Постанова

від 05.03.2013 по справі 801/785/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 р. (о 12:09) Справа №801/785/13-а

судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О., за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, свідоцтво адвоката № НОМЕР_2, договір № б/н від 25.02.2013 р.,

від відповідача - Мустафаєва Е.Т., посвідчення № 46, довіреність № 06-08/6 від 25.02.2013 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Інспекції з питань захисту прав споживачів в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

про скасування рішення № 331-р від 27.11.2012 року.

Суть спору: ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим про скасування рішення № 331-р від 27.11.2012 року Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2013 року позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.03.2013 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України надане визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Інспекція з питань захисту прав споживачів в АР Крим (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, основними завданнями Держспоживінспекції України є: реалізація державної політики у сферах: а) державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; б) державного ринкового нагляду; в) державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил, а також внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України.

Таким чином, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань, визначених вище названим Положенням, є суб'єктом владних повноважень.

ОСОБА_3, зареєстрована Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим у якості фізичної особи-підприємця 22.05.1998 року, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: 97401, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами ФОП ОСОБА_3 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 27.11.2012 року № 38 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим встановлено, що в м. Євпаторія на фасаді будинку АДРЕСА_2 розміщений рекламний носій з інформацією про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованої на формування та/або підтримання інтересів споживачів до реклами товару зі змістом «оптово-розничный магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2, тел. НОМЕР_4 пакеты одноразовая посуда хозтовары наличный и безналичный расчет». Зазначена зовнішня реклама розміщена з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (без дозволу на розміщення реклами, що видається Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради).

06.11.2012 року на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та на адресу магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1» надіслано вимогу про надання інформації з встановленим строком надання інформації до 20.11.2012 року (а.с. 10).

15.11.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано листа, що перевіряючих з направленням на проведення перевірки на її об'єкті не було. (а.с. 11).

На адресу відповідача інформації про вартість розміщення реклами не надійшло, внаслідок чого рішенням № 331-р від 27.11.2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання № 38 від 27.11.2012, за порушення ч. 1 ст. 16 та ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 4 250 грн. (а.с.12).

Не погодившись з рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим № 331-р від 27.11.2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, позивач оскаржила його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу", Законом України від 21.05.1997 № 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами".

Відповідно до частини першої та третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначені Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР ( далі - Закон № 270) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Положеннями статті 16 Закону України "Про рекламу" визначені вимоги до зовнішньої реклами, на вимогу частини першої якої розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому відповідно до абзацу четвертого частини першої цієї статті зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила) регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

У пункті 2 Правил надано визначення спеціальній конструкції, відповідно до якого, це є тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Вивіскою чи табличкою є елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до пункту 24 Правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Пункт 44 зазначених правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 визначає, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Як встановлено судом, що не заперечувалось позивачем дозвіл на розміщення зовнішньої реклами не оформлювався, оскільки на думку позивача, банерна конструкція з назвою магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», номерами телефону, адресою та інформацією про товар, який реалізується в магазині, розміщена безпосередньо над цокольним поверхом споруди, де розташований магазин і є вивіскою відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 Закону України «Про Рекламу».

Частиною 7 ст. 8 Закону № 270 встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 270 вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

З матеріалів справи вбачається, що рекламний носій розміщений в м. Євпаторія на фасаді будинку АДРЕСА_2 з інформацією про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованої на формування та/або підтримання інтересів споживачів до реклами товару зі змістом «оптово-розничный магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2, тел. НОМЕР_4 пакеты одноразовая посуда хозтовары наличный и безналичный расчет» не є вивіскою в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону № 270, оскільки не містить найменування особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, виду її діяльності, часу роботи та розміщена на тимчасовій конструкції, розміщеній на відкритій місцевості.

Частиною першою статті 26 Закону № 270 визначено, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Приписами ч. 2 ст. 27 зазначеного Закону: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Згідно з частиною 7 статті 27 вказаного Закону у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що позивачем не було надано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог цього Закону (ч.1 ст. 16), накладення відповідачем на порушника штрафу здійснено в межах санкції частини сьомої статті 27 Закону України "Про рекламу".

Оскільки доводи позивачки не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рекламний носій, розташований на фасаді будинку АДРЕСА_2 з інформацією про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» є зовнішньою рекламою, розташованою на відкритій місцевості.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Відтак, відповідачем доведено правомірність накладення на позивача штрафу рішенням № 331-р від 27.11.2012 року, яке прийнято обґрунтовано, правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, судовий збір сплачений ним при зверненні до суду, відповідно до статті 94 КАС України, не повертається.

У судовому засіданні 05.03.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 07.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.