Постанова

від 13.03.2013 по справі 810/944/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року 810/944/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Савінський О.В.,

від відповідача - Бєляєва С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства "СВА"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Кивської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-

рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне мале підприємство "СВА" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012 № 0001862301/2818 і від 24.01.2012 № 0000162301/128.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки, в ході якої податковий орган встановив нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на даних матеріалів перевірок контрагентів позивача, які здійснені іншим податковим органом. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а отриманий товар і послуги використані у господарській діяльності позивача.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» і Акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД». Згідно вказаних Актів встановлено відсутність реального здійснення операцій даними підприємствами при придбанні і продажу товарів (надання послуг). Крім того, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва надано службову записку, відповідно до якої директор ТОВ «Авитек Груп ЛТД» надав пояснення про непричетність до діяльності підприємства. Тобто, перевіркою виявлено, що правочини між ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» і іншими контрагентами - покупцями є нікчемними.

Вказані обставини, за твердженням податкового органу, свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем і даними контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у 2011 і 2012 роках між позивачем і ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» укладались догори оренди обладнання, надання послуг і поставки товару.

Так, у березні 2011 року між позивачем і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» укладено договір оренди обладнання від 01.03.2011 № 032. Предметом договору було надання в оренду навантажувача Toyota, рокли ручної гідравлічної, станку для різання гофрованого картону і картону хром - ерзац KP 2000, робоча ширина 2000 мм.

Також, між позивачем і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» укладено договір про оплатне надання послуг від 01.03.2011 № 031, предметом якого було виконання робіт по переробці картону, паперу, гофрокартону,тари з гофрокартону.

У березні 2012 року між позивачем і ПП «Сітал» укладено договір на поставку товарів від 01.03.2012 № 027.

Крім того, між позивачем і ПП «Сітал» укладено договір про надання послуг від 01.03.2012 № 026, предметом якого було виконання робіт по переробці картону, паперу, гофрокартону,тари з гофрокартону.

У цей же день, між позивачем і ПП «Сітал» укладено договір оренди обладнання від 01.03.2012 № 046, предметом якого було надання в оренду навантажувача електричного FB 30 - 2 Komatsu.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), актами приймання - передачі послуг / робіт, а факт перерахування коштів даними банківських виписок.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних у ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» послуг і товару включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, заданими господарськими операціями позивачем сформовано витрати.

У серпні 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «СВА» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД», за результатами якої складено Акт від 07.09.2012 № 2015/231/13708255 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.2 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток у сумі 192480,00 грн. за І і ІІ квартали 2011 року, І квартал 2012 року і півріччя 2012 року і пункту 185.1 статті 185, пункту, 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту на 165821,95 грн. за березень - червень 2011 року і лютий - квітень 2012 року.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов Акт від 29.08.2011 №1198/23-3/37046350 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД», код за ЄДРПОУ 37046350, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.

Згідно з даними вказаного Акта, за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 задекларована ТОВ «Авитек Груп ЛТД» сума ПДВ по операціях з продажу та оплати за товари (роботи, послуги), що формують податкові зобов'язання з податку на додану вартість, становить - 0,0 грн. Задекларована ТОВ «Авитек Груп ЛТД» сума ПДВ по операціям з придбання, які дають право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, становить - 0,0 грн.

Посадова особа ДПІ у Печерському районів м. Києва ДПС зазначила, що з вказаних фактів, вбачається, що фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Авитек Груп ЛТД» і контрагентами постачальниками, покупцями є фіктивними правочинами, такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, у даному Акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Крім того, згідно з вказаним Актом від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службову записку з повідомленням про те, що в ході відпрацювання підприємств встановлено і опитано директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД» гр. ОСОБА_3, який пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

У зв'язку з цим, податковий орган зазначив, що враховуючи те, що у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вказані операції ТОВ «Авитек Груп ЛТД» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, тому усі операції купівлі-продажу ТОВ «Авитек Груп ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У свою чергу, при подальшій перевірці позивача з питань взаємовідносин з ПП «Сітал», відповідач в Акті перевірки зазначив, що до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2012 №2012/22-9/21695093 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «СІТАЛ», код за ЄДРПОУ 21695093, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.05.2012.

Згідно з даним Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначила, що ПП «СІТАЛ» не звітує про наявність основних фондів.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів і інших документів, встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У зв'язку з цим, особа яка здійснювала перевірку зазначила, що враховуючи зазначене, операції ПП «Сітал» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень і іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП «Сітал» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Крім того, відповідно до вказаного Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва перевіркою не встановлено будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ПП «Сітал» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складає - 1 особа.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного і торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки зазначила, що фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Сітал» і контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Розглянувши матеріали вказаних Актів перевірок контрагентів ПП «СВА», ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС дійшла висновку про те, що оскільки на підприємствах ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек груп ЛТД» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 00001632301/128, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 201828,75 грн., з них 186728,00 грн. за основним платежем і 15100,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0001862301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180206,48 грн., з них 165821,95 грн. за основним платежем і 14384,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП «СВА» і ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- за договором від 01.03.2011 № 031 - Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2011 № АГ - 0000473, від 11.03.2011 № АГ - 0000474, від 21.03.2011 № АГ - 0000475, від 31.03.2011 № АГ - 0000476 Актів приймання - передачі послуг / робіт від 04.03.2011, від 21.03.2011, від 11.04.2011 № АГ - 0000734, від 18.04.2011, від 27.04.2011, від 18.05.2011 № АГ - 0001094, від 18.05.2011 № АГ - 0001095, від 19.05.2011 № АГ - 0001096, від 03.06.2011 № АГ - 0001375, від 10.06.2011 № АГ - 0001378, від 16.06.2011 № АГ - 0001379, від 17.06.2011 № АГ - 0001380, від 25.06.2011 № АГ - 0001381, видаткових накладних від 10.05.2011 3 АГ - 0002228, від 02.05.2011 № АГ - 0002227, від 01.06.2011 3 АГ - 0002694, від 30.06.2011 № АГ - 0002695; податкових накладних від 04.03.2011 3 578, від 11.03.2011 № 579, від 21.03.2011 № 581, від 3.03.2011 № 583, від 11.04.2011 № 873, від 18.04.2011 № 1054, від 27.04.2011 № 874, від 29.04.2011 № 875, від 27.05.2011 № 807, від 19.05.2011 № 806, від 18.05.2011 № 808, від 18.05.2011 № 804, від 10.05.2011 № 803, від 02.05.2011 № 802, від 01.06.2011 № 572, від 03.06.2011 № 573, від 10.06.2011 № 575, від 16.06.2011 № 576, від 17.06.2011 № 578, від 25.06.2011 № 579, від 30.06.2011 № 581;

- за договором від 01.03.2011 № 032 - Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011 № АГ - 0000477, від 30.04.2011, від 31.05.2011 № АГ - 0001098, від 30.06.2011 № АГ - 0001382; податкові накладні від 30.06.2011 № 580, від 31.03.2011 № 582, від 30.04.2011 № 876, від 31.05.2011 № 808;

- за договором від 01.03.2012 № 026 - Актів виконаних робіт від 14.04.2012 № С - 00000254, від 29.04.2012 № С - 00000255, від 30.03.2012 № С - 00000152; податкових накладних від 30.03.2012 № 331, від 29.04.2012 № 338, від 14.04.2012 № 158;

- за договором від 01.03.2012 № 027 - податкової накладної від 05.03.2012 № 52;

- за договором від 01.03.2012 № 046 - Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг), Акта виконаних робіт від 30.03.2012 № С - 00000159; податкових накладних від 31.03.2012 № 345, від 30.04.2012 № 348.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарно-матеріальних цінностей у контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, основним видом діяльності ПП «СВА» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля газетами і канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими відносинами з ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» слід зазначити, що під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємство придбавало картон, гофролист, гофрокороб, листи - «Д144», «Д740», «Д240», «Фермер», «ЯМ 3236», «Камский», «Зубренок» і інші, лотки - «Полуниця», «Абрикос», «Персик», «Черешня», «Клубника», тощо з метою формування готової продукції для подальшого продажу підприємствам-покупцям.

На підтвердження даної обставини позивачем надано суду копії видаткових накладних виписаних позивачем підприємствам - покупцям - ДП «Согдіана Черкаси», ТОВ «Тара - сервис», СПД ОСОБА_5, ТОВ «ПромРесурс», ПП «Обухівмісьвторресурси», ПП «Приватна друкарня», ТзОВ «Марамакс», ТОВ «ФРА - М», ТОВ Спільне українсько - німецьке підприємство «ЕВВА».

При цьому, позивач надав суду копії договору оренди складського приміщення від 01.12.2009 № 174/3 укладеного між ФОП ОСОБА_6 і ПП «СВА», і договору оренди нежилого приміщення від 25.04.2012 № 4 укладеного між ЗАТ БМУ - 1 «Обухівпромбуд» і ПП «СВА».

Таким чином, дані документи підтверджують той факт, що позивач придбавав у ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» товар для виготовлення готової продукції і подальшої реалізації підприємствам - покупцям, що безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ПП «СВА».

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» нікчемних правочинів або безтоварності господарських операції і господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У ході судового розгляду справи судом встановлено і не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача зареєстровані юридичними особами та на час здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і його контрагентами, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «СВА» і ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність і безтоварність укладеного між позивачем і ПП «Сітал», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» правочинів лише на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентами. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_3 як доказ відсутності у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» господарських відносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки податковим органом на виконання ухвали суду від 01.03.2013 даний документ надано суду не було для вивчення його судом і надання йому відповідної правової оцінки

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що пояснення гр. ОСОБА_3 не були надані суду, хоча ухвалою від 01.03.2013 суд витребовував у відповідача документи на які посилається податковий орган в ході проведення перевірки.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ПП «Сітал» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» в оплату за надані послуги і поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні бухгалтерські документи.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів і надання послуг, а висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0001862301/2818 і від 24.01.2012 № 0000162301/128 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 12.11.2012 № 0001862301/2818 та від 24.01.2013 № 0000162301/128.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «СВА» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.