Рішення

від 11.12.2006 по справі 30/399-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/399-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.06р.

Справа № 30/399-06

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Росич", м. Дніпропетровськ 

до  відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", м. Дніпропетровськ 

про стягнення заборгованості в розмірі 58949,42 грн.

Суддя  Євстигнеєва Н.М.

Секретар: Ворошило О.М.

Представники:

 Від позивача: Рязанцев В.Г., довіреність № 05/12-06 від 05.12.2006 року, представник;

Від відповідача: Барцева А.О., довіреність № 250/2 від 13.09.2006 року, юрисконсульт. 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Росич", (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до суду яким просить стягнути з відповідача, відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", (м. Дніпропетровськ) заборгованість в розмірі 58949,42 грн., в тому числі суму заборгованості по індексу інфляції в розмірі 46 708,83грн. та частину суми заборгованості по трьом відсоткам річних в розмірі 12 240,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 19.07.2001 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б26/15/118/01 визнані грошові вимоги кредитора, науково-виробничої інвестиційної групи „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ на суму основного боргу –587 723,67грн. та неустойки в розмірі 99478,26грн.

28.12.2005 року між  науково-виробничою інвестиційною групою „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Росич" (новий кредитор), (м. Дніпропетровськ) був укладений договір №П1010/2005 відступлення права вимоги заборгованості на загальну суму 687 201,93грн. Про відступлення права вимоги Первісний кредитор повідомив боржника 28.12.2005 року. У зв'язку з тим, що заборгованість станом на теперішній час не погашена відповідачем позивач просить стягнути з останнього суму від інфляції та три відсотки річних на підставі статті 214 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) та статті 625 Цивільного кодексу України ( в редакції 2003 року).

Відповідач просить в позові відмовити з тих підстав, що сума грошового зобов'язання була визнана господарським судом та внесена до реєстру грошових вимог кредиторів ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”. Згідно статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, не розглядаються та вважаються погашеними. В ухвалі господарського суду сума боргу була зафіксована та змінам не підлягає. Крім того, згідно мирової угоди від 09.08.2006 року, яка була затверджена Вищим господарським судом України між ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” та комітетом кредиторів відстрочено початок задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру на 10 років, а після спливу терміну відстрочки –розстрочення задоволення грошових вимог кредиторів протягом наступних 20 років. Вимога позивача про стягнення інфляційних та річних не може бути задоволена, оскільки ці вимоги є похідними і не можуть розглядатись окремо від суми грошового зобов'язання. В додаткових запереченнях до позову відповідач зазначив, що оскільки рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника та  від імені кредиторів –головою комітету кредиторів, позовні вимоги порушують умови мирової угоди, оскільки їх задоволення призведе до порушення прав інших кредиторів, а також самого боржника.

Клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу представниками сторін не заявлялось (ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошена перерва з 05.12.2006 року на 11.12.2006 року.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2001 року про розгляд грошових вимог до боржника у справі №Б26/15/118/01 були визнані грошові вимоги кредитора, Науково-виробничої інвестиційної групи „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на суму основного боргу –587 723,67грн. та неустойки в розмірі 99478,26грн. та відхилено неустойку в розмірі 38 548,23грн.

Цією ж ухвалою зобов'язано розпорядника майна включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

28 грудня 2005 року між Науково-виробничою інвестиційною групою „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Росич" (новий кредитор), (м. Дніпропетровськ) був укладений договір №П1010/2005 відступлення права вимоги заборгованості на загальну суму 687 201,93грн. Про відступлення права вимоги Кредитор повідомив боржника,  Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” листом за вих. №10823 від 28.12.2005 року.

28.12.2005 року Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ (Кредитор) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про внесення до Реєстру вимог кредиторів Нового кредитора –ТОВ НКФ „Росич”, який повідомив заявника про долучення клопотання до матеріалів справи для інформації про заміну кредитора, у зв'язку з припиненням провадження у справі.

16.02.2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №16/02-2006, якою просив перерахувати заборгованість по сумі від інфляції та трьох процентах річних в сумі 373 570,8грн. відповіді на претензію позивачем не отримано.

Позивач просить стягнути суму від інфляції –46 708,83грн. та три проценти річних в розмірі 12 240,59грн. за період з 11.11.2003 року по 31.08.2004 року, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

У даній справі кредиторські вимоги мають конкурсний характер і Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Росич" є конкурсним кредитором.

Як зазначено в преамбулі Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Отже, Закон встановлює особливий порядок звернення з кредиторськими вимогами та задоволення вимог кредиторів, відмінний від позовного провадження.

Згідно з вимогами статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У даному випадку законодавець зобов'язує конкурсних кредиторів звернутися для задоволення своїх вимог в процедуру банкрутства боржника.

Виходячи зі змісту п.8 ст.11 Закону конкурсні кредитори мають право заявити додаткові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у ч.1 статті 14 цього Закону, тобто протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ч.2 ст.14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 року затверджено мирову угоду від 24.04.2005 року та припинено провадження у справі №Б26/15/118/01.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 року скасована, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006 року ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 року залишена без змін, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року –скасовано.

Умови мирової угоди у справі про банкрутство передбачають відстрочення початку задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру на 10 років, а після спливу терміну відстрочки –розстрочення задоволення грошових вимог кредиторів протягом наступних 20 років.

Згідно статті 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода у справі про банкрутство визначена як домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та розстрочення заборгованості боржника, яка оформлюється угодою сторін. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди (ст.38 цього Закону).

Отже, порядок проведення розрахунків боржника з кредитором був врегульований шляхом укладення мирової угоди. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається (ч.3 статті 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ).

З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене керуючись ст.ст.1,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

       Суддя                                                                                              Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України, - 12.12.2006 року)