Постанова

від 21.03.2013 по справі 24/253

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2013 р. справа №24/253

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Чернота Л.Ф. Представники сторін: від позивача:Снігаренко Н.Ю. - за довіреністю; від відповідача:Шмідт В.О. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2012 р. (підписано 17.12.2012 р.) у справі№ 24/253 (суддя Величко Н.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк простягнення 1 412 465,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення 1 412 465,45 грн., з яких борг за договором №2354 від 28.11.2006р. за спожиту реактивну електроенергію у лютому 2011р. - 32 094,02 грн., сума 3% річних від суми боргу, що утворилась за лютий 2011р. - 564,51 грн., інфляційні - 808,40 грн., пеня - 2 507,73 грн., а також суми донарахованих за невиконання грошових зобов'язань, стягнутих рішеннями суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі№20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. - 3 % річних в загальному розмірі 317 241,30 грн., інфляційних в загальному розмірі 1 002 887,89 грн. та пені в загальному розмірі 56 361,60 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву від 10.12.2012р. № 51юр-10312/12 про збільшення позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України та просив стягнути з відповідача борг за спожиту реактивну електроенергію за лютий 2011 року в сумі 32 094,02 грн., нарахований на неї 3% річних в сумі 564,51 грн., інфляційні в сумі 808,40 грн., пеню в сумі 2 507,73 грн., а також просив стягнути донараховані на заборгованість, стягнуту рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі№20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. 3% річних у загальному розмірі 317 860,64 грн., інфляційні у загальному розмірі 1 188 319,69 грн. та пеню - 56 361,60 грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 11.12.2012р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача 3% річних від суми боргу, що утворилась за спожиту реактивну електроенергію у лютому 2011р. - 564,51 грн., інфляційні від суми боргу, що утворилась за спожиту реактивну електроенергію у лютому 2011р. - 808,40 грн., пеня від суми боргу, що утворилась за спожиту реактивну електроенергію у лютому 2011р.- 2 507,73 грн., суми донарахованих на суму основного боргу, стягнуту рішеннями суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі №20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. 3% річних в загальному розмірі 317 860,64 грн., інфляційні в загальному розмірі 1 002 887,89 грн., пеню в загальному розмірі 56 361,60 грн. Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту реактивну електроенергію у лютому 2011р. у розмірі 32 094,02 грн. за відсутністю предмету спору.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 185 431,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнувши інфляційні в сумі 185 431,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на безпідставну відмову суду у стягненні збільшеної суми інфляційних, що нарахована відповідно до експертного висновку.

Ухвалою апеляційного суду від 04.02.2013р. розгляд справи відкладено на 25.02.2013р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. змінено склад колегії суддів, суддю Діброву Г.І. було змінено на суддю Бойченко К.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. відкладено розгляд справи на 18.03.2012р., зобов'язано позивача надати обґрунтований розгорнутий розрахунок суми позовних вимог за підписом уповноваженої особи, а відповідача зобов'язано надати суду розгорнутий контр розрахунок на суму позовних вимог.

Такий розрахунок позивачем надано суду 12.03.2012 р.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. змінено склад колегії суддів, суддю Бойченко К.І. було змінено на суддю Діброву Г.І.

Відповідачем надано суду апеляційної інстанції відзив, в якому останні вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційною скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2006р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №2354 (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач - оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Встановлено, що на час виникнення спору сторони перебували в договірних правовідносинах.

Пунктом 7 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється споживачем на підставі отриманого рахунку у терміни не більше 5 банківських днів якщо оплата здійснюється споживачем самостійно і не більше 10 банківських днів від дня отримання рахунку якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції (п.8 Додатку №5).

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв без заперечень у лютому 2011 року у тому числі й реактивну електроенергію в обсязі 654 516 кВАр/год (т.1 а.с.23-27) 28.02.2011р. відповідач отримав від позивача рахунок на оплату реактивної електроенергії спожитої у лютому 2011р. з врахуванням генерації, на суму 125 384,93 грн. (т.1 а.с.22)

Під час розгляду справи відповідачем сплачено дану заборгованість, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 29.08.2012р. та від 31.08.2012р. (т.2 а.с.148-149), тому господарським судом припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження по справі в частині стягнення з відповідача боргу з реактивної електроенергії спожитої у лютому 2011р. у розмірі 32 094,02 грн. за відсутністю предмету спору.

Судова колегія вважає вірним такий висновок суду першої інстанції, крім того, сторонами рішення в дані частині не оспорюється.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на заборгованість з реактивної електроенергії 3% річних за період 16.03.2011-15.10.2011рр. у сумі 564,51 грн., інфляційних за період 01.04.2011-30.06.2011рр. в сумі 808,40 грн. та пені за період 16.03.2011-15.09.2011рр. в сумі 2 507,73 грн., судовою колегією перевірено висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині, визнано розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, а рішення - законним та обґрунтованим - через несплату відповідачем вищевказаної суми заборгованості.

Позивач також просив стягнути з відповідача донараховані на заборгованість, стягнуту рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі№20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. - 3% річних, інфляційні витрати та пеню.

Рішенням господарського суду по справі №20/127 від 11.06.2007р. з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 2 010 883,21 грн. та реактивну електричну енергію в розмірі 20 177,35 грн. (т.1 а.с.30).

Рішенням господарського суду по справі №20/165 від 02.09.2008 р. стягнуто з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 586 590,88 грн. (т.1 а.с.32)

Рішенням господарського суду по справі № 10/176 від 17.11.2009р. на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" було стягнуто з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 359 486,19 грн. та реактивну електроенергію в сумі 10 082,42 грн. (т.1 а.с.35)

Рішенням господарського суду по справі № 7/74 від 27.04.2009 р. стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" 502 433,57 грн. боргу за активну електроенергію та 6 993,80 грн. борг за реактивну електроенергію. (т.1 а.с.37)

Рішенням господарського суду по справі № 20/171 від 31.08.2010р. було стягнуто з відповідача заборгованість за активну електроенергію - 937 511,59 грн., за реактивну електроенергію - 5 212,05 грн. (т.1 а.с.40)

Рішенням господарського суду по справі № 20/68 від 26.04.2011р. було стягнуто з відповідача заборгованість за активну електроенергію - 1 204 871,76 грн., за реактивну електроенергію - 66 813,41 грн. (т.1 а.с.42)

Вказані рішення набрали чинності.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладання 28.11.2006р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, договору про постачання електричної енергії № 2354 (далі-Договір), а також встановлено наявність вищевказаних сум заборгованості за спожиту у відповідний період електричну енергію.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/253.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях - не сплачена відповідачем до теперішнього часу в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобов'язання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.

Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Позивач здійснив донарахування на заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 586 590,88 грн., стягнуту на підставі рішення суду по справі №20/165 від 02.09.2008р., 3% річних у розмірі 47 222,59 грн. за період з 01.11.08 р. до 15.10.11р. та інфляційні - 184 289,25 грн. за період з 01.11.08 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з активної електроенергії у розмірі 359 486,19 грн. та реактивної електроенергії в сумі 10 082,42 грн., стягнуту за рішенням суду по справі № 10/176 від 17.11.2009р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальному розмірі 941,87 грн. за період з 18.11.09 р. до 21.09.11р. та інфляційні - 1 675,16 грн. за період з 01.12.09 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з активної електроенергії у розмірі 502 433,57 грн. та борг за реактивну електроенергію у розмірі 6 993,80 грн., стягнуті за рішенням суду по справі № 7/74 від 27.04.2009р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальному розмірі 37 209,32 грн. за період з 28.04.09 до 15.10.11. та інфляційні 56 544,29 грн. за період з 01.05.09р. до 30.06.11р.

Рішенням господарського суду по справі № 20/171 від 31.08.2010р. було стягнуто з відповідача заборгованість з активної електроенергії у розмірі 937 511,59грн. та з реактивної електроенергії - 5 212,05 грн. На цю заборгованість позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальній сумі 32 399,71 грн. за період з 01.07.10 р. до 15.10.11р. та інфляційні на загальну суму 11 230,13 грн. за період з 01.06.10 р. до 30.06.11 р.

На заборгованість з активної електроенергії у розмірі 1 204 871,76 грн. та з реактивної електроенергії у розмірі 66 813,41 грн., стягнуті за рішенням суду по справі № 20/68 від 26.04.2011р., позивач здійснив донарахування 3 % річних у загальній сумі 20 630,95 грн. за період з 01.04.11р. до 15.10.11р., інфляційні на суму 51 226,49 грн. за період з 01.03.11 р. до 30.06.11 р. та пеню у розмірі 56 361,60 грн. за період з 01.04.11 р. по 21.08.11.

За таких підстав, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що через несплату відповідачем в повному обсязі основного борг за договором №2354 від 28.11.2006р., стягнутого за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі №20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. - позовні вимоги про стягнення донарахованих 3% річних та інфляційних на ці суми основного боргу є обґрунтованими.

Господарським судом по справі призначалась судова економічна експертиза, за висновком № 2/11/47 від 22.10.2012р. (т.2 а.с.61-72) якої борг відповідача стягнутий рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі №20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. за період, визначений позивачем у позовній заяві збільшився внаслідок інфляційних процесів на 1 188 319,69 грн. та 3 % річних - 317 860,64 грн. Борг відповідача, стягнутий рішенням суду

№ 20/68, внаслідок нарахування пені збільшився на 56 361,60 грн.

Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги висновок вищевказаної експертизи в частині стягнутої за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі №20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р., з врахуванням інфляційних нарахувань за період, визначений позивачем у позовній заяві №51юр-41742/11 від 20.10.2011р. - судовою колегією до уваги не приймається, оскільки експертом зроблено розрахунок інфляційних на суму заборгованості, стягнуту за рішеннями суду з урахуванням інфляційних за попередні періоди, що є порушенням ст. 625 ЦК України.

Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 136-140), оскільки зазначена заява про збільшення не містить жодного розрахунку та посилання на відповідна періоди, а обґрунтування такого збільшення лише змістом експертного висновку, який обґрунтовано не взято господарським судом до уваги, позбавляє можливості дослідити межі розміру позовних вимог, виходячи з характеру їх складових. Збільшені позовні вимоги не підтверджуються жодним обґрунтованим розрахунком.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних у загальному розмірі 1 002 887,89 грн. є вірним.

Отже, підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи позовні вимоги про стягнення з відповідача донарахованих на суму основного боргу, стягнуту за рішеннями господарського суду Донецької області по справі №20/127 від 11.06.2007р., по справі №20/165 від 02.09.2008р., по справі №10/176 від 17.11.2009р., по справі №7/74 від 27.04.2009р., по справі №20/171 від 31.08.2010р., по справі №20/68 від 26.04.2011р. - 3% річних у загальному розмірі 317 860,64 грн., інфляційні у загальному розмірі 1 002 887,89 грн. та пеня - 56 361,60 грн.

Доводи апеляційної скарги рішення господарського не спростовують.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2012 року у справі № 24/253 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2012 року у справі № 24/253 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС