Ухвала

від 15.05.2013 по справі 826/1894/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1894/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомленнь-рішень від 30.01.2013р. №0000392260 та №0000402260,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов ЗАТ "Київбуделектротранс" задоволено. Визнані протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 30.01.2013 р. № 0000392260 та № 0000402260.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, а також і зобов»язання щодо податку на прибуток за цей період по взаємовідносинах з ТОВ «Сорос-вік», як і недійсність чи нікчемність господарських договорів позивача з цим контрагентом відповідачем суду не надано, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в розмірі 14 036 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року на загальну суму 6 094 грн. є необґрунтованими, у зв»язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення - скасовані.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києві ДПС у період з 16.01.2013 р. по 18.01.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Київбуделектротранс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «ТОРОС-ВІК» за листопад, грудень 2011 року, за результатами якої відповідачем було складено Акт перевірки № 204/22-621/03333972 від 18.01.2013р.

В акті перевірки відповідачем зазначені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження суми податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року в розмірі 14 036 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0000392260 від 30.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, 3011021000, на суму 21 054,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 14 036,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 7 018,00 грн.; - № 0000402260 від 30.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, 3014010100, на суму 18 307,50 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 12 205,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 6 102,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач - ЗАТ «Київбуделектротранс» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «ТОРОС-ВІК», з яким був укладений договір № 41 від 01.06.2011 р. на придбання нафтопродуктів, які були передані позивачу, що підтверджується видатковими накладними, а нафтопродукти приймалися уповноваженими на те особами. При цьому завірені копії договору, видаткових накладних, виписки з журналу видачі довіреностей містяться в матеріалах справи.

Відповідно до копій виписок з банківських рахунків позивачем повністю було оплачено послуги ТОВ «ТОРОС-ВІК» за поставлені нафтопродукти, що також відображено у Акті перевірки.

На виконання зазначеного Договору, ТОВ «ТОРОС-ВІК» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи) № 25 від 04.11.2011 р., № 94 від 17.11.2011 р., № 95 від 17.11.2011 р., № 44 від 07.12.2011 р., № 107 від 16.11.2011 р., № 135 від 21.11.2011 р., на підставі яких позивачем формувалися валові витрати у 4-му кварталі 2011 року, та податковий кредит у листопаді-грудні 2011 року на загальну суму 6 094 грн.

Встановлено з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Не надано відповідачем надано суду і жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «ТОРОС-ВІК» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «ТОРОС-ВІК» було завдано шкоди Державному бюджету. Навпаки, наявними матеріалами справи підтверджується повне та належне визначення контрагентом позивача ТОВ «ТОРОС-ВІК» податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі правовідносин із позивачем, для їх сплати до Державного бюджету (податкові декларації ТОВ «ТОРОС-ВІК» за листопад, грудень 2011 р. із додатком № 5).

Не заперечено відповідачем і відповідність вимогам чинного законодавства оформлення ТОВ «ТОРОС-ВІК» податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинах із позивачем, а поставлені нафтопродукти оприбутковувалися позивачем, та їх вартість відображалася в бухгалтерському обліку позивача, та були використані позивачем у власній господарській діяльності для заправлення власних транспортних засобів, докази чого містяться в матеріалах справи та описані в постанові суду першої інстанції.

Податковим кодексом України в п. 187.1 ст. 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, вищенаведені норми законодавства свідчать про те, що суб'єкт господарювання вправі сформувати податковий кредит тільки при наявності відповідних документів - податкових накладних, виписаних особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Становлено судом і підтверджується матеріалами справи, що податок на додану вартість в сумі 6 102,50 грн. по правовідносинах із ТОВ «ТОРОС-ВІК», що був включений позивачем до складу податкового кредиту в листопаді, грудні 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованим платником ПДВ у встановленому порядку, який в свою чергу визначив таке податкове зобов'язання в своїй податковій звітності для сплати до Державного бюджету.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів визнання укладеної позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК» угоди на придбання нафтопродуктів недійсною чи нікчемною, а посилання відповідача на їх фіктивність є безпідставним, свавільним, та правильно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки укладена угода є такою, що відповідає вимогам цивільного законодавства, заперечень на зворотнє, зокрема, наявності відповідного судового рішення чи вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ТОРОС-ВІК», відповідачем не надано.

Також, не містить Акт перевірки жодних даних на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію або свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТОРОС-ВІК» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів. Не надано суду відповідачем і жодних доказів визнання договору щодо поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та контрагентом -ТОВ «ТОРОС-ВІК» недійсними у судовому порядку.

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи Відповідача про фіктивність(нікчемність) господарського договору між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ТОРОС-ВІК», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсним господарського договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОРОС-ВІК», фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення такого договору та фактичне його виконання контрагентом для Позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту та зобов»язань щодо податку на прибуток за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.