Постанова

від 18.03.2013 по справі 1570/6071/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/6071/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. Одеса

15год.00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

За участю сторін:

Від позивача: Селіванов С.А. - за довіреністю

Від відповідача: Степаненко С.О. - за довіреністю

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП «Док-Сервіс» до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПС в Одеській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за адміністративним позовом ПП «Док-Сервіс», в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000272250, №0000302250, 0000282250, 0000292250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 7/16-3005/35855592 від 24.04.2012 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, вартість виконаних ПП «Док-Сервіс» ремонтних робіт по об'єкту - гідротехнічна споруда «Елінг» за замовленням ПАТ «Дунайсудноремонт» склала 971326,8 гривень (у т.ч. ПДВ). Роботи виконувались залученим субпідрядником - ТОВ «Стройбізнесгруп» та передані замовнику в другому кварталі 2010 року. Вартість виконаних робіт включена до складу валових доходів у другому кварталі 2010 року на підставі оформлених первинних документів. Проте перевіряючі дійшли необґрунтованого висновку про те, що обсяг виконаних позивачем робіт склав 8000000 гривень (у т.ч. ПДВ - 1333333,33 гривень), у зв'язку із чим позивачем безпідставно не відображено відповідні доходи у податковій декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року. Позивач зазначає, що ремонті роботи були виконані частково, після чого відповідний договір був розірваний, що підтверджується документально. Висновок податкового органу про необґрунтоване невідображення позивачем у податковій звітності ремонтних робіт на 5853950 гривень суперечить вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Так, перевіркою встановлено, що позивачем у складі доходів від операційної діяльності (доходи від реалізації робіт) за рядком 02 декларації по податку на прибуток приватних підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року не відображено дохід від виконання ремонтних робіт без вимоги компенсації їх вартості в сумі 5853950 гривень, що призвело до заниження ПП «Док-Сервіс» податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року всього в сумі 1346409 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за рядком 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 59646 гривень. Порушення виникло в результаті невідображення позивачем вартості робіт, що були отримані контрагентом без вимоги щодо компенсації їх вартості. Зокрема, позивачем були виконані роботи на загальну суму 8000000 гривень (у т.ч. ПДВ - 1333333,30 гривень) на виконання договору № 24 від 24.04.2009 року, який був укладений із ПАТ «Дунайсудноремонт» із подальшим залученням ТОВ «Стройбізнесгруп» як субпідрядником. Вказаний договір фактично виконаний на користь ПАТ «Дунайсудноремонт» у повному обсязі, що не знайшло свого відображення в податковій звітності позивача, чим було допущено порушення податкового законодавства, що й зумовило винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 25.10.2012р. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну податкову службу в Одеській області.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

ДПС в Одеській області, третя особа по справі, підтримує заперечення відповідача проти позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу голови ДПС в Одеській області № 456 від 11.04.2011 року, згідно з п.79.2 ст.79 ПК України, посадовими особами ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Док-Сервіс» з питань господарських відносин з ПАТ «Дунайсудноремонт» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт № 7/16-3005/35855592 від 24.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Док-Серівс» пп.135.4.1 п.135.4 ст.134 ПК України, в результаті чого за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року встановлено заниження податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства з ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 1346409 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за рядком 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 201 року в сумі 59646 гривень; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 400194 гривень, та завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за рядком 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року всього в сумі 770596 гривень.

На підставі вищезазначеного акту Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення: від 17.05.2012 року №0000272250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1346409 гривень; від 17.05.2012 року №0000302250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 770596 гривень; від 17.05.2012 року №0000282250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 400194 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 200097 гривень; від 17.05.2012 року №0000292250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 59646 гривень.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив останні в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення як протиправні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між ВАТ «Дунайсудноремонт» (Замовник) та ПП «Док-Сервіс» (Виконавець) укладений договір № 24 від 24.04.2009 року, предметом якого є зобов'язання Виконавця провести ремонтні роботи на гідротехнічній споруді - «Елінг», та відповідні зобов'язання Замовника прийняти та оплатити ремонтні роботи вартістю 5578000 гривень (п.1.1 та п.2.1 договору).

У зв'язку із зміною найменування ВАТ «Дунайсудноремонт» між сторонами договору укладено додаткову угоду № 2 від 01.11.2011 року до договору № 24 від 24.04.2009 року про заміну найменування Замовника на ПАТ «Дунайсудноремонт».

На виконання вищезазначеного договору ПП «Док-Сервіс» було частково виконано ремонтні роботи вартістю 781421,80 гривень та 189905 гривень, про що сторони договору склали акти виконаних робіт від 01.04.2010 року та від 28.05.2010 року, відповідно. Вартість виконаних ремонтних робіт ПАТ «Дунайсудноремонт» сплачена на користь позивача у повному обсязі, згідно платіжних доручень № 1184 від 25.11.2011 року на суму 781421,80 гривень, № 954 від 15.09.2011 року на суму 38000 гривень та № 635 від 24.06.2011 року на суму 164028,36 гривень.

В подальшому ПАТ «Дунайсудноремонт» та ПП «Док-Сервіс» уклали додаткову угоду № 3 від 10.11.2011 року до договору № 24 від 24.04.2009 року, відповідно до якої розірвали зазначений договір та зупинили виконання ремонтних робіт на гідротехнічній споруді «Елінг», зазначивши, що загальний обсяг виконаних робіт складає 971326,80 гривень (у т.ч. ПДВ).

Обсяг виконаних робіт за договором № 24 від 24.04.2009 року в розмірі 841089,83 гривень оприбуткований ПП «Док-Серівс» на підставі первинних документів, а отримані кошти віднесені до складу валових доходів підприємства в Декларації на прибуток за І півріччя 2010 року, суми податку на додану вартість - до податкових зобов'язань відповідного періоду, що відображено в Декларації по податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки 7/16-3005/35855592 від 24.04.2012 року, перевіряючі дійшли висновку про те, що ПП «Док-Сервіс» (із залученням ТОВ «Стройбізнесгруп») фактично були виконані ремонтні роботи на користь Замовника - ПАТ «Дунайсудноремонт» загальною вартістю 8000000 гривень, у т.ч. ПДВ - 1333333,3 гривень.

В ході перевірки не досліджувались факти виконання робіт ТОВ «Стройбізнесгруп», однак у висновках за актом перевірки перевіряючі констатували факт виконання зазначеним підприємством робіт на споруді «Елінг» на суму 8000000 гривень, не обґрунтувавши такий висновок будь-якими допустими доказами.

В основу вищезазначеного висновку покладені дані документальної перевірки ПП «Док-Сервіс» за період з 16.07.2008 року по 31.12.2009 року, оформленої актом № 08332301/35855592 від 16.04.2010 року, в ході якої було встановлено, що 03.03.2009 року між ПП «Док-Сервіс» та ВАТ «Дунайсудремонт» був укладений договір № 24 від 24.04.2009 року, з метою виконання якого ПП «Док-Сервіс» було залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Стройбізнесгрупп», з яким 27.06.2009 року укладено договір № 3 про виконання ремонтних робіт по об'єкту «Елінг»; вартість робіт встановлена на рівні 5540000 гривень.

На підставі довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання «Реєстр суб'єктів господарювання, з якими ПП «Док-Сервіс» перебував у господарських відносинах», в якій зафіксовано виконання послуг по ремонту ТОВ «Стройбізнесгруп» на загальну суму 8000000 гривень та ПП «Торгівельний дім Влад» на загальну суму 7920000 гривень, перевіряючі дійшли висновку, що вартість ремонтних робіт, придбаних у ТОВ «Стройбізнесгруп» (по споруді «Елінг») склала 6666666 гривень без ПДВ.

Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2011 року дебетове сальдо рахунку 23 «виробництво» на ПП «Док-Сервіс» по споруді «Елінг» склало 5853950,7 гривень, у зв'язку із чим в акті перевірки № 7/16-3005/35855592 від 24.04.2012 року перевіряючі дійшли висновку, що ПП «Док-Сервіс» у 2009 році фактично виконано ремонтні роботи на користь ПАТ «Дунайсудноремонт» на загальну суму 8000000 гривень, у т.ч. ПДВ - 1333333,3 гривень, проте у первинній документації (акти виконаних робіт) відображено лише 971326,80 гривень (у т.ч. ПДВ - 161887,8 гривень).

На підставі цього перевіряючими зроблений похідний висновок про те, що в порушення податкового законодавства ПП «Док-Сервіс» у складі доходів від операційної діяльності (доходи від реалізації робіт) за рядком 02 декларації по податку на прибуток приватних підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року не відображено дохід від виконання ремонтних робіт без вимоги компенсації їх вартості в сумі 5853950 гривень, що призвело до заниження ПП «Док-Сервіс» податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року всього в сумі 1346409 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за рядком 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 59646 гривень.

Також, зважаючи на лист № 41.1-157 від 23.01.2012 року Регістру судноплавства України, відповідно до якого на ГТС-254 (об'єкт «Елінг») видано нове свідоцтво № СП-105-4-009-11 від 24.02.2011 року, перевіряючі дійшли висновку про те, що фактичною датою розірвання договору між ПП «Док-Сервіс» та ПАТ «Дунайсудноремонт» слід вважати 10.11.2011 року.

На підставі викладеного перевіряючими у акті зазначено, що по розрахунках з ПАТ «Дунайсудноремонт» позивачем занижено податкові зобов'язання на суму 1170790 гривень, у тому числі за листопад 2011 року - 1170790 гривень, що призвело до заниження ПП «Док-Сервіс» податку на додану вартість податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року всього в сумі 400194 гривень, та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за рядком 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року всього в сумі 770596 гривень.

Суд вважає, що в акті перевірки висновки про допущення позивачем порушень пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України внаслідок не відображення у рядку 02 декларації по податку на прибуток приватних підприємств за ІІ-IV квартали 2011 року доходу від виконання ремонтних робіт без вимоги компенсації їх вартості в сумі 5853950 гривень, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази.

Натомість, з матеріалів справи убачається, що укладений між позивачем та ПАТ «Дунайсудноремонт» договір № 24 від 24.04.2009 року виконаний саме на суму 971326,80 гривень, що підтверджено документально.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, в акті перевірки встановлено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначений факт; не надано оцінку тому, що для відображення в обліку та звітності підприємства будь-якої операції вимагається наявність відповідного первинного документа, який у свою чергу має бути складений у відповідності до вимог законодавства. Натомість, був зроблений висновок, який ґрунтується на припущенні, про ймовірне виконання обсягу робіт та похідний висновок про не відображення позивачем цих операцій у податковій звітності.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому в ході офіційного з'ясування обставин у справі судом встановлено виконання ПП «Док-Сервіс» ремонтних робіт вартістю 971326,80грн. ( у тому числі ПДВ 161887,80грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт від 30.07.2010р. та від 28.05.2010р.

Також слід зазначити, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем порушень податкового законодавства, з огляду на дані бухгалтерського обліку ПП «Док-Сервіс», не ґрунтуються на приписах законодавства та суперечать йому, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2 ст.9 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку підприємств - контрагентів. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п. 11 вищевказаного Положення собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Застосування рахунку бухгалтерського обліку 23 «Виробництво» конкретизовано в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

Так, відповідно до зазначеної Інструкції рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат: промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції; підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт; підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг; науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт; підприємств громадського харчування на випуск власної продукції; слова виключено дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів; підприємств, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та ведуть окремий облік витрат за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню; інших підприємств та організацій; допоміжних (підсобних) виробництв.

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Собівартість послуг з ремонту, проведеного ремонтним підрозділом підприємства, зменшується на вартість матеріалів (зокрема запасних частин), отриманих при його проведенні, які придатні до подальшого використання і оприбутковані у складі запасів (крім матеріалів, отриманих при ліквідації об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - Стандарт «Дохід»), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з п.5 Стандарту «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п.5 Стандарту «Дохід» 8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

З огляду на приписи вищенаведених нормативно-правових актів дебетове сальдо за рахунком 23 «Виробництво» ПП «Док-Сервіс» свідчить про наявність витрат, які були понесені підприємством, та які були пов'язані з виготовленням продукції (наданням послуг), які не були реалізовані у звітному періоді та не могли бути віднесені до складу доходу підприємства.

Згідно з вимогами П(с)БО № 10 «Дебіторська заборгованість» для цілей бухгалтерського обліку поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) та оцінюється по первісній вартості. Однак в ході перевірки не надано оцінки тому факту, що в складі дебіторської заборгованості ПП «Док-Сервіс» по рахунку № 361 як станом на 01.01.2010 року, так і в подальших періодах, дебіторська заборгованість ВАТ «Дунайсудноремонт» перед ПП «Док-Сервіс» не відображена, а отже відсутні підстави для визнання доходів і в бухгалтерському обліку.

Також, суд критично оцінює доводи податкового органу, що датою закінчення ремонту та як наслідок, датою виникнення валового доходу від виконання ремонтних робіт у ПП «Док-Сервіс» слід вважати дату розірвання договору - 10.11.2011 року, з огляду на лист № 41.1-157 від 23.01.2012 року Регістру судноплавства України, відповідно до якого на ГТС-254 (об'єкт «Елінг») видано нове свідоцтво № СП-105-4-009-11 від 24.02.2011 року. Так, проведення технічного контролю споруд та видача свідоцтв на право їх експлуатації не регулює та не відображає порядок внутрішньогосподарського документообігу по виконанню господарського договору № 24.

Проходження технічного огляду і виконання ремонтних робіт не є тотожними подіями та мають відмінні наслідки. Акт виконаних ремонтних робіт не може замінити собою свідоцтва на право експлуатації в стосунках з контролюючими органами, і навпаки, свідоцтво на право експлуатації не може замінити акт виконаних робіт у стосунках з контрагентами та бухгалтерському обліку Замовника і Підрядника.

Таким чином, свідоцтво про придатність ГТС до експлуатації не є первинним документом для відображення в обліку підприємства господарської операції та її результатів і не може слугувати підставою для відображення в обліку результатів робіт по укладеному договору.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача щодо підтвердження факту виконання всього обсягу ремонтних робіт по договору ПП «Док-Сервіс» з ВАТ «Дунайсудноремонт» із залученням субпідрядника - ТОВ «Стройбізнесгруп» в 2009 році, внаслідок чого на думку податкового органу у підприємства є підстави для відображення в обліку і звітності доходів.

Так, згідно затвердженого на підприємстві наказу про облікову політику та відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, стан розрахунків з замовниками в ПП «Док-Сервіс» відображається на рахунку № 361 на підставі підписаних замовниками актів виконаних робіт. Обліковий регістр бухгалтерського обліку, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 361 за весь період, який перевірявся, була надана податковому органу під час перевірки.

Відповідно до статті 4 чинного на момент виникнення спірних правовідносин приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає:загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 135 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не підлягають врахуванню при визначенні об'єкту оподаткування.

Згідно п.п.3.1.1 ст.3 ЗУ „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно до п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Частиною 4 ст.882 ЦК передбачено, що фактичне надання результатів робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

З аналізу вищенаведених норм права та матеріалів справи випливає висновок, що надані позивачем до перевірки документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства, сторони претензій одна до одної не мають. При цьому зазначені документи жодним чином не підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт в повному обсязі, передбаченому договором №24.

Судом встановлено, що позивачем та ПАТ «Дунайсудноремонт» не оформлювались акти ремонтних робіт та виконавча ремонта відомість на суму нібито фактично виконаних ремонтних робіт 5853950грн.

З урахуванням викладеного, суд не погоджується із висновком акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 400194 гривень та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за рядком 24 податкової декларації з податку на додану вартість всього в сумі 770596 гривень.

Вирішуючи спір, суд також враховує висновок судово-економічної експертизи № 8 від 23.01.2013 року, яка була призначена по даній справі. Так, на вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1) чи підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Приватного підприємства «Док-сервіс» висновки Державної податкової служби в Одеській області в акті від 24.04.2012 року №7/163005/35855592 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Док-сервіс» код за ЄДРПОУ 35855592 з питань господарських відносин з ПАТ «Дунайсудноремонт» код за ЄДРПОУ 35855645 за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року» про: - заниження ПП «Док-сервіс» податку на прибуток податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011року всього в сумі1346409 гривень; завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за рядком 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 59646 гривень - заниження ПП «Док-сервіс» податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за лютий 2011року всього в сумі 400194 гривень, та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за рядком 24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року всього в сумі 770596 гривень? 2) якщо вказані висновки частково підтверджуються, то в якій частині (в якій сумі)?

В експертному висновку № 8 від 23.01.2013 року, який залучений до матеріалів справи, експерт зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 7/16-3005/35855592 від 24.04.2012 року, щодо порушення ПП «Док-Сервіс» податкового законодавства, в аспекті поставлених на вирішення питань, документально та нормативно не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи цей доказ за правилами ст.86 КАС України суд вважає його таким, що підтверджує необґрунтованість та протиправність проведених ДПІ на підставі акту перевірки донарахувань податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, а також кореспондуючих ним зменшень від'ємного значення об'єктів оподаткування із цих податків.

Визнаючи дату розірвання договору від 24.04.2009 року № 24 - з 10.11.2011 року та стверджуючи про факт виконання цього договору у повному обсязі, податковий орган не аргументував такі висновки допустими та належними доказами. При цьому сторони зазначеного договору оформили господарські операції належними бухгалтерськими та податковими документами, виходячи з фактично проведених робіт, що знайшло своє відображення у податковому обліку та безпідставно не враховано органами ДПС.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про фактичне часткове (на суму 971326,8 гривень) виконання ПП «Док-Сервіс» ремонтних робіт на виконання договору від 24.04.2009 рок № 24 та правильність формування позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПП «Док-Сервіс» до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПС в Одеській області, про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000272250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000302250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000282250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000292250.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2013 року.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000272250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000302250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000282250.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 17.05.2012р. №0000292250.

18 березня 2013 року.