Постанова

від 22.05.2013 по справі 24/253

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 24/253

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року у справі № 24/253 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", Донецька область, до Обласного комунального підприємства "Донецьктепло- комуненерго", м. Донецьк, про стягнення 1 412 465,45 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Єпішев О.В. (дов. № 359-13 "Д" від 22.01.13);

відповідача - не з'явився,

встановив:

У жовтні 2011 року позивач ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 1 412 465,45 грн.

Вказував, що 28.11.06 між ним (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 2354 про постачання електричної енергії, згідно якого він зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії споживачу, а споживач - сплачувати її вартість на умовах, визначених договором.

Зазначав, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 11.06.07 у справі № 20/127; від 02.09.08 у справі № 20/165; від 17.11.09 у справі № 10/176; від 27.04.09 у справі № 7/74; від 31.08.10 у справі № 20/171, від 26.04.11 у справі № 20/68, які набрали законної сили, за позовами ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 2354 від 28.11.06, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Посилаючись на порушення відповідачем умов вказаного договору в частині оплати поставленої йому у лютому 2011 року реактивної електроенергії, а також на несплату відповідачем грошових коштів, постановлених до стягнення зазначеними судовими рішеннями, позивач, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог № 5/юр-103/2/12 від 10.12.12, просив стягнути з відповідача 32 094,02 грн. боргу, 564,51 грн. 3 % річних, 808,40 грн. інфляційних втрат, 2 507,73 грн. пені за порушення відповідачем договірного зобов'язання та 317 860,64 грн. 3 % річних, 1 188 319,69 грн. інфляційних втрат, 56 361,60 грн. пені за рішеннями суду та судовий збір.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11 грудня 2012 року (суддя Величко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року (колегія суддів у складі: Стойка О.В. - головуючого, Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" 564,51 грн. 3 % річних, 808,40 грн. інфляційних втрат та 2 507,73 грн. пені за порушення відповідачем договірного зобов'язання та 317 860,64 грн. 3 % річних, 1 002 887,89 грн. інфляційних втрат, 56 361,60 грн. пені за рішеннями суду та судовий збір.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 32 094,02 грн. боргу за порушення відповідачем договірного зобов'язання у лютому 2011 року, в зв'язку зі сплатою відповідачем означеної суми боргу після порушення судом провадження у даній справі.

В іншій частині вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати поставленої позивачем у лютому 2011 року реактивної електроенергії та невиконанням відповідачем рішень суду у перелічених вище справах, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Рішення в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання рішень суду, обґрунтовані їх арифметично неправильним розрахунком позивача.

У касаційній скарзі ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України та ст. 84 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за невиконання рішень суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.11.06 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 2354 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання електричної енергії споживачу, а споживач - сплачувати її вартість на умовах, визначених договором.

Пунктом 7 додатку № 5 "Порядок розрахунків" до договору встановлено, що оплата отриманого позивачем рахунку повинна здійснюватись протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання з постачання реактивної електроенергії виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі за лютий 2011 року, які підписані сторонами без зауважень, проте відповідач частково розрахувався за отриману реактивну електроенергію у вказаному періоді, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 32 094,02 грн.

Водночас судами встановлено, що після порушення провадження у даній справі, відповідач платіжними дорученнями від 29.08.12 та від 31.08.12 сплатив позивачу 32 094,02 грн. основного боргу.

За таких обставин, судами правильно припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 32 094,02 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої реактивної електроенергії у лютому 2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4, 2.3.5 договору, з порушенням термінів визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманої реактивної електроенергії у лютому 2011 року, стали обґрунтованою підставою для задоволення судами попередніх інстанцій вимог позивача про стягнення з відповідача 2 507,73 грн. пені.

Також судами встановлено, рішеннями Господарського суду Донецької області від 11.06.07 у справі № 20/127; від 02.09.08 у справі № 20/165; від 17.11.09 у справі № 10/176; від 27.04.09 у справі № 7/74; від 31.08.10 у справі № 20/171, від 26.04.11 у справі № 20/68, які набрали законної сили, за позовами ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 2354 від 28.11.06, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновки судів попередніх інстанцій про те, що невиконання відповідачем зазначених рішень суду є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з врахуванням правильного розрахунку останніх, відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неправильності розрахунку інфляційних втрат позивачем за невиконання відповідачем вказаних вище рішень суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року у справі № 24/253 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко