Постанова

від 14.03.2013 по справі 826/1894/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2013 року 09:54 № 826/1894/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260. за участю представників сторін:

від позивача: Куль В.С. (довіреність № б/н від 21.11.2012 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність № 742/9/10 від 18.02.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 14.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Київбуделектротранс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/1894/13-а та призначено справу до судового розгляду на 14.03.2013 р.

В судовому засіданні 14.03.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392260 від 30.01.2013 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києві ДПС про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 21 054,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 14 036,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 018,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402260 від 30.01.2013 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києві ДПС про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 18 307,50 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 12 205,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 6 102,50 грн.;

- відшкодувати на користь позивача всі судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в розмірі 14 036 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми сплачених коштів по правовідносинах із контрагентом ТОВ «ТОРОС-ВІК», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а фактичне постачання товару (паливно-мастильних матеріалів) підтверджується подорожніми листами на транспортні засоби, відомостями на відпуск палива та відомостями на списання паливно-мастильних матеріалів.

Також представник позивача зазначив, що посилання відповідача в Акті перевірки на те, що контрагент ТОВ «ТОРОС-ВІК» не має достатніх матеріальних ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності, - не може бути єдиною та беззаперечною підставою для визнання таких правовідносин між позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» безтоварними, за наявності всіх необхідних первинних документів щодо підтвердження товарності операцій, та відсутності будь-яких допустимих доказів щодо їх нереальності.

Крім того, як наголосив представник позивача, наявними у справі доказами підтверджується той факт, що контрагентом ТОВ «ТОРОС-ВІК» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Київбуделектротранс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «ТОРОС-ВІК» за листопад, грудень 2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в розмірі 14 036 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що оскільки перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТОРОС-ВІК» було встановлено відсутність достатніх матеріальних ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності, то відповідно, на думку податкового органу, останнє свідчить про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин (їх товарності), а саме те, що такі угоди між позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» носять фіктивний характер.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києві ДПС у період з 16.01.2013 р. по 18.01.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Київбуделектротранс» (ідентифікаційний код 3333972) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «ТОРОС-ВІК» (ідентифікаційний код 35012554) за листопад, грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 204/22-621/03333972 від 18.01.2013 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в розмірі 14 036 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392260 від 30.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, 3011021000, на суму 21 054,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 14 036,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 018,00 грн.;

- № 0000402260 від 30.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, 3014010100, на суму 18 307,50 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 12 205,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 6 102,50 грн.

Однак, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що перевіркою контрагента ТОВ «ТОРОС-ВІК» було встановлено відсутність в останнього достатніх матеріальних ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності, зважаючи на що контролюючим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин (їх товарності), а саме те, що такі угоди між позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» носять фіктивний характер.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ЗАТ «Київбуделектротранс» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «ТОРОС-ВІК».

Так, факт придбання позивачем у ТОВ «ТОРОС-ВІК» нафтопродуктів підтверджується укладеним договором № 41 від 01.06.2011 р., а також первинними документами, а саме: видатковими накладними, про що зазначено в самому Акті перевірки.

Нафтопродукти за видатковими накладними приймалися уповноваженими на те особами. Завірені копії договору, видаткових накладних, виписки з журналу видачі довіреностей містяться в матеріалах справи.

Як також підтверджується наявними матеріалами справи (копії виписок з банківських рахунків), позивач повністю розрахувався з ТОВ «ТОРОС-ВІК» за поставлені нафтопродукти, що також відображено у Акті перевірки.

В подальшому, на виконання зазначеного Договору, ТОВ «ТОРОС-ВІК» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи) № 25 від 04.11.2011 р., № 94 від 17.11.2011 р., № 95 від 17.11.2011 р., № 44 від 07.12.2011 р., № 107 від 16.11.2011 р., № 135 від 21.11.2011 р., на підставі яких позивачем формувалися валові витрати у 4-му кварталі 2011 року, та податковий кредит у листопаді-грудні 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «ТОРОС-ВІК» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК» було завдано шкоди Державному бюджету.

Натомість наявними матеріалами справи підтверджується повне та належне визначення контрагентом позивача ТОВ «ТОРОС-ВІК» податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі правовідносин із позивачем, для їх сплати до Державного бюджету (податкові декларації ТОВ «ТОРОС-ВІК» за листопад, грудень 2011 р. із додатком № 5).

Також, відповідач не наголошував на невідповідності вимогам чинного законодавства оформлення ТОВ «ТОРОС-ВІК» податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинах із позивачем.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у подальшому поставлені нафтопродукти оприбутковувалися позивачем, та їх вартість відображалася в бухгалтерському обліку позивача.

Зазначені нафтопродукти видавалися та використовувалися за призначенням для потреб позивача (заправлення власних транспортних засобів), що оформлювалося та підтверджується відповідними первинними документами (завірені копії прибуткових ордерів; відомості про надходження палива; відомості про відпуск палива; акти про використання/списання палива; відомості про наявні транспортні засоби; подорожні листи на автомобілі та інше).

Зазначені первинні документи складені за типовими формами, затвердженими наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193, та оформлені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; містять в собі усі обов'язкові реквізити та належним чином підтверджують факти здійснення господарських операцій, їх дату, зміст, обсяг та місце вчинення.

Згідно зі змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також придбання (поставки) нафтопродуктів за спірним правочином, було відображено в бухгалтерському обліку позивача (до матеріалів справи надано роздруківки оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів по відповідному рахунку в бухгалтерському обліку).

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, господарські операції щодо придбання позивачем нафтопродуктів у контрагента ТОВ «ТОРОС-ВІК» спричинили реальні зміни майнового стану ЗАТ «Київбуделектротранс», що відображено у бухгалтерському обліку останнього.

Зазначена обставина також була визнана посадовими особами відповідача, що підтверджується змістом Акта перевірки (стор. 5).

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 6 102,50 грн. по правовідносинах із ТОВ «ТОРОС-ВІК», що був включений позивачем до складу податкового кредиту в листопаді, грудні 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованим платником ПДВ у встановленому порядку, який в свою чергу визначив таке податкове зобов'язання в своїй податковій звітності для сплати до Державного бюджету.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначеної господарської операції за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «ТОРОС-ВІК» послуг (постачання товару) на користь ЗАТ «Київбуделектротранс», та використання такого отриманого товару в подальшій господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ТОРОС-ВІК».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ТОРОС-ВІК».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі..

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 393,63 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 19.03.2013 р.