Постанова

від 19.03.2013 по справі 5015/1374/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 5015/1374/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі міста Львова Львівської області на постанову та ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року у справі господарського суду№ 5015/1374/12 Львівської області за заявоюТОВ "Фірма "Агротранспорт" до ТОВ "ТТ Пласт" про визнання банкрутом ліквідаторЗубачик В.Р. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Львівської області від 06.04.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТТ Пласт" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Фірма "Агротранспорт" (далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Львівської області від 03.05.2012 року визнано розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 62 923, 57 грн., боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, накладені на майно боржника, заборонено накладення нових арештів на майно банкрута, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Зубачика В.Р., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації оголошення надати суду до початку судового засідання, зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру у строки, визначені статтею 22 Закону, подати на затвердження суду звіт про виконану роботу і документально підтверджений баланс, скласти і подати до суду реєстр вимог кредиторів (том 1, а.с. 48 - 50).

11.10.2012 року ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Зубачик В.Р. звернувся до суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора у справі №5015/1374/12, ліквідаційного балансу боржника та про ліквідацію підприємства, надавши суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками (том 1, а.с. 94 - 128).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року (суддя Цікало А.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, вимоги ДПІ у Залізничному районі міста Львова до боржника на суму 46 856, 22 грн. визнано погашеними, вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 62 923, 57 грн. визнано погашеними, вимоги кредиторів, які не заявлені протягом провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТТ Пласт" визнано погашеними, ТОВ "ТТ Пласт" ліквідовано, провадження у справі №5015/1374/12 припинено (том 1, а.с. 131 - 134).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Залізничному районі міста Львова Львівської області (далі - скаржник) звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2012 року.

Постановою Львіського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Михалюк О.В., суддів: Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року у справі №5015/1374/12 - без змін з підстав належного проведення ліквідатором ліквідаційної процедури у справі про банкрутство (том 2, а.с. 39 - 42).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 11.12.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2012 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 4 1 , 4, 43, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про передчасність висновків суду про наявність у скаржника грошових вимог до боржника на суму 46 856,22грн. з огляду на те, що у Львівському апеляційному адміністративному суді знаходиться справа №2а-329/12/1370 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі міста Львова №0001072304 від 15.12.2011 року, згідно якого боржнику донараховано 68 831 грн. податкових зобов'язань, а також справа №2а-10606/11/1370 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі міста Львова №0002562302/30086 від 15.09.2011 року, згідно якого боржнику донараховано 1 420 801, 25 грн. податкових зобов'язань, з огляду на що у випадку вирішення адміністративних спорів на користь податкової інспекції її кредиторські вимоги до боржника буде збільшено на суму 1 489 632, 25 грн . Також скаржник зазначав про передчасність затвердження звіту ліквідатора та виключення боржника з ЄДРПОУ, як суб"єкта господарювання, що матиме наслідком погашення його податкових зобов'язань з огляду на порушення кримінальної справи №140-1124, порушеної за фактом ухиляння посадових осіб ТзОВ "ТТ Пласт" від сплати податкових зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (в редакції Закону, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (в редакції Закону, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав, про що роз'яснено пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та доведення безспірності грошових вимог, незалежно від їх розміру та строку незадоволення, є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

При цьому, пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що відповідно до вимог статті 34 ГПК України, допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Згідно з частинами 12, 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №97 від 20.10.2005 року, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повиненздійснюватися у графі "Місцезнаходження", що, в подальшому, є доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Наявність внесення запису до графи: "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" може свідчити про внесення державним реєстратором до системи реєстру інформації (звернення податкового органу) про відсутність юридичної особи боржника за вказаною адресою місцезнаходження, що означає початок дій державного реєстратора по визначенню місцезнаходження боржника відповідно до частини 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в редакції Закону, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 32 Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються : показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (в редакції Закону, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються до суду разом із зазначеним звітом, зокрема, реєстр вимог кредиторів боржника, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Львівської області від 03.05.2012 року боржника визнано банкрутом за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Зубачика В.Р., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру, подати на затвердження до суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс, скласти і подати до суду реєстр вимог кредиторів (том 1, а.с. 48 - 50).

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що 11.10.2012 року, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Зубачик В.Р. надав суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками та ліквідаційний баланс банкрута (вх. №22893/12), складені за наслідками проведення ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 94 - 128).

Розглянувши звіт ліквідатора про виконану роботу та додатки до нього у судовому засіданні від 11.10.2012 року, встановивши недостатність майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів, непогашення кредиторської заборгованості в ході ліквідаційної процедури, відсутність пропозицій від інвесторів та засновників підприємства щодо поліпшення його фінансового становища, та не виявивши ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для їх затвердження та прийняття рішення про визнання боржника банкрутом, ліквідацію юридичної особи-банкрута та припинення провадження у справі №5015/1374/12.

Перевіривши повноту та правильність оцінки обставин справи, апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду від 11.10.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про визнання боржника банкрутом від 03.05.2012 року та ухвалами від 26.06.2012 року, від 30.08.2012 року суд першої інстанції зобов'язував ліквідатора, зокрема, скласти і подати до суду реєстр вимог кредиторів боржника (том 1, а.с. 48 - 50, 83 - 84, 92 - 93).

Затверджуючи звіт ліквідатора, складений за результатами проведення ліквідаційної процедури, суди не звернули уваги на те, що в додатках до зазначеного звіту відсутній реєстр вимог кредиторів боржника, що свідчить про неповноту здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та виключає можливість затвердження такого звіту та припинення юридичної особи-боржника.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд першої інстанції, порушивши провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТТ Пласт" на підставі копії простого векселя серії АА №1893047, емітованого боржником 06.03.2012 року, опротестованого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Тертичною Е.В., як доказу безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, в порушення приписів частини 3 статті 36 ГПК України не надав жодної правової оцінки оригіналу зазначеного векселя, наданого суду ліквідатором боржника до початку судового засідання від 11.10.2012 року та долученого до матеріалів справи (том 1, а.с. 11, 128).

Матеріалами справи підтверджується, що звіт ліквідатора від 11.10.2012 року було подано суду о 9 год 45 хв., в день проведення судового засідання, визначеного ухвалою суду від 30.08.2012 року, як одне з поточних судових засідань в ході ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 92-93).

Отже, розгляд такого Звіту ліквідатора в день його подання проведено судом з порушенням загальних вимог провадження у справах про банкрутство про призначення судом окремого судового засідання на предмет затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з припиненням провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 11 статті 11 Закону, що не виключається особливостями провадження за статтею 52 Закону.

Також суди не дали жодної оцінки тим обставинами, що ухвалою суду від 30.08.2012 року учасники провадження у справі про банкрутство зобов'язувалися надати суду аудиторський висновок щодо фінансово-господарського стану боржника станом на час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство до суду та надати докази висновок органів державної податкової служби щодо наявності ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, а зазначених доказів учасниками провадження не надано, що свідчить про неповноту проведеної ліквідаційної процедури ліквідатором боржника.

З огляду на зазначене, акти судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті за наслідком проведеної ліквідаційної процедури необхідно скасувати, як такі що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права (законодавства про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що заява ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження, в підтвердження чого було надано Довідку з ЄДРПОУ від 03.04.2012 року серії АЖ №375795. Згідно Довідки вбачається, що 07.03.2012 року під номером 1 415 143 0006 020255 до ЄДРПУО внесено запис: "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" (том 1, а.с. 18 - 20).

Зазначена Довідка з ЄДРПОУ судами прийнята як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що такі висновки судів не відповідають вимогам частини 14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та зазначає, що підтвердженням ознак відсутності боржника за його місцезнаходженням є виключно Довідка (Витяг) з ЄДРПОУ, яка містить запис про відсутність відомостей про місцезнаходження боржника або про відсутність боржника або його керівних органів за юридичною адресою, які відображаються у графі "Місцезнаходження". Суди не звернули уваги на те, що у Довідці з ЄДРПОУ від 03.04.2012 року серії АЖ №375795 у графі "Місцезнаходження" ТОВ "ТТ Пласт" міститься запис такого змісту: " 79040, Львівська обл., місто Львів, Залізничний район, вулиця Городоцька, будинок 280", що підтверджує фактичне місцезнаходження боржника за певною адресою.

При подальшому розгляді справи суду належить перевірити обставини місцезнаходження боржника відповідно до записів в ЄДРПОУ, зокрема, дослідити ким та на підставі яких документів до ЄДРПУО внесено запис від 07.03.2012 року про "внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" та належність такого запису в обґрунтування обставин відсутності ТОВ "ТТ Пласт" за адресою місцезнаходження відповідно до статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дійти висновку обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону та з врахуванням обставин справи прийняти рішення про можливість завершення провадження у справі про банкрутство із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу чи припинити провадження у справі, як таке, що було порушено необґрунтовано.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі міста Львова Львівської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 11.10.2012 року у справі №5015/1374/12 скасувати, справу №5015/1374/12 направити на розгляд до господарського суду Львівської області на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко