Постанова

від 19.03.2013 по справі 5011-4/15251-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа№ 5011-4/15251-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит - Рейтинг"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013р.

у справі № 5011-4/15251-2012 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит - Рейтинг"

про стягнення 636 472, 51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капіталінвест" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит - Рейтинг" (далі - відповідач) про стягнення 636 472,51 грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 02/12/05 від 02.12.2005р., з яких: 490 000 грн. фінансової допомоги, 97 900 грн. - збитків від інфляції, 48 572,51 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. у справі № 5011-4/15251-2012 позов задоволено повністю, стягнуто на користь позивача наведений у позові розмір заборгованості, інфляційні, 3% річних та судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини та умови договору і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд першої інстанції також не знайшов підстав для задоволення заяви відповідача проа застосування позовної давності щодо зазначених вимог, пославшись на п. 4.1 договору в редакції, викладеній у додатковій угоді № 2 від 12.05.2009р., у якій передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути всю суму поворотної фінансової допомоги, тобто 1 400 000 грн. з урахування поверненої частини суми в розмірі 550 000 грн. до 31 жовтня 2009р.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. у справі № 5011-4/15251-2012 скасувати, постановити нове рішення, яким застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні вимог в частині 240 000 грн. фінансової допомоги, а також в стягненні інфляційних та 3% річних, нарахованих на вказану суму боргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на неправомірність відмови суду в застосуванні позовної давності, посилаючись на п. 4.2 договору, а також скаржник зазначає, що у відзиві на позов посилався на неправильність розрахунку інфляційних та 3 % річних, але суд першої інстанції не звернув на це уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, а розрахунок інфляційних і 3 % річних здійснено вірно, а тому суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. у справі № 5011-4/15251-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.03.2013р.

В судовому засіданні 19.03.2013р. суд заслухав пояснення представників сторін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.12.2005 р. між ТОВ "Капіталінвест" та ТОВ "Кредит - Рейтинг" укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 02/12/05 (далі -договір, а.с.13, 14).

Відповідно до п.1.1 договору, позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, у встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю.

Згідно з п.2.1 договору сума поворотної фінансової допомоги за договором становить 1 400 000 грн. та надається для виконання статутних цілей і завдань позичальника.

Відповідно до п.3.1 договору позикодавець перераховує суму поворотної фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника, протягом 3-х банківських днів після дати підписання цього договору.

Згідно з п.4.1 договору позичальник зобов'язався повернути всю суму фінансової допомоги у розмірі 1 400 000 грн. до 05.03.2006р.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник має право повернути фінансову допомогу достроково або повертати її частинами.

Згідно з платіжним дорученням № 122 від 07.12.2005 р. позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 400 000 грн. (а.с.18)

Додатковою угодою № 1 до Договору від 03.03.2006 р. підписаною сторонами, термін повернення поворотної фінансової допомоги було подовжено до 05.06.2006р. (а.с.15). Зокрема, згідно з п. 7.1 договору, викладеного у новій редакції відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору, цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми поворотної фінансової допомоги позичальнику та дієдо 05.06.2006р., але не раніше повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Враховуючи, що станом на 12.05.2009 р. відповідач свої зобов'язання за

договором повністю не виконав, між сторонами 12.05.2009р. було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесено зміни до Договору від 02.12.2005р.

Згідно зі зміненою редакцією пунктів 4.1 і 4.2 договору:

«4.1. Позичальник зобов'язаний повернути всю суму поворотної фінансової допомоги, тобто 1 400 000, 00 (один мільйон чотириста тисяч гривень 00 копійок) гривень, з урахуванням поверненої частини суми в розмірі 550 000,00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, до 31 жовтня 2009 року.

4.2. Позичальник зобов'язаний повернути отриману згідно з п. 4.1. Договору поворотну фінансову допомогу, з урахуванням поверненої частини суми в розмірі 550 000, 00 п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, за наступним графіком:

1) 100 000, 00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 31 травня 2009 року;

2) 100 000, 00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 30 червня 2009 року;

3) 200 000, 00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 31 липня 2009 року;

4) 100 000, 00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 31 серпня 2009 року;

5) 100 000, 00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 30 вересня 2009 року;

6) 250 000, 00 (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень - до 31 жовтня 2009 року.» (а.с.16-17).

В матеріалах справи наявні докази часткового повернення відповідачем суми отриманої від позивача фінансової допомоги. А саме, відповідач перерахував на поточний рахунок позивача платіжним дорученням № 2537 від 06.12.2006 року грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень, платіжним дорученням №3936 від 11.01.2008 року грошові кошти у розмірі 500 000,00 гривень, платіжним дорученням №5299 від 05.06.2009 року грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., платіжним дорученням №5305 від 22.06.2009 року грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., платіжним дорученням №5306 від 24.06.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №5308 від 25.06.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №457 від 26.06.2009 року грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., платіжним дорученням №459 від 30.06.2009 року грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн., платіжним дорученням №480 від 07.07.2009 року грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., платіжним дорученням №495 від 17.07.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №5311 від 23.07.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №5315 від 29.07.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №5317 від 31.07.2009 року грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., платіжним дорученням №5323 від 20.08.2009 року грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., платіжним дорученням №907 від 30.12.2009 року грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., платіжним дорученням №194 від 12.04.2011 року грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. (а.с.19-34).

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що відповідач своїх обов'язків за договором про надання поворотної фінансової допомоги належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в обумовлений договором та додатковими угодами строк і не в повному обсязі суму фінансової допомоги, наданої йому позивачем, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 490 000 грн.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Між сторонами спору укладено договір, який за своєю правовою природою є договором позики.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, позивачем перераховано відповідачу кошти у сумі 1 400 000 грн. Зауважень щодо своєчасності та повноти виконання своїх зобов'язань позивачем, відповідачем не заявлено. Відповідач, в свою чергу, повернення коштів у строк та у сумі обумовленій договором та додатковими угодами, не здійснив, здійснивши повернення отриманої від позивача суми лише частково у розмірі 910 000 грн., неповернутими залишились кошти у сумі 490 000 грн.

Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав. Заперечень щодо наявності боргу саме у вказаній сумі відповідачем також не подано.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у Відповідача боргу за договором поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.12.2005р. № 02/12/05 у сумі 490 000 грн.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю вимог про стягнення з відповідача 490 000 грн., а відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню, про що вірно зазначив і суд першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Позивачем доведено належними доказами, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим допустив прострочення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим Договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Позивачем нараховані 3 % річних у сумі 48 572,51 грн. Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених сум 3 % річних за допомогою калькулятора Інформаційно-пошукової правової системи «Ліга: Закон» вважає, що розрахунок 3 % річних здійснений позивачем вірно, а тому вимога про стягнення зазначеної суми 3 % річних правомірно задоволена судом першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 97 900 грн., колегія суддів зазначає таке.

Згідно з калькулятором Інформаційно-пошукової правової системи «Ліга: Закон» інфляційні, нараховані на вказані позивачем у його розрахунку суми боргу та періоди, а саме на:

- суму боргу 640 000 грн. за період з 01.11.2009р. по 30.12.2009р. (день сплати відповідачем 50 000 грн.) складають 12 800 грн.;

- суму боргу 590 000грн. за період з 31.12.2009р. по 12.04.2011р. (день сплати 100 000 грн.) складають 74 930 грн.;

- суму боргу 490 000 грн. за період з 13.04.2011р. по 30.09.2012р., складають 4 410 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 92 140 грн.

Позивачем у розрахунку помилково враховано індекс інфляції за жовтень 2009р. (100,9%), оскільки періодом прострочення сплати зазначеної позивачем суми боргу 640 000 грн., є листопад-грудень 2009р.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими частково, та підлягають задоволенню в частині стягнення 92 140 грн. інфляційних.

Суд першої інстанції помилково погодився з розрахунком позивача, стягнувши всю заявлену суму інфляційних втрат. Відповідно до ст. 104 ГПК України в цій частині судове рішення слід змінити.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви про застосування позовної давності від 27.11.2012р. №1454, суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, послався на пункт 4.1 договору, в редакції викладеній у додатковій угоді № 2 від 12.05.2009р., щодо обов'язку відповідача повернути всю суму поворотної фінансової допомоги, тобто 1 400 000 грн. з урахування поверненої частини суми в розмірі 550 000 грн., до 31 жовтня 2009р.,та дійшов висновку, що строк позовної давності не було порушено, оскільки перебіг строку позовної давності щодо всієї суми поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута станом на 31 жовтня 2009р., починається відповідно до положень ст. 253 ЦК України з 01 листопада 2009р., а позивач же звернувся до суду 29.10.2012р.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суд першої інстанції, та вважає, що в застосуванні позовної давності до вимог у даній справі необхідно відмовити з інших підстав.

За приписами ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За загальним правилом, встановленим у ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заяву відповідача про застосування позовної давності вмотивовано тим, що згідно з п. 4.2 договору в редакції п. 3.1 Додаткової угоди № 2 від 12.05.2009р. сторонами погоджено графік повернення частини суми фінансової допомоги (а.с. 90-91). Посилаючись на погоджений сторонами графік (а.с.16-17), відповідач вказує, що строк позовної давності сплив щодо:

200 000 грн.(з яких відповідачем повернуто 160 000 грн.) - 30.07.2012р.;

100 000 грн. - 30.08.2012р.;

100 000 грн. - 01.10.2012р.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачем пропущено 3-річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про повернення 240 000 грн. фінансової допомоги, оскільки позивач звернувся з позовом лише 29.10.2012р.

Колегія суддів вважає, що позовна давність до заявлених у даній справі вимог не може бути застосована, враховуючи встановлені у даній справі обставини та вимоги ст. 264 ЦК України з підстав переривання позовної давності.

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що, оскільки сторонами у договорі було погоджено відповідний графік та черговість повернення фінансової допомоги з вказівкою на останній день строку сплати, п. 4.1 договору, на який посилається позивач, не може бути застосовано самостійно без урахування п. 4.2 договору, оскільки, як вбачається зі змісту п. 4.2, в ньому прямо передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути отриману згідно з п. 4.1 договору поворотну фінансову допомогу, з урахуванням поверненої частини суми в розмірі 550 000 грн., згідно графіку. У зв'язку з цим, обчислення та перебіг строку позовної давності необхідно здійснювати саме з урахуванням п. 4.2 договору стосовно кожної конкретної дати, коли зобов'язання мало б бути виконано боржником. Тобто, початком перебігу позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. А тому, загальний строк позовної давності застосовується щодо кожного простроченого платежу, який був встановлений графіком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 12.12.2012р. у справі № 5015/2089/12 та від 25.12.2012р. у справі № 5015/2094/12.

За приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, за змістом даної норми закону, вчинення стороною певних дій, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, переривають перебіг позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору, після укладення 12.05.2009р. Додаткової угоди № 2 до Договору у період з 23.07.2009р. по 12.04.2011р., здійснювалося часткове повернення фінансової допомоги. Зокрема, відповідач перерахував на користь позивача платіжним дорученням №907 від 30.12.2009 року грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., платіжним дорученням №194 від 12.04.2011 року грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. з призначенням платежу: «Повернення поворотньої фінансової безвідсоткової допомоги зг. дог. № 02/12/05 від 02.12.2005р» (а.с.33-34).

Зазначені дії відповідача щодо повернення поворотної фінансової допомоги свідчать про визнання відповідачем свого боргу та обов'язку повернути отримані за Договором кошти, а також про переривання перебігу позовної давності 30.12.2009р. та 12.04.2011р.

Отже, наведені обставини виключають задоволення судом заяви відповідача та застосування позовної давності до вимог заявлених у даній справі.

Посилання скаржника на неправильність нарахування 3% річних колегією суддів відхиляються з огляду на приписи глави 18 ЦК України щодо обчислення строків. Що ж до розміру інфляційних, то в цій частині колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо завищення суми інфляційних, яка підлягає стягненню, на 5 760 грн., з урахуванням наведеного вище перерахунку, що є підставою для зміни рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими і правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Оскільки спір доведено до суду внаслідок неправомірний дій відповідача, колегія суддів, з огляду на приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, вважає правомірним покладення судових витрат за подання позову у даній справі на відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. у справі № 5011-4/15251-2012 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат, сума яких підлягає стягненню відповідно до наведеного вище судом апеляційної інстанції розрахунку у розмірі 92 140 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит - Рейтинг" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. у справі № 5011-4/15251-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Рейтинг" (код 31752402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталінвест" (код 32582460) 490 000 грн. фінансової допомоги, 92 140 грн. інфляційних втрат, 48 572,51 грн. - 3% річних, 12 729, 45 коп. судового збору за подання позову до господарського суду.

3. В решті позову відмовити.».

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-4/15251-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2013р.