Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-4208/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 6996/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Троян» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2009 року приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Троян» (далі - ПП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ) від 13.03.2009 року за № 0000651720/0/7192 та від 16.06.2009 року за № 0000651720/1/14483/17-2, якими йому було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1459,29 грн., з яких 486,43 грн. за основним платежем та 927,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі № 2а-4208/09/1370 вказаний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 13.03.2009 року № 0000651720/7192 та від 16.06.2009 року № 0000651720/1/14483/17-2 в частині визначення суми податкового ; зобов'язання за платежем - податок з доходів найманих працівників - в розмірі 1272 грн. 99 коп., де 424,33 грн. - основний платіж, 848,66 грн. - штрафна (фінансова) санкція. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено ДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі просить її скасувати і у задоволенні позову ПП відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході проведеної планової документальної перевірки ПП, результати якої зафіксовано у акті перевірки від 25.02.2009 року № 89/23-2/32712329, було встановлено порушення позивачем пп. 6.3.1 пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке потягнуло за собою винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, перевіркою встановлено, що працівники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності і при нарахуванні їм заробітної плати податок з доходів фізичних був утриманий не в повному обсязі у зв'язку із безпідставним наданням податкової соціальної пільги, у результаті чого донараховано вказаний податок в сумі 424,33 грн.

При цьому апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 вказаного Закону, де міститься чітка заборона надання соціальної пільги платнику податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи від підприємницької та іншої незалежної діяльності.

Представник ПП у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи судом на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов ПП, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не доведено того, що позивач, як працедавець, та його працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, є пов'язаними особами, а також не доведено наявності змови між ними, спрямованої на ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб, а отже з урахуванням приписів пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.3.1 пп. 6.3.3 п. 6.3 пп. 6.6.2 та 6.6.3 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» висновки контролюючого органу про необхідність стягнення з позивача несплаченого у повному обсязі податку з доходів вказаних осіб внаслідок застосування соціальної пільги є необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до п. 6.3.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

За правилами п 6.3.5. вказаного Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

При цьому ні під час перевірки позивача працівниками контролюючого органу, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду не було встановлено передбачених п. 6.3.5. Закону обставин, а отже покладення на позивача відповідальності оспорюваним повідомленням-рішенням є протиправним.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі № 2а-4208/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 20 березня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

І.О.Яворський