Ухвала

від 21.03.2013 по справі 901/850/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

21.03.2013Справа № 901/850/13-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм», м. Київ,

до відповідача Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація", м. Сімферополь,

про стягнення 83 457,95 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" про стягнення з останнього 83 457,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

06 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» та Дочірнім підприємством «Центральний аптечний склад» було укладено договір поставки товару №22.

26.11.2010 позивач, відповідно до видаткової накладної №ИнРН-03318, поставив відповідачу товар на суму 80 008,98 грн. Відповідачем було частково сплачено суму за поставлений товар у розмірі 9 421,98 грн., однак заборгованість у розмірі 70 587,00 грн. була залишена не сплаченою. Зазначене й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Так, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, при цьому належним чином не обґрунтовуючи, як саме невжиття цих заходів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд не вбачає законних підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вказаний перелік є вичерпним.

Згідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заявник не надав жодного доказу, яким чином невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у цій справі.

Пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві не вказано відомості відносно рахунків відповідача у банківських або в інших кредитно-фінансових установах.

Застосування заходів забезпечення позову - це право суду, а не його обов'язок, та в даному випадку позивач не довів суду та не підтвердив документально, що є обґрунтовані підстави для задоволення заявленої ним заяви.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволені заяви позивача про забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 зокрема, передбачено, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» про забезпечення позову - відмовити.

Суддя О.І. Башилашвілі