Постанова

від 20.06.2013 по справі 18/2647/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 18/2647/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Ткаченко Н.І. ,

за участю представників сторін:

від позивача - Захарченко О.І.- за довіреністю від 05.11.2012р.;

від 1-го відповідача - не з'явився;

від 2-го відповідача - не з'явився;

від 3-го відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" м. Полтава

на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р.

у справі № 18/2647/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" м. Полтава,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укртехпром", м. Полтава,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теспо-Центр", м. Полтава,

до 3-го відповідача: Приватного підприємства "Теспо-Л", м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової інспекції у Полтавській області, м. Полтава

про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у справі №18/2647/12 (суддя Іваницький О.Т.) у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Компанія Уртехпром", ТОВ "Теспо-Центр", ПП "Теспо-Л" про визнання правочинів недійсними відмовлено. Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст. ст.3,6 ГК України, ст. 6,11-14, 16, 328 ЦК України мотивоване тим, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, оскільки він не був власником спірного майна та стороною відповідних спірних договорів. Майнові інтереси позивача, про які він зазначає в позові, забезпечені договором застави (іпотеки) на майно, яке не було предметом продажу оспорюваних договорів купівлі-продажу третім особам і його інтересів та майнових прав не стосується. Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачами вимог ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочинів не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства. Також, вказує на те, що на момент укладення спірних договорів ТОВ «Теспо-Центр» було власником відчужуваного майна та не було позбавлено права ним розпоряджатись.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (позивач у справі) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у справі №18/2647/12 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджені всі обставин справи, зокрема, надані позивачем копії судових рішень, якими встановлені факти невиконання ТОВ «Теспо-Центр» своїх зобов'язань перед позивачем, та листи ТОВ «Теспо-Центр», у яких він зазначав про відсутність коштів і неможливість виконання зобов'язань. Апелянт вважає, що судом першої інстанції в порушення вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. «Про судове рішення» та ст.4-3 ГПК України не спростовано доводів позивача про те, що на момент укладення спірного договору від 01.08.2009р. №35 ТОВ «Теспо-Центр» було неплатоспроможним і не могло виконати усі зобов'язання перед кредиторами, а отже, в силу ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ТОВ «Теспо-Центр» мало звернутись до господарського суду із заявою про визнання його банкрутом, а відчуження майна та задоволення вимог кредиторів мало здійснюватись у процедурі, передбаченій вимогами вказаного закону.

ТОВ «Теспо-Центр» (2-й відповідач у справі) відзивом від 14.05.2013р. заперечує проти апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у справі №18/2647/12 залишити без змін з підстав встановлення місцевим господарським судом всіх фактичних обставин справи, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що майнові інтереси позивача, про які він зазначає в позові, забезпечені договором застави (іпотеки) на майно, яке не було предметом продажу оспорюваних договорів купівлі-продажу, а отже майнові інтереси позивача жодним чином не порушені оскільки, продаж даного майна взагалі не стосується інтересів позивача. Крім того, зазначає, що арешт на майно ТОВ «Теспо-центр» накладено через рік після укладення договору від 01.08.2009р. №35.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2013р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

22.04.2013р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ДПІ у м. Полтаві Полтавської ДПС надійшло клопотання про розгляд справи без участі податкового органу у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання. Вказане клопотання підлягає до задоволення судовою колегією апеляційної інстанції як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та правам і охоронювальним інтересам сторін.

11.06.2013р. від ТОВ «Текспо-центр» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника. Вказане клопотання відхилено судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, оскільки 2-м відповідачем не надано доказів, які б підтверджували обставини, зазначені у клопотанні, 2-й відповідач не був позбавлений права уповноважити іншу особу на представництво своїх інтересів у судовому процесі, крім того, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 11.06.2013р., не була визнана судом обов'язковою, отже справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники 1-го та 3-го відповідача належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення 1-го та 3-го відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теспо-Центр» (продавцем) та Приватним підприємством «Теспо-Л» (покупцем) укладений договір №35, п.1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити у відповідності з умовами цього договору матеріали і основні засоби: верстатне обладнання, обчислювальну техніку, меблі, автотранспорт (т.І,а.с.15).

Номенклатура, кількість та ціна матеріалів і основних засобів визначені у рахунках-фактурах або накладних продавця.

Відповідно до п.3.1 договору передача матеріалів і основних засобів відбувається на складі продавця згідно податкових накладних, в яких вказані кількість та ціна основних засобів покупця. Перехід права власності на матеріали і основні засоби відбувається після повної оплати покупцем і передачі їх останньому.

Ціни матеріалів і основних засобів визначені в рахунках-фактурах або накладних продавця на кожну одиницю товару (п.4.1 договору).

У п.2.1 цього договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.09.2010р.

У специфікації до договору від 01.08.2009р. №35 вказано найменування, кількість та ціну товару (матеріалів і основних засобів) (т.1,а.с.150).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

28.02.2012р. між Приватним підприємством «Теспо-Л» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укртехпром» укладений договір №17, за умовами п.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, верстати та обладнання (надалі - продукцію), кількість та ціна якого вказана у доданих до договору специфікаціях (т.1,а.с.22-25).

Згідно з п.2.1 договору загальна сума договору складає 89508грн.

Відповідно до п.7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2013р.

У додатку №1 до договору від 26.02.2012р. №17 визначено назву, кількість та ціни на продукцію, вказану у договорі. Договір та додаток до договору підписані повноважними представниками сторін та скріпленні печатками підприємств.

26.12.2012р. ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними договору від 01.08.2009р. №35, укладеного між ТОВ «Теспо-Центр» та ПП «Теспо-Л», і договору від 28.02.2012р. №17, укладеного між ПП «Теспо-Л» та ТОВ «Компанія «Укртехпром», оскільки ПП «Теспо-Центр», відчужуючи майно, яке є основними засобами, перевів частину своїх активів на ПП «Теспо-Л» та позбавив позивача можливості задовольнити свої вимоги за рахунок коштів, виручених від реалізації вказаного майна боржника нарівні з іншими його кредиторами. Крім того, зазначає, що з кінця 2008року ТОВ «Теспо-Центр» було неспроможне задовольнити вимоги позивача та інших кредиторів, так як не мало на це грошових коштів та у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ТОВ «Теспо-Центр» зобов'язане було звернутись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство (т.1,а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено з підстав, наведених вище (т.1, а.с.184-190).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсними договорів від 01.08.2009р. №35 та від 28.02.2012р. №17.

Оспорювані договори від 01.08.2009р. №35 та від 28.02.2012р. №17 за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при укладенні спірних договорів сторонами погоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу, а саме: щодо предмету, ціни та строку їх дії, також вказано кількість, асортимент товару та інші умови, які визначені сторонами. Крім того, дотримано письмової форми укладення правочинів у відповідності до вимог ст.181ГК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Доводи апеляційної скарги щодо зобов'язання ТОВ «Теспо-Центр» звернутись до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом в порядку ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» через неспроможність виконати зобов'язання перед усіма кредиторами відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю з наступного

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2007р. між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» (іпотекодержателем) та ТОВ «Теспо-Центр» (іпотекодавцем) укладений договір іпотеки І-01-2007, за умовами п.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, промислові будівлі, позначені на плані: літ. А-2, адміністративно виробничий корпус загальною площею 1446,3кв.м; літ. Б - виробничий корпус, загальна площа - 423,5кв.м; літ. В-2 - склад загальною площею 39,4кв.м, літ. Г - склад загальною площею -93,7кв.м, літ. Е- склад загальною площею 53,8кв.м, літ. Ж- склад загальною площею -57,4кв.м, літ.Д - гараж загальною площею -155,8кв.м, літ. З - склад загальною площею 64,5кв.м, літ. И- прохідна загальною площею 15,6кв.м, літ. К - вбиральня загальною площею -5,0кв.м, літ. №1-4- ворота, які знаходяться за адресою: місто Полтава, вул.9 Січня, будинок 19, (т.1,а.с.113).

Відповідно до п.2 вказаного договору зазначене нерухоме майно передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором від 10.01.2007р. К-01-2007 на суму 600000грн .

Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку, становить 860973грн . (п.3 вказаного договору).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.03.2009р. у справі № 17/20, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.08.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009р., позов задоволено ; стягнуто з ТОВ «Теспо-Центр» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Полтавського регіонального відділення 496766,73грн заборгованості за кредитним договором від 10.01.2007р . №К-1-2007 (т.1,а.с.34-37).

Згідно звіту про оцінку вартості нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул. Дев'ятого Січня, буд. 19 від 26.10.2010р., виконаного на замовлення Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, ринкова вартість для продажу нежитлових будівель і споруд: адміністративно-виробничого корпусу літ.А-1, виробничого корпусу літ.Б-1, складів літ. В-2, літ. Г-1, гаражів літ.Д-1, складів Е-1, складів Ж-1, З-1, прохідної И-1, вбиральні літ.-К, огорожі №1,3 та воріт №2,4, які належать на праві приватної власності ТОВ «Теспо-Центр», становить 4880549грн. (т.2,а.с.72-92).

При перегляді судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку судовою колегією апеляційного господарського суду додатково встановлено, що 25.11.2011р. Державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №19628974 про стягнення з ТОВ «Теспо-Центр» на користь стягувачів боргу на загальну суму 955653грн. проведено опис та накладено арешт на майно ТОВ «Теспо-Центр» (т.2,а.с.95).

З вищевикладеного вбачається, що загальна сума заборгованості ТОВ «Теспо-Центр» перед кредиторами становить 955653грн., а вартість оціненого нерухомого майна - 4880549грн., що спростовує доводи апелянта про неплатоспроможність відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент укладення договору №35) боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що майна боржника, щодо якого проведено оцінку на замовлення Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, достатньо для задоволення вимог кредиторів, визначених у зведеному виконавчому провадженні та, зокрема, вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а отже посилання позивача на порушення його прав та інтересів при укладенні спірних договорів з підстав неможливості в подальшому задоволення його вимог є необґрунтованими та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.

Таким чином, позивачем не доведено неплатоспроможність 1-го відповідача, а посилання на лист ТОВ «Теспо-Центр» від 17.02.2009р. №35 та відкриті виконавчі провадження відносно 1-го відповідача не свідчать про його неплатоспроможність.

Інших підстав визнання недійсними договорів від 01.08.2009р. №35 і від 28.02.2012р. №17 в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивачем не надано.

Відповідно до п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Оскільки позивач не є стороною оскаржуваних договорів від 01.08.2009р. №35 та від 28.02.2012р. №17, він повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням спірних договорів при зверненні з позовом до господарського суду

Як зазначалось вище, позивачем не доведено порушення його прав та охоронювальних законом інтересів, вартості майна ТОВ «Теспо-Центр» достатньо для задоволення його вимог, а за приписами Господарського кодексу України загальними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України тощо, а отже суб'єкт господарювання має право на власний розсуд розпоряджатись належним йому на праві власності майном у межах, визначених законом.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову). (п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Враховуючи викладене, колегія судді Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання спірних правочинів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у справі № 18/2647/12 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2013р. у справі № 18/2647/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 17.06.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.