Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-13731/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13731/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Екотехнологія-Сервіс" до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Екотехнологія-Сервіс" (далі - ДП "Екотехнологія-Сервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі) про визнання визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2009 №0000342308/0, №0000352308/0, від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1, від 01.09.2009 №0000342308/2, №0000352308/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 18.05.2009 №0000342308/0, №0000352308/0, від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1, від 01.09.2009 №0000342308/2, №0000352308/2.

На вказану постанову ДПІ у Голосіївському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Екотехнологія-Сервіс» з питань правових відносин з ТОВ «Технопоставка» за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 29.04.2009 № 234/1-23-08-30467281.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 32904,00 грн., у тому числі за січень 2006 р. на суму 6302,00 грн., за липень 2006 р. на суму 4273,00 грн., за жовтень 2006 р. на суму 5503,00 грн., за листопад 2006 р. на суму 16826,00 грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виявлено заниження податку на прибуток на загальну суму 41130,00 грн., в тому числі за І квартал 2006 р. на суму 7878,00 грн., за ІІІ квартал 2006 р. на суму 5341,00 грн., за IV квартал 2006 р. на суму 27911,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі прийняті податкові повідомлення рішення від 18.05.2009:

- №0000352308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 49878,00 грн., в т.ч. 33252,00 грн. за основним платежем, та 16626,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000342308/0, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 39903,00 грн., в т.ч. 26602,00 грн. за основним платежем та 13301,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у м. Києва та Державною податковою адміністрацією України винесені податкові повідомлення рішення від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1 та від 01.09.2009 №0000342308/2, №0000352308/2.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ТОВ «Технопоставка» (постачальник) та ДП «Екотехнологія-Сервіс» (покупець), були укладені договори поставки від 03.01.2006 №03/01-2, від 03.07.2006 №03/07-1, від 03.10.2006 №03/10-1, від 08.11.2006 №08/11-1 та від 28.11.2006 №2/11-1. Предметом даних договорів було постачання товару електродів та матеріалів для зварювання.

На виконання умов вказаних вище договорів постачальник передав покупцю товару на загальну суму 197423,64 грн., включаючи ПДВ 32903,94 грн. і виписав видаткові та податкові накладні від 03.01.2006 №3, №4 від 03.07.2006 №727, від 03.10.2006 №1072, від 08.11.2006 №1185, від 28.11.2006 №1247.

Вартість придбаного у ТОВ «Технопоставка» товару була віднесена ДП «Екотехтехнологія-Сервіс» до складу валових витрат всього у сумі 164519,70 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту на загальну суму 32904,00 грн., відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, та відповідають даним податкових декларації з ДПВ.

Оплата за отриманий товар проведена ДП «Екотехтехнологія-Сервіс» на розрахунковий рахунок ТОВ «Технопоставка» в сумі 197423,64 грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені угоди є недійсними в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 цього ж пункту Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.1 статті 5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В акті перевірки зазначено, що згідно пояснень директора ТОВ «Технопоставка» Андріанова А.С., дане підприємство він не реєстрував, податкову звітність не підписував та фінансово-господарську діяльність не здійснював. Зокрема, у даного контрагента відсутні основні фонди, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань та про відсутність наміру у ТОВ «Технопоставка» на створення правових наслідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Технопоставка», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Однак, колегія суддів зазначає, що зазначені відомості стосуються лише обставин реєстрації контрагенту та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, сторони вказаних договорів при здійсненні зазначених правочинів були правоздатними і зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Згідно матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими та видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами, про що також зазначено в акті перевірки.

При цьому, позивачем надані документи, які підтверджують придбання та використання придбаного товару згідно договорів від 03.01.2006 №03/01-2; від 03.07.2006 №03/07-1, від 03.10.2006 №03/10-1, від 08.11.2006 №08/11-1 та від 28.11.2006 №2/11-1 в своїй господарській діяльності, а саме договори оренди нежитлового приміщення (приміщення складу).

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року у справі №5994/09/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2010 року та набрала законної сили, в задоволені позову ДПІ у Голосіївському районі про стягнення з ДП «Екотехтехнологія-Сервіс» та ТОВ «Технопоставка» в доход держави коштів, одержаних за правочинами, що суперечать інтересам держави, зокрема, від 03.01.2006 №03/01-2; від 03.07.2006 №03/07-1, від 03.10.2006 №03/10-1, від 08.11.2006 №08/11-1 та від 28.11.2006 №2/11-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 18.05.2009 №0000342308/0, №0000352308/0, від 17.06.2009 №0000342308/1, №0000352308/1, від 01.09.2009 №0000342308/2, №0000352308/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.