Рішення

від 21.03.2013 по справі 915/230/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа № 915/230/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»

02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтранс»

54017, м. Миколаїв, проспект Леніна, 67, к. 308

про стягнення заборгованості в сумі 10 044,38 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кулєшова В.Г., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 06.02.13 р. звернувся до суду з позовом (заява про зменшення позовних вимог від 21.03.2013 р.) стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7990,00 грн. та 3% річних в сумі 39,90 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі копій: видаткової накладної № ЕНК08140080 від 27.08.2012 р., довіреності б/н від 27.08.12 р.; письмової вимоги про виконання зобов'язання № 5465 від 20.11.2012 р., норм ст.ст. 11, 202, 205, 530, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 216, 263 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що станом на 22.01.13 р. відповідач не розрахувався за куплений товар, заборгувавши позивачу 10 000,00 грн. Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару на 54 календарних днів (період з 28.11.2012 р. по 22.01.2013 р.).

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

21.03.13 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За правилами частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Матеріали справи свідчать, що позивач, як постачальник 27 серпня 2012 року, згідно видаткової накладної № ЕНК - 0814080, поставив позивачу, а останній, як одержувач та платник прийняв товар - шини вантажні № 315/70 R 22,5 М 729 D BS, в кількості 4 шт., на загальну суму (з ПДВ) 22 244,00 грн.

Видаткова накладна підписана представниками та скріплена печатками обох сторін.

Замовленням виступив: рахунок - фактура ЕНК - 0807005/732247 від 07.08.2012 р. Товар відпущений покупцю на підставі довіреності від 27.08.12 р.

За правилами ст. ст. 509, 526, 692 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, за змістом п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 р. позивач звертався до відповідача з листом вимогою (вих. № 5465) в строк до 27.11.2012 р. сплатити на користь ТОВ «ТіДіСі Україна» борг в розмірі 12 244,00 грн.

За даними позивача, які містяться в справі, відповідач на письмову вимогу не відреагував належним чином, а станом на час звернення кредитора з позовом до суду, сплатив останньому за придбаний товар наступні часткові оплати: 07.08.12 р. - 5000,00 грн., 26.10.12 р. - 5 000,00 грн., 20.12.2012 р. - 2 244,00 грн., 25.01.13 р. - 1 000,00 грн.

Також, як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, відповідач 18.02.13 р. ще сплатив позивачу заборгованість в сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 7 990,00грн.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наявність основного боргу у відповідача перед позивачем, суд вважає правомірними вимоги останнього щодо стягнення з боржника - 39,90 грн. - нарахованих 3% річних за період з 28.11.12 р. по 22.01.13 р.

Таким чином, оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелтранс» (54017, м. Миколаїв, проспект Леніна, 67, к. 308, код ЄДРПОУ 36201381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А, код ЄДРПОУ 33780248) - 7 990,00 грн. основного боргу, 39,90 грн. - 3 % річних та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 22 березня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова