Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-637/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И "14" березня 2013 р.                               м. Київ                                        К/9991/77339/12 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 р. у справі №2а-673/10/2470 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Вижницької районної державної санітарно-епідеміологічної станції  про стягнення коштів, - в с т а н о в и л а : Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 р., закрито провадження в адміністративній справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Вижницької районної державної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення коштів у зв'язку з тим, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм процесуального  права. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню  з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Згідно з п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Відповідно до п. 46, 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи контрольно-ревізійної служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. При цьому, п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено, що позивачу надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не забезпечено виконання вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області №24-21-13/855 від 10.11.2009р. з доповненнями №24-21-13/874 від 13.11.2009р., а відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області права на звернення до суду з позовом про стягнення до державного бюджету незаконних видатків бюджетних коштів у сумі 21 436, 38 грн. Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, – у  х   в   а    л    и    л    а: Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області задовольнити. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 р. у справі №2а-673/10/2470 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає. Судді: