р., сторони погодили плату за оренду вантажного автомобіля в розмір: з 28.05.2010 р. - 400,00 грн. на місяць; з 01.10.2010 р. - 5 400,00 грн. на місяць.

Враховуючи те, що орендна плати була визначена сторонами помісячно, а загальна сума договору не була встановлена ні за договором, ні за додатком від 01.10.2010 р., то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що директор в силу норм ст. 203 ЦК України мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладені вказаного додатку до договору, а тому підстав для визнання цього додатку недійсним немає.

Також господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що сторони в подальшому приступили до виконання додатку, що свідчить про його подальше схвалення.

Відтак, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, а тому постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений останнім за подачу касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кобеля Володимира Михайловича задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року у справі за № 16/54/5022-852/2012 скасувати, а рішення господарського суду Тернопільської області від 07 грудня 2012 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Біла, вул. Бродівська, 8 В, ЄДРПОУ 35194094) на користь фізичної особи-підприємця Кобеля Володимира Михайловича (46027, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. С. Будного, буд. 34, кв. 1, ідентифікаційний номер 2329201935) 802,90 грн. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л.Стратієнко