Постанова

від 20.03.2013 по справі 5009/4383/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №5009/4383/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Ясенко В.В. - директор, Батюк О.О. - за дов., від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 21.01.2013 року по справі№5009/4383/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мега Терм" м. Донецьк дофізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя простягнення 84243,08 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2013 року у справі №5009/4383/12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мега Терм" м. Донецьк (далі - ТОВ "ТБ "Мега Терм") задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя (далі - ФОП ОСОБА_6.) 77286,00 грн. основного боргу, 11592,90 грн. штрафу, 3675,23 грн. пені. та 1854,31 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на недоведеність позивачем розміру заборгованості через відсутність в матеріалах справи актів взаєморозрахунків та банківських виписок, які б підтверджували факт виконання чи невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Також апелянт вбачає порушення судом процесуальних норм, що полягає у розгляді справи та прийнятті рішення за відсутності сторін, без відкладення розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі у судовому засіданні апеляційної інстанції та свого представника не направив, хоча про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності відповідача, тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність останнього не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. ТОВ "Торгівельний будинок "Мега Терм" (постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_6 (покупець, відповідач) укладено договір №1/01-02, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити електрорадіатори опалювальні побутові, які іменуються в подальшому товар, за цінами, в кількості, асортименті та на умовах, викладених у даному договорі та додатках, прайс-листах, що є невід'ємною частиною даного договору.

В п. 3.1 договору закріплено, що ціна товару за одиницю вказана у додатках, прайс-листах.

Прайс-лист до договору сторони погодили у додатку № 1 до договору.

Відповідно до умов пунктів 3.2-3.4 договору, розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Порядок оплати - 100% передоплата згідно виставленого рахунку (можливо за через факс), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах. Загальна сума договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.

Згідно п. 4.3 договору, датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній (накладній).

Пунктами 4.4, 4.5 договору визначено, що постачальник надає покупцю (його представнику) на товар, який постачається згідно договору, наступні документи: рахунки-фактури; видаткові та податкові накладні; документи, які підтверджують якість товару.

Приймання товару за кількістю здійснюється згідно видаткової накладної (накладної), за якістю - згідно документів, що підтверджують якість товару.

У п. 8.3 сторони визначили, що договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов п. 3.3 договору позивач виставив відповідачу рахунки на передоплату товару № 135 від 18.11.2011 р. на суму 7227,00 грн. та № 136 від 17.11.2011 р. на суму 70289,00 грн., які відповідачем залишено несплаченими.

Разом із цим, позивач, не отримавши суму передоплати, здійснив поставку товару (електрорадіатори опалювальні побутові) згідно видаткової накладної від 18.11.2011 р. № ТД-467 на суму 70289,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 21.11.2011 р. до договору сторони, враховуючи наявну заборгованість покупця перед постачальником в сумі 70059,00 грн. станом на 21.11.2011 р., дійшли згоди про те, що покупець перерахує на рахунок продавця суму боргу в розмірі 70059,00 грн. частинами протягом травня-червня 2012 року, але не пізніше 01.07.2012 р. (включно).

21.11.2012 р. позивач знову поставив достроково відповідачу товар на суму 7227,00 грн. згідно видаткової накладної від 21.11.2011 р. №ТД-473, тобто без 100% попередньої оплати цього товару, який також відповідач не оплатив.

21.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.12.2012 року про сплату боргу з урахуванням штрафних санкцій за умовами вищевказаного Договору в сумі 94 607,64 грн., докази надсилання якої містяться в матеріалах справи (а.с.55,56).

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з розглядуваним позовом.

Предметом спору у даній справі є стягнення, згідно остаточних вимог (а.с.49-54), 77516,00 грн. основного боргу, 5464,24 грн. пені та 11627,40 грн. штрафу за невиконання умов договору поставки. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідно до видаткової накладної від 18.11.2011 р. № ТД-467 на суму 70289,00 грн. та видаткової накладної від 21.11.2011 р. №ТД-473 на суму 7227,00 грн.

Згідно вказаних накладних позивач передав, а відповідач на підставі довіреності прийняв відповідно до умов Договору поставлений товар.

Проте, відповідачем не було виконано в повному обсязі своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар за договором поставки №1/01-02 від 01.02.2010 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, як вірно встановлено судом першої інстанції, на суму 77286,00 грн. (70059,00 грн. + 7227,00 грн.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов вірного висновку, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 77286,00 грн. основного боргу за поставку товару, є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню. При цьому суд попередньої інстанції підставно відмовив в задоволенні решти вимог в цій частині за недоведеністю останніх.

Умовами договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Так, згідно з пунктом 5.2 договору за прострочку виконання грошового зобов'язання (повністю або частково) покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки виконання, від суми зобов'язання за кожний день прострочки, а за прострочку більше 7-ми календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого платежу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, згідно його розрахунку (а.с.61) на підставі умов пункту 5.2 договору нараховано відповідачу за порушення виконання зобов'язання штраф на суму 11627,40 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.07.2012 р. по 20.12.2012 р. в сумі 5464,24 грн.

Проте, беручи до уваги доведеність боргу лише в розмірі 77286,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача штраф в розмірі 11592,90 грн., відмовивши в решті цих вимог, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Щодо нарахування пені, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ст.232 Господарського кодексу України та власних розрахунків, встановив безпідставність нарахування позивачем пені на суму боргу 7227,00 грн. за видатковою накладною від 21.11.2011 р. №ТД-473 з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, та правомірність заявленої до стягнення пені за період з 02.07.2012р. по 20.12.2012 р. від суми боргу 70059,00 грн. за видатковою накладною від 18.11.2011 р. № ТД-467 в розмірі 3675,23 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми пені вимоги позивача, як вірно зазначено судом першої інстанції, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Правову позицію зі спірних правовідносин викладено і в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі № 20/246-08 (№ 3-88гс11), від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язкові для всіх судів України.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем актів взаєморозрахунків та банківських виписок, які б свідчили про надходження коштів від відповідача, є безпідставними, оскільки акт звірки взаєморозрахунків сторін не є первинним бухгалтерським документом та, відповідно, не є належним доказом наявності заборгованості у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним своїх зобов'язань за договором №1/01-02 від 01.02.2010 року в частині оплати поставленого товару та відповідно спростовували позовні вимоги.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013 року у справі №5009/4383/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЗО.