Рішення

від 13.03.2013 по справі 18/2647/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13.03.2013р. Справа №18/2647/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", вул.Артема, 60, м.Київ, 04050, в особі філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", вул. Жовтнева 77, м.Полтава, Полтавська область, 36014

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Уртехпром", вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, Полтавська область, 36009

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009

3. Приватне підприємство "Теспо- Л", вул. 9-го Січня,19 м. Полтава, 36009

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби ( вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 21049714)

про визнання правочинів недійсними

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача:не зявився

від відповідача1: Павлухін Д.Ю. дов.№19 від 14.02.2013р.

від відповідача2: Павлухін Д.Ю.дов.№12 від 14.02.2013р.

від відповідача3: Павлухін Д.Ю.дов.№16 від 14.02.2013р.

від ДПІ у м. Полтава: Житник Ю.В. дов. № 3779/101-08 від 11.01.2013 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання правочинів /договору № 35 від 01.08. 2009р. та договору № 17 від 28.02.2012р./ недійсними.

28.01.2013р. представник позивача О.І Захарченко за вхід.№ 1343д канцелярії суду подав клопотання про доручення до матеріалів справи витягу із ЕДРПОУ № 15689142 від 24.01.2013р. та попросив зобов'язати відповідачів подати суду для огляду в засіданні оригінали спірних договорів № 35 від 01.08.2009р. та № 17 від 28.02.2012р. і накладних №№ 57,59,65,66,68,70. Суд клопотання прийняв до розгляду, задовольнив його та долучив разом з додатками до матеріалів справи /а.с. 49-53/.

28.01.2013р. за вхід. № 1344д директор ТОВ ''Теспо-Центр'' Фьодорова Л.Д. подала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з захворюванням. Суд заяву прийняв до розгляду,задовольнив її та долучив до матеріалів справи/а.с. 54/.

29.01.2013р. за вхід. № 1382д канцелярії суду представник позивачаО.І Захарченко подав клопотання про витребування від Державної податкової інспекції м. Полтави копій декларацій по податку на прибуток з додатками, в яких відображаються дані про реалізацію основних засобів, станом на 01.01.2009р. та 01.01.2010р. поданих ТОВ '' Теспо-Центр '', код ЄДРПОУ 30285038 та копій декларацій по податку на прибуток з додатками, в яких відображаються дані про придбання основних засобів станом на 01.01.2010р. поданих приватним підприємством ''Теспо-Л'', код ЄДРПОУ 36396520. Суд клопотання прийняв до розгляду, задовольнив його та долучив до матеріалів справи/а.с. 55,59-60/.

12.02.2013року за вхідним № 2124д(канцелярії суду) начальник ДПІ у м Полтава Б.П. Лизун подав заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Суд надану заяву прийняв, розглянув її по суті, задовольнив та, долучив до матеріалів справи /а.с. 66-67,102-103/.

19.02.2012р. за вхід. № 2414д, № 2415д, №2416д /канцелярії суду/ директор ТОВ ''КомпаніяУкртехпром'', ПП ''Теспо-Л''та''Теспо-Центр''Фьодорова Л.Д. на виконання вимог ухвали суду подала витяги з ЕДРПОУ на суб'єктів господарювання. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи/а.с.68-76/.

20.02.2012р. за вхід. № 2500д /канцелярії суду/ директор ТОВ Фьодорова Л.Д. подала клопотання про перенесення засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника Павлухіна Д.Ю. в цей час в іншому судовому засіданні призначеному раніше.Суд клопотання прийняв до розгляду, задовольнив його та залучив до матеріалів справи /а.с.77-78/.

21.02.2013 року за вхідним № 2563д(канцелярії суду) представник ДПІ Ю.В.Житник на вимогу суду подала додаткові документи, а саме:копії декларацій по податку на прибуток з додатками, в яких відображаються дані про реалізацію основних засобів, станом на 01.01.2009р. та 01.01.2010р. поданих ТОВ ''Теспо-Центр'', код ЄДРПОУ 30285038 та копій декларацій по податку на прибуток з додатками, в яких відображаються дані про придбання основних засобів станом на 01.01.2010р. поданих приватним підприємством ''Теспо-Л'', код ЄДРПОУ 36396520.. Суд надані документи прийняв до розгляду та долучив їх до матеріалів справи /а.с. 79-90/.

21.02.2013 року за вхідним № 2565д (канцелярії суду) представник позивача О.І. Захарченко подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів / копій судових рішень на 6-ти аркушах/. Суд подане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи /а.с.91-97/.

22.02.2013р. за вхід. № 2706д генеральний директор ТОВ ''Теспо-Ценнтр'' Л.Д. Фьодорова подала відзив на позовну заяву в тексті якого просить суд відмовити в задоволенні позову оскільки майнові інтереси позивача про які він зазначає в позовній заяві забезпечені договором застави (іпотеки) на майно, яке не було предметом продажу за оспорюваними договорами купівлі-продажу. Суд відзив з датками прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи/ а.с.110-119/.

26.02.2013р. представник позивача О.І. Захарченко за вхід. № 2837д подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів на 7-ми аркушах. Суд подане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи / а. с. 120-128/.

26.02.2013р. за вхід. № 2787дканцелярії суду директор ТОВ '' Компанії Укртехпром'' Л.Д. Фьодорова подала відзив на позовну заяву в тексті якої просить суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених в ньому.Суд відзив прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи /а.с.128-130/.

26.02.2013р. за вхід. № 2788дканцелярії суду директор приватного підприємства ''Теспо-Л'' Л.Д. Фьодороваподала відзив на позовну заяву в тексті якої просить суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених в ньому.Суд відзив прийняв до розгляду та долучив його до матеріалів справи/а.с. 131-133/.

26.02.2013року за клопотанням представників сторін ухвалою суду було продовжено строк вирішення господарського спору на 15-ть днів до 14.03.2013р. і оголошено перерву в судовому засіданні до 11.00 год.11.03.2013р./а.с.137-139/.

06.03.2013р. за вхід. № 3327 канцелярії суду директор ТОВ '' Компанії Укртехпром'' Л.Д. Фьодорова подала суду додаток №1 до договору 17 від 28.02.2012р. /а.с. 145-147/. Суд його прийняв до розгляді та залучив до матеріалів справи.

06.03.2013р. за вхід. № 3327 канцелярії суду директор ТОВ ''Теспо-Центр'' Л.Д. Фьодорова подала суду додаток до договору №35 від 01.08.2009 року - специфікацію товару.Суд його прийняв до розгляді та залучив до матеріалів справи/а.с.148-150/.

07.03.2013р. за вхід. № 3351 канцелярії суду директор приватного підприємства ТОВ ''Теспо-Л'' подала додаткові обґрунтування до відзиву в тексті яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю/а.с. 157/.Суд їх прийняв до розгляді та залучив до матеріалів справи.

07.03.2013р. за вхід. № 3352 канцелярії суду директор ТОВ ''Теспо-Центр'' Л.Д. Фьодорова подала суду додаткові обґрунтування до відзиву в тексті яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю/а.с. 154-155/. Суд їх прийняв до розгляді та залучив до матеріалів справи.

07.03.2013р. за вхід. № 3327 канцелярії суду директор ТОВ '' Компанії Укртехпром'' Л.Д. Фьодорова подала судудодаткові обґрунтування до відзиву в тексті яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю/а.с. 156-158/. Суд їх прийняв до розгляді та залучив до матеріалів справи.

11.03.2013р. за вхід. № 3407 канцелярії суду представник позивача О.І. Захарченко подав письмові пояснення з додатками. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи/а.с.159-173/.

11.03.2013р. заступник начальника ДПІ у м. Полтаві В.В. Храмов подав довідку про фінансово-господарську звітність ТОВ ''Теспо-Центр'' по орендній платі на 21.01.13р.(податкове зобов'язання 6.1т. грн..); по податку на додану вартість за 1 квартал 2013р. станом на 19.02.13р.(податкове зобов'язання відсутне); по податку на прибуток за 2012р. станом на 30.01.2013р.(податкове зобов'язання 3,2 т. грн.). Суд довідку прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи/а.с.173/.

11.03.2013р. в судовому засідання за згодою представників сторін було оголошено перерву в судовому засіданні до 14.00 год-13.03.2013р.

В судовому засіданні 13.03.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення яким в позові було відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, а також заслухавши пояснення представників сторін,всі обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду України, щодо судової практики у справах про визнання угод недійсними, керуючись ЗАКОНОМ суд встановив, що предметом господарського спору у даній справі є визнання угод недійсними, а саме:договору №35 від 01.08.2009 року відповідно до умов якого ТОВ ''Теспо-Центр'' продавець продало покупцю - приватному підприємству ''Теспо-Л'' майно згідно специфікації до договору № 35 від 01.08.2009р.,та накладних №№ 57,59 від 28 серпня 2009;№65,66 від 15 вересня 2009р.; 68 від 21 вересня 2009р.; № 70 від 30 вересня 2009р.; та договору № 17 від 28.02.2012р.відповідно до умов якого приватне підприємство ''Теспо-Л'' продавець продано покупцю ТОВ ''КомпаніяУкртехпром'' майно згіднододатку №1 до договору №17 від 28.02.2012р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просить суд їх задовольнити.

Представник відповідачів проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених в відзиві на позовну заяву

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено розуміння господарської діяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Загальні принципи господарювання визначені статтею6 Господарського Кодексу України якими є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування,їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтями 6,11-14 Цивільного Кодексу України врегульовано поняття актів цивільного законодавства і договору; підстави виникнення цивільних прав та обов'язків і принципи їх здійснення; межі здійснення цивільних прав та виконання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та обов'язків визначені статтею 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес не тільки способами визначеними в частині 2 цієї ж статті але й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, необхідно правильно визначити момент вчинення правочину (ст. ст. 205-210 , 640 Цивільного кодексу України (постова Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9).

Позивач , не є власником майна,що було продано ТОВ '' Теспо-Центр '' відповідно до умов договору №35 від 01.08.2009 року приватному підприємству ''Теспо-Л'' та договору № 17 від 28.02.2012р.приватним підприємством ''Теспо-Л'' продано ТОВ ''КомпаніяУкртехпром'' і передано покупцям згідно специфікації до договору № 35 від 01.08.2009р., накладних №№ 57,59 від 28 серпня 2009;№65,66 від 15 вересня 2009р.; 68 від 21 вересня 2009р.;№ 70 від 30 вересня 2009р.; додатку №1 до договору №17 від 28.02.2012р.. Таким чином позивач не будучи власником спірного майна та стороною відповідних договорів, неправомірно обрав спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору недійсним.

Главою 29 (статі 386-392) ЦК України визначено засади захисту права власності. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ч.2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачами вищевказаних норм чинного законодавства з огляду на вимоги п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9є безпідставними і неправомірними.

В позовній заяві позивач посилається на ч.3 ст. 215 ЦК України, якою встановлено якщо недійсність правочину прямо не передбачена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Натомість оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб'єктів.

До оспорюваних правочинів ЦК України відносить правочини вчинені: 1. неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності ст. 222 ЦК України? 2. фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності ст. 223 ЦК України? 3. дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними ст. 225 ЦК України? 4. юридичною особою, без відповідного дозволу (ліцензії) ст. 227 ЦК України? 5. під впливом помилки ст. 229 ЦК України? під впливом обману 230 ЦК України? 6. під впливом насильства ст. 231 ЦК України? 7. у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною ст. 232 ЦК України? 8. під впливом тяжкої обставини ст. 233ЦК України.

Судом встановлено, що жодних вищеназваних порушень вищевказаних норм Закону спірні договори не мають.

Позивач в обґрунтування правових підстав подання позову посилається приписи ч.1 ст. 203 ЦК Українивідповідно до вимог цієї статті /203 ЦК України/ визнання договору недійсним допускається тільки у разі невиконання вимог передбачених даною статтею, а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Але в ході розгляду справи по суті позивач не довів суду в чому саме полягає порушення відповідачами приписів вимог ч.1 статті 203 ЦК України і однозначно не довів, що зміст правочинів суперечить Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; інтересам держави,суспільства, його моральним засадам ( виходячи із змісту оспорюванихправочинів).

Позивач в тексті позовної заяви та його представник в своїх поясненнях в судових засіданнях зазначав про допущенні ТОВ '' Теспо-Центр '' порушень положень ч.5 ст. 7 та ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",а саме ту обставину, що це товариство є боржником позивача відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2009 року на суму 496 766,73 грн. оскільки у відповідача відсутні кошти і в разі визнання його банкрутом черговість задоволення вимог кредиторів буде здійснюватись за рахунок виручених від реалізації майна боржника грошових коштів - банкрута.

Вищеназвані норми Закону регулюють господарські відносини і починають діяти тільки після порушення провадження у справі про банкрутство, чого на даний час по відношенню до відповідачів не має і не існує.

Обгрунтовуючи інші підстави подання позову позивач вказує на порушення ТОВ ''Теспо-Центр '' приписів статті 658 ЦК України якою визначено що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, але позивач не власником майна яке було продано відповідно до умов спірних договорів.

На дату укладення спірних договорів ТОВ '' Теспо-Центр '', як продавець товару був його власником і не був позбавлений права розпоряджатися цим майном.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до умов договору іпотеки №І-01-2007 від 10 січня 2007 року майнові інтереси позивача, про які він зазначає в позові, забезпечені договором застави (іпотеки) на майно, яке не було предметом продажу оспорюванихдоговорів купівлі - продажу третім особам і йогоінтересів та майнових прав не стосується.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язаль- них відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Позивачем не застосовано ст.ст. 387, 388 ЦК України, не враховано роз'яснення п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якого позов власника майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, задоволенню не підлягає. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Згідно до приписів статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статями 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом /стаття 43 ГПК України/.

Враховуючи викладене, матеріали справи, дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 27,32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 15.03.2013р.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.