Постанова

від 11.03.2013 по справі 1570/7667/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7667/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0004261701, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0004261701 про визначення грошового зобов'язання позивача всього у сумі 45217,50 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 22.11.2012 р. № 808 та згідно наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22.11.2012 р. № 2793 податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин за період липень 2011 року з контрагентами ТОВ «Караван Юг», ДСК «ЧМП», ПАТ «Ладижинхліб», ПП «Сиріус», ТОВ «Регіони України», ОФ ПАТ «Альцест», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ІП «Шерп ІЛС», ТОВ «Голден Телеком», ПАТ «МТС Україна».

Позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а саме: видаткові накладні, акти приймання-передачі робіт, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату товару, проте з невідомих причин дані документи не були взяті до уваги податковим органом.

Крім того, відповідач в акті перевірки стверджує, що згідно АІС «Журналу звірки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» були виявлені розбіжності по податковому кредиту по наступним контрагентам: ПрАТ «Ладижинхліб», ПрАТ «МТС Україна», ТОВ ТД «Регіони України», ІП «Шерп ІЛС», ТОВ «Голден Телеком». Але у позивача не має права доступу до вказаного журналу, а також ФОП ОСОБА_1 не наділений повноваженнями щодо здійснення загального контролю над підприємствами, тому і не має права здійснювати нагляд за своїми контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 88-92), в яких зазначив, що на підставі п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, повідомлення про проведення перевірки № 808 від 22.11.2012 р. та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22.11.2012 р № 2793 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2) з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ «Караван Юг», ДСК «ЧМП», ПАТ «Ладижинхліб», ПП «Сиріус», ТОВ «Регіони України», ОФ ПАТ «Альцест», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ІП «Шерп ІЛС», ТОВ «Голден Телеком», ПАТ «МТС Україна».

Стосовно контрагентів ДСК «ЧМП» та ТОВ «Караван Юг» ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки цих підприємств, у зв'язку з чим підтвердити реальність господарських відносин позивача з цими контрагентами не має можливості.

Стосовно контрагентів ПП «Сиріус», ТОВ «Регіони України», ПАТ «Ладижинхліб», ОФ ПАТ «Альцест», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ІП «Шерп ІЛС», ТОВ «Голден Телеком», ПАТ «МТС Україна» встановлено невідповідність податкового кредиту позивача податковим зобов'язанням цих підприємств.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо безтоварності господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з вказаними контрагентами.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.2 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 25560170000011414, зареєстрованого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.06.2001 р.

На податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси перебуває з 08.06.2011 р. за № 425.

Відповідно до довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.04.2011 р. № 223/1703 ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та має наступні види діяльності згідно реєстраційної картки: виробництво м'ясних продуктів, виробництво макаронних виробів (а.с. 126).

27.11.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ін. НОМЕР_2) з питань підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 27.11.2012 р. № 7307/17-1/НОМЕР_2 (а.с. 9-18).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2011 р., що підлягає сплаті до бюджету у сумі 36 174 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0004261701, яким визначено ФОП ОСОБА_1 розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 36174 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 9043,50 грн. (а.с. 19).

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення з боку позивача, які призвели до завищення ним податкового кредиту у перевіряємому періоді пов'язуються податковим органом з встановленими розбіжностями по податковому кредиту та податковим зобов'язанням на рівні ДПА, а також у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку контрагентів ДСК «ЧМП» та ТОВ «Караван Юг». Первинні документи, надані ФОП ОСОБА_1 на підтвердження реальності господарських операцій у липні 2011 р. окремо податковим органом не досліджувались.

Так, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши пояснення сторін суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Караван Юг» (постачальник) 01.06.2011 р. було укладено договір поставки № В-1217, відповідно до якого постачальник приймає на себе обов'язок систематично поставляти і передавати у власність покупця товар у відповідності з накладними або специфікаціями на протязі строку дії договору, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати товар відповідно до умов цього договору (а.с. 26-28). ФОП ОСОБА_1 у червні 2011 р. придбавав у ТОВ «Караван Юг» молоко сухе та клітковину пшеничну, що підтверджується видатковими накладними від 03.06.2011 р. № 630009 та від 08.06.2011 р. № 608004, податковими накладними від 03.06.2011 р. № 630009 на загальну суму 126450,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21075,00 грн. та від 08.06.2011 р. № 608004 на загальну суму 36000 грн., у т.ч. ПДВ - 6000 грн., товарно-транспортними накладними від 03.06.2011 р. № 6 та від 08.06.2011 р. № 8 (а.с. 20-25) та платіжними дорученнями про оплату товару від 20.10.2011 р. № 2595 та № 2594 (а.с. 60-61).

01.12.2009 р. між позивачем (користувач) та Державною судноплавною компанією «Чорноморське морське пароплавство» було укладено договір позички № ОД-34/09, відповідно до якого позичкодавець зобов'язується передати, а користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлового та складських приміщень загальною площею 927,40 кв.м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Наливна, 2а, що знаходиться на балансі ДСК «ЧМП» за вартістю визначеною експертним шляхом, що становить 618668,54 грн. станом на листопад 2009 р. відповідно до плану розміщення. Майно передається користувачеві для використання в господарській діяльності, а саме для ремонту та збереження обладнання (а.с.74-77). До даного договору додається акт приймання-передачі майна від 01.12.2009 р. № ОД-34/09 та схематичне зображення об'єкта, переданого у позичку (а.с. 78-80). Також в матеріалах справи міститься акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 р. № ОУ-2120 між ФОП ОСОБА_1 та ДСК «ЧМП», податкова накладна від 29.07.2011 р. № 20 на загальну суму 24353,11 грн., в т.ч. ПДВ - 4058,85 грн. (а.с. 68-69) та платіжне доручення від 05.09.2011 р. № 2214 про сплату коштів за договором позички (а.с. 59).

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ВАТ «Ладижинхліб» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.03.2010 р. № В-09/635, відповідно до якого постачальник приймає на себе обов'язок систематично поставляти і передавати у власність покупця товар у відповідності з накладними або специфікаціями на протязі строку дії договору, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати товар відповідно до умов цього договору (а.с. 149-151). Підтвердженням виконання даного договору є надані позивачем до суду видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату товару (а.с. 154-171). З вказаних документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ВАТ «Ладижинхліб» сухарі панірувальні хлібні, сухарі панірувальні і жовтогарячі, сухарі панірувальні жовті для виробництва продукції глибокої заморозки з метою подальшої реалізації її іншим контрагентам.

07.06.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «ТД Регіони України» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю виробничо-технічного призначення. Найменування продукції запасні частини, ріжучий інструмент для м'ясопереробних агрегатів (а.с. 133-134). В матеріалах справи на підтвердження виконання цього договору містяться видаткова накладна від 19.08.2011 р. № 49 (а.с. 33), податкова накладна від 27.07.2011 р. № 3 (а.с. 135) та платіжні доручення від 27.07.2011 р. № 1903, від 12.08.2011 р. № 2024 (а.с. 136-137).

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2011 р. між позивачем (покупець) та ІП «Шерп ІЛС» (постачальник) було укладено договір поставки № В-1203, відповідно до якого постачальник приймає на себе обов'язок систематично поставляти і передавати у власність покупця товар у відповідності з накладними або специфікаціями на протязі строку дії договору, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати товар відповідно до умов цього договору (а.с. 139-141). Підтвердженням виконання цього договору є видаткова накладна від 01.07.2011 р. № 1100060 на придбання ролику чорнильного Д-40, податкова накладна від 01.07.2011 р. № 1254 на загальну суму 1435,20 грн., в т.ч. ПДВ - 239,20 грн. та платіжне доручення від 09.08.2011 р. № 1995 про оплату товару (а.с. 144-147).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавав продукцію у своїх контрагентів для виготовлення продукції глибокої заморозки та подальшої її реалізації ТОВ «ТД Левада», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 183-186).

Крім того, у червні 2011 року для здійснення своєї господарської діяльності позивач користувався телекомунікаційними послугами ТОВ «Голден Телеком» та ПрАТ «МТС Україна».

Так, у матеріалах справи міститься додаток до рахунку № 3668886-О/114874 за розрахунковий період 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. на загальну суму 4726,80 грн., податкова накладна від 30.06.2011 р. № 30976 на загальну суму 4726,80 грн., у т.ч. ПДВ - 787,80 грн. та платіжне доручення про сплату цих послуг позивачем ТОВ «Голден Телеком» (а.с. 123-125).

Також у матеріалах справи наявний рахунок за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна» за розрахунковий період 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. на загальну суму 13708,93 грн., податкова накладна від 31.07.2011 р. № 228053 на загальну суму 13225,18 грн., в т.ч. ПДВ - 2204,19 грн., платіжне доручення про оплату послуг від 15.08.2011 р. № 2028 (а.с. 129-132).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Наявні в справі документи підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами, а також добросовісне виконання ним своїх зобов'язань.

Що стосується правовідносин позивача з контрагентами ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ОФ ПАТ «Альцест», ПП «Сиріус» суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень позивача та наданих до суду документів, що підтверджують його пояснення, 22.11.2012 р. ФОП ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 62-65). Згідно додатку 5 до вказаного уточнюючого розрахунку позивач вказав суму, яку він зняв з податкового кредиту, а саме: ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ - 25412361) - у сумі 295,24 грн., ОФ ПАТ «Альцест» (код ЄДРПОУ - 21009123) - у сумі 294,33 грн., ПП «Сиріус» (код ЄДРПОУ - 31691722) - у сумі 81,90 грн. (а.с. 66-67). На виконання положень абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України позивачем в уточнюючому розрахунку була нарахована самостійно сума штрафу у зв'язку з виправленням помилок.

Вищезазначений уточнюючий розрахунок надавався позивачем до перевірки податкового органу, проте не був взятий останнім до уваги з незрозумілих причин.

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності господарської операції.

Позивач вважає такі договори укладеними відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбані за цими договорами товари, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ФОП ОСОБА_1 та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів позивача з його контрагентами, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 27.11.2012 р. № 7307/17-1/НОМЕР_2. Відтак, скасуванню підлягає і податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.12.2012 року № 0004261701.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0004261701 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.12.2012 року № 0004261701.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 11 березня 2013 року.

Суддя П.П. Марин