Рішення

від 21.03.2013 по справі 924/40/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98           

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "21" березня 2013 р.Справа № 924/40/13-г Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя   Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" м. Дніпропетровськ до приватного підприємства "БОГО" с. Голосків Летичівський район Хмельницька область про стягнення 14129,46 грн., з яких 13176,43 грн. - основний борг, 793,83 грн. - пеня, 159,20 грн. - 3% річних Представники сторін: Від позивача:           не з'явився Від відповідача: не з'явився Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернулось до суду з позовом  про стягнення з приватного підприємства "БОГО" 14130,90 грн., з яких 13177,77 грн. - основна заборгованість, 793,91 - пеня, 159,22 грн. - 3% річних. Ухвалою суду від 17.01.2013р. порушено провадження у справі №924/40/13-г. Копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення. У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання розгляд справи відкладався. Ухвалою суду від 11.03.2013р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено до 01.04.2013р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору поставки №1413/С від 22.05.2011р. щодо своєчасної оплати вартості отриманої відповідачем продукції. На підтвердження позовних вимог позивачем надано належним чином завірені копії договору поставки №1413/С від 22.05.2011р., специфікації №01 від 22.06.2012р., видаткових накладних, банківської виписки, одностороннього  акту звірки. 18.03.2013р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення,  в яких повідомлено про помилковість зазначення у виставленому відповідачу до оплати рахунку №20005574 від 22.06.2012р. та видатковій накладній №204208 від 25.06.2012р. договору №687/С від 14.10.2010р., тоді як поставка товару здійснена на виконання спірного договору №1413/С від 22.05.2012р. та специфікації №01 від 22.06.2012р. на суму 13176, 43 грн. Крім того, від позивача 18.03.2013р. надійшла заява, у якій останній просить суд  зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 14129,46 грн., з яких 13176,43 грн. - основний борг, 793,83 грн. - пеня, 159,20 грн. - 3% річних. Позивач обґрунтовує останню тим, що сума 1,34 грн. помилково включена в основну заборгованість, оскільки утворилась після сплати за поставку товару за іншим договором не пов'язаним з розглядом справи. До вказаної заяви позивачем додано докази надіслання її відповідачу, а саме фіскальний чек та опис вкладення від 13.03.2013р. Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача, вважає її такою, що узгоджується з приписами ст.22 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та законні інтереси, тому вона судом приймається. Надалі предметом спору виступила вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 14129,46 грн., з яких 13176,43 грн. - основний борг, 793,83 грн. - пеня, 159,20 грн. - 3% річних. Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час судового слухання справи. Однак, в матеріалах справи наявні клопотання останнього про розгляд справи без участі повноважного представника від 25.02.2013р. та від 12.03.2013р. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про причини неявки суду не повідомив. Так, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних  осіб-підприємців, а тому відповідно до ст. 64 ГПК України вважається, що адресат належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Враховуючи викладене, оскільки відсутність письмового відзиву у справі та неявка представника відповідача у судові засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Суд, оцінивши подані позивачем по справі документи, вважає їх достатніми для прийняття рішення по суті. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке: 22.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", як постачальником, та приватним підприємством "БОГО", як покупцем, було укладено договір поставки №1413/С, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця металопрокат, метизи, асортимент, кількість і ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України за кількістю - згідно з накладною, за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється (п. 2.4. договору). Відповідно до п. 2.5. договору право власності на поставлену партію товару і ризик загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальник або покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній. За приписами п. 3.1. договору всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2 договору). Пунктом 3.3 договору встановлено порядок розрахунків: 100% передоплата, якщо інше не обумовлене у специфікації. У випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від прострочення платежу, за кожний день порушення строку (п. 7.2. договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року (п. 11.1 договору). Відповідно до змісту специфікації №01 від 22.06.2012 року до договору поставки №1413/С від 22.05.2012 року загальна вартість товару, який поставляється за даною Специфікацією, складає: 13176,43 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 2196,07 грн. Термін поставки: червень 2012р.  Умови поставки: ЕХW, склад постачальника, м. Київ, вул. Віскозна, 32 згідно ІНКОТЕРМС 2010р. Умови оплати: вартість товару покупець оплачує на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника. Кінцева дата сплати 14.09.2012 року. Як зазначає позивач, на виконання умов договору останній поставив на адресу відповідача металопрокат на суму 13176,43 грн., який отриманий представником відповідача за довіреністю №26 від 22.06.2012р., що підтверджується копією видатковою накладної №204208 від 25.06.2012р. Відповідач за поставлений товар розрахунку з позивачем не провів. Позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 30.10.2012р. з вимогою щодо сплати суми боргу. Відповіді від ПП "БОГО" на претензію на адресу позивача не надійшло. На виконання вимог ухвали суду від 26.02.2013р. позивачем надано додаткові пояснення по справі, в яких повідомлено про помилковість зазначення у виставленому відповідачу до оплати рахунку №20005574 від 22.06.2012р. та видатковій накладній №204208 від 25.06.2012р. договору №687/С від 14.10.2010р., тоді як поставка товару здійснена на виконання спірного договору №1413/С від 22.05.2012р. та специфікації №01 від 22.06.2012р. на суму 13176, 43 грн. Оскільки заборгованість у сумі 13176,43 грн. відповідачем несплачена, позивачем нараховано відповідно до п. 7.2 договору пеню у розмірі 793,83 грн. за прострочений платіж, а також 159,20 грн. - 3% річних, про стягнення яких позивач звернувся до суду. Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке: Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Судом враховано, що між сторонами 22.05.2012р. укладено договір поставки №1413/С. Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України  передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки №1413/С від 22.05.2012р. випливає, що постачальник зобов'язався у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця металопрокат, метизи, асортимент, кількість і ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Судом враховується, що на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача металопрокат на загальну суму 13176,43 грн., який отриманий представником відповідача за довіреністю №26 від 22.06.2012р., що підтверджується копією видатковою накладної №204208 від 25.06.2012р. Заборгованість у сумі 13176,43 грн. відповідачем не погашена. Крім того, судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.   Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки  може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно зі змістом ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано. Відповідно до п. 7.2 договору та норм законодавства України позивачем заявлено до стягнення з ПП "БОГО" 793,83 грн. пені та 3% річних в сумі 159,20 грн. за період з 10.07.2012р. по 03.12.2012р. Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних судом встановлено, що останні нараховані обґрунтовано, в межах максимально можливого терміну, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14129,46 грн., з яких 13176,43 грн. - основний борг, 793,83 грн. - пеня, 159,20 грн. - 3% річних правомірні, обґрунтовані, відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню. У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.      Керуючись  ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -                                                           В И Р І Ш И В: Позов  товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" до приватного підприємства "БОГО" про стягнення 14129,46 грн., з яких 13176,43 грн. - основний борг, 793,83 грн. - пеня, 159,20 грн. - 3% річних задовольнити. Стягнути з приватного підприємства "БОГО" (Хмельницька область Летичівський район с. Голосків, вул. Оренда, 11, код 32497810) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, код 36441934) 13176,43 грн. (тринадцять тисяч сто сімдесят шість гривень 43 коп.) заборгованості, 793,83 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 83 коп.) - пені, 159, 20 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.) - 3 % річних, в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код 38045529, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.). Видати наказ. Суддя                                                                                                 А.М.Яроцький Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу - рекомендованим: м. Дніпропетровськ, а/с 2763, 3 - відповідачу - рекомендованим: с. Голосків, Летичівський район, Хмельницька область, вул. Оренда, 11.