Рішення

від 19.03.2013 по справі 907/27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2013 Справа № 907/27/13

За позовом Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

ДО Фермерського господарства „Маріна М.Ю.", с. Середнє Водяне Рахівського району

ПРО стягнення 22426,19грн. за порушення водного законодавства (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви прокуратури та позивача від 06.03.2013р. про зменшення їх розміру)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Мазуренко А.Є. - представник за довіреністю №244/05 від 17.01.2013р.

від відповідача - не з'явились

від прокуратури - Камінська О.В. - старший прокурор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород до Фермерського господарства „Маріна М.Ю.", с. Середнє Водяне Рахівського району про стягнення 89719,91 грн. за порушення водного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.01.2013р. порушено провадження у справі №907/27/13 та призначено справу до розгляду на 23.01.2013р.

У зв'язку з невиконанням вимог суду та відсутністю представника відповідача, розгляд справи ухвалою суду від 23.01.2013р. було відкладено на 05.02.2013р.

З огляду на невиконання вимог суду розгляд справи ухвалою від 05.02.2013р. було відкладено на 18.02.2013р. та на 27.02.2013р.

Ухвалою суду від 27.02.20113р. за заявою прокурора в порядку вимог статті 69 ГПК України судом було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

На день судового засідання від прокуратури в порядку вимог статті 22 ГПК України надійшла заява про зменшення суми заявлених позовних вимог до суми 22426,19грн. у зв'язку з проведеним перерахунком, однак, доказів надіслання даної заяви відповідачу ні прокуратурою, ні позивачем суду не подано.

З огляду на це, судом, у відповідності до вимог ст.ст. 22 та 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено розгляд справи в межах продовженого строку вирішення спору на 19.03.2013р.

Представник позивача та прокурор просять зменшені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в обгрунтування своїх доводів вказують на те, що всупереч вимогам Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування" № 321 від 13.03.2002 року, фермерське господарство „Маріна М.Ю." у період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, незаконно використовувало водні ресурси із поверхневого водного об'єкту загальнодержавного значення - ставка для водопою тварин, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Протягом вищевказаного періоду, ФГ «Маріна М.Ю.» було незаконно використано для водопою тварин, що знаходяться на фермі даного фермерського господарства 6641 метрів кубічних поверхневих вод.

Фермерське господарство «Маріна М.Ю.» здійснює господарську діяльність з вирощування, утримання овець, кіз, коней, корів, свиней. За даними бухгалтерського обліку ФГ «Маріна М.Ю.» по нарахуванню збору на спеціальне використання води для водопою тварин використано в 2010 року 3241м.куб (І півріччя - 925м.куб; ІІ півріччя - 2316м.куб) води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення, в 2011 році - 2900м.куб води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення, за І квартал 2012 року - 500м.куб води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до п.9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20 липня 2009р. №389, зареєстрованим у Мін'юсті України 14 серпня 2009р. за №767/16783 фактичний об'єм води, що використаний самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Відтак, за даними бухгалтерського обліку ФГ «Маріна М.Ю.» позивачем проведено нарахування збитків за формулою: З сам.1 =100х 4980,96 х 0,1351 = 67292,77 грн., З сам.2 =100х 1659,97 х 0,1351 = 22426,19 грн.

Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами та просить суд взяти до уваги те, що перевіряючими встановлено наявність на території відкритої поверхневої водойми - ставка, який використовується для водопою тварин, що перебувають на тваринницькій фермі. Під час обстеження поверхневої водойми встановлено відсутність водозабірних споруд або пристроїв для забору води із ставка, в приміщеннях для утримання тварин відсутній водопровід для водопою тварин, водомірне обладнання відсутнє (ст. 2 акту).

Разом з тим, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області робиться висновок про спеціальне водокористуванням водних ресурсів вказаного ставка відповідачем без оформлення дозволу.

Актом перевірки констатовано факт відсутності в Фермерського господарства «Маріна М.Ю.» водозабірних споруд або пристроїв для забору води із ставка, що, в свою чергу, враховуючи вищенаведені вимоги нормативно-правових актів, спростовує твердження перевіряючих про здійснення Фермерським господарством «Маріна М.Ю.» спеціального водокористування та виключає необхідність отримання спеціального дозволу.

Фермерське господарство «Маріна М.Ю.» також підтверджує те, що напування тварин здійснювалось або вручну, або безпосередньо твариною з водойми.

Також відповідач просить врахувати те, що у відповідності до п. 1.2 редакції Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389, що діяла до 25 липня 2011 року, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

- самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

- забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення водних об'єктів водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Проте, проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення Фермерським господарством «Маріна М.Ю.» водних об'єктів, поверхневих або підземних вод.

Отже, до частини періоду, що перевірявся (з 01.01.2010 року по 25.07.2011 року), дана Методика взагалі не могла застосовуватися у зв'язку з відсутністю всіх необхідних кваліфікуючих ознак правопорушення, яке, на думку посадових осіб Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, було скоєне Фермерським господарством «Маріна М.Ю.».

Визначення поняттю «спеціальне водокористування» дається ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України від 06.06.1995 року №213/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), згідно з яким таким є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Це, в свою чергу, кореспондується також і з визначенням, що надається Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що кваліфікуючою ознакою спеціального водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв.

Актом перевірки констатовано факт відсутності в Фермерського господарства «Маріна М.Ю.» водозабірних споруд або пристроїв для забору води із ставка, що, в свою чергу, враховуючи вищенаведені вимоги нормативно-правових актів, спростовує твердження перевіряючих про здійснення Фермерським господарством «Маріна М.Ю.» спеціального водокористування та виключає необхідність отримання спеціального дозволу.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності.

На підставі ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу, виданого державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною спільною перевіркою встановлено, що всупереч, вимогам Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування" № 321 від 13.03.2002 року, фермерське господарство «Маріна М.Ю.», у період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, незаконно використовувало водні ресурси із поверхневого водного об'єкту загальнодержавного значення - ставка для водопою тварин, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Протягом вищевказаного періоду ФГ «Маріна М.Ю.» було використано для водопою тварин, що знаходяться на фермі даного фермерського господарства, 6641 метрів кубічних поверхневих вод.

Фермерське господарство «Маріна М.Ю.» здійснює господарську діяльність з вирощування, утримання овець, кіз, коней, корів, свиней за адресою: Рахівський район, с. Середнє Водяне, присілок Добрик.

Під час проведення перевірки представлено:

- свідоцтво серія АОО №518479 про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство «Маріна М.Ю.», (90613, Закарпатська область, Рахівський район, с. Середнє Водяне, вул. Крянге,25) від 31.05.2007р., видане Рахівською РДА;

- довідка №242 з ЄДРПОУ від 31.05.2007р., видана управлінням статистики у Рахівському районі. Відповідно до довідки вказано наступні види діяльності відповідача за КВЕД:

01.22.0 Розведення овець, кіз, коней

05.01.0 Рибальство; надання послуг у рибальстві

01.23.0 Розведення свиней

15.51.0 Перероблення молока та виробництво сиру

55.10.0 Діяльність готелів

15.13.0 Виробництво м'ясних продуктів

Під час проведення обстеження території фермерського господарства «Маріна М.Ю.» (тваринницька ферма) за адресою: Рахівський район, с.Середнє Водяне., присілок Добрик встановлено наявність на території відкритої поверхневої водойми - ставка (розміром близько 80х20м). Ставок використовується для водопою тварин, що перебувають на тваринницькій фермі. Під час обстеження поверхневої водойми встановлено відсутність водозабірних споруд або пристроїв для забору води із ставка, в приміщеннях для утримання тварин відсутній водопровід для водопою тварин, водомірне обладнання відсутнє.

На час проведення обстеження на території тваринницької ферми утримується близько 15 корів, 20 свиней, 5 коней, 30 овець (молодняк).

За даними бухгалтерського обліку ФГ «Маріна М.Ю.» по нарахуванню збору на спеціальне використання води для водопою тварин використано в 2010 році 3241м.куб (І півріччя -- 925м.куб; ІІ півріччя - 2316м.куб) води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення, в 2011 році - 2900м.куб води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення, за 1 квартал 2012 року - 500м,куб води поверхневих водних об'єктів загальнодержавного значення.

Під час проведення перевірки встановлено що ФГ «Маріна М.Ю.» не оформлявся дозвіл на спеціальне водокористування - використання поверхневого водного об'єкта: ставка.

Тобто, об'єм самовільного водокористування за періоди: з 01.01.2010р. по 07.08.2011р. становить 4980,96м.куб., з 08.08.2011р. по 31.03.2012р. становить 1659,97м.куб.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, грн, здійснюється за формулою

З сам. =100х X Тар,

де

- об'єми води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м;

Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Відповідно до ст .325 Податкового Кодексу України ставка збору за спеціальне використання поверхневих вод басейну р.Тиса, включаючи притоки всіх порядків становить 13,51грн. за 100 куб.метрів.

Відтак, прокурор та позивач в уточненому та поданому суду розрахунку вказують на завдання відповідачем збитків на суму, розраховану за формулою: З сам.2 =100х 1659,97 х 0,1351 = 22426,19 грн., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Також з матеріалів справи вбачається, що за фактом самовільного водокористування Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №005372 від 04.07.2012 року, в якому зафіксовано порушення відповідачем статей 44, 48 Водного кодексу України, та притягнено його до адміністративної відповідальності.

Відповідачем 11.07.2012р. накладене на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 136грн. було сплачено в повному обсязі (арк. справи 22)

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Статтею 47 ВК України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Згідно ст. 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач здійснював саме спеціальне водокористування, оскільки здійснював забір води з поверхневого водного об'єкта: ставка.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як встановлено судом, відповідач протягом періоду з 08.08.2011р. по 31.03.2012р. здійснював забір води поверхневого водного об'єкта - ставка, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує факт самовільного водокористування та зазначає, що кваліфікуючою ознакою спеціального водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв. Водночас, як підтверджується наявними у справі матеріалами, забір води здійснювався відповідачем без використання споруд або технічних пристроїв, а тому, відповідач вважає недоведеними обставини позивача, на які він покладається в обгрунтування своїх доводів.

Виходячи з вимог статей 44, 49 ВК України та положень Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002р. (надалі - Положення), суд вважає, що обов'язок отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування незалежно від наявності у користувача будь-яких прав на водний об'єкт покладено відповідно до положень чинного законодавства на кожну юридичну чи фізичну особу, яка здійснює таке водокористування.

Водночас, в контексті вимог ст.ст. 1 та 48 ВК України забір води, тобто вилучення води з водного об'єкта для використання, може відбуватись як за допомогою технічних пристроїв, так і без них.

Також не приймаються судом доводи відповідача щодо відсутності встановленого факту забруднення водних об'єктів, що унеможливлює, у даному випадку, застосування Методики від 20.07.2009 року № 389, оскільки згідно п.1.2. ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели як до забруднення водних об'єктів, так і у зв'язку із самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. При цьому положення цієї Методики не пов'язують таку відповідальність із одночасною наявністю у діях винних осіб як самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, так забруднення водних об'єктів. Так, розділ ІХ вказаної Методики містить формулу розрахунку збитків, обумовлених лише самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, без обов'язкової умови встановлення факту забруднення водних ресурсів.

Доводи скаржника про відсутність в діях відповідача складу екологічного правопорушення у зв'язку з тим, що використання ним водних ресурсів без спеціального дозволу не спричинило забруднення водних об'єктів, що є обов'язковою ознакою самовільного водокористування як правопорушення, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що юридичним фактом, який є підставою для відповідальності за порушення водного законодавства, зокрема, є використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, в тому числі дозволу на спеціальне водокористування, незалежно від забруднення при цьому водних об'єктів (постанова Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. у справі № 5006/36/107/2012).

Згідно поданого на вимогу суду розрахунку позовних вимог, а також виходячи з вимог заяви прокуратури і позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, розмір завданих збитків проведено виходячи з вимог п.9.1 Методики у зв'язку із самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

З огляду на вищенаведене, враховуючи вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України №131 від 19.12.2000р., суд вважає за необхідне стягнути суму 22426,19грн. збитків, заподіяних самовільним спеціальним водокористуванням, саме на користь місцевого бюджету Середнєводянської сільської ради із зарахуванням цих коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства „Маріна М.Ю.", 90613, с. Верхнє Водяне, вул. Крянге, 25 Рахівського району (код ЄДРПОУ 34909421):

- на користь місцевого бюджету Середнєводянської сільської ради на р/р 33110331700231, код ЄДРПОУ 22108293, МФО 812016, код платежу 24062100, банк - УДК у Рахівському районі суму 22426,19грн. збитків.

- в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1609,50грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі