Ухвала

від 09.10.2013 по справі 1570/7667/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 1570/7667/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012р. №0004261701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. позов задоволений.

Відповідачем на вказану постанову суду подано апеляційну скаргу.

В ході апеляційного розгляду справи позивачем подано заяву про відмову від позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, судова колегія приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

27.11.2012р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 27.11.2012 р. № 7307/17-1/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1002 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2011р., що підлягає сплаті до бюджету у сумі 36174грн. /а.с.9-18/

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 року №0004261701 про визначення позивачу розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 36174грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9043,50грн. (а.с.19)

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Судом встановлено, що позивач придбавав продукцію у своїх контрагентів ТОВ «Караван Юг», ДСК «ЧМП», ПАТ «Ладижинхліб», ПП «Сиріус», ТОВ «Регіони України», ОФ ПАТ «Альцест», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ІП «Шерп ІЛС», в тому числі і для виготовлення продукції глибокої заморозки та подальшої її реалізації ТОВ «ТД Левада», що підтверджується матеріалами справи. /а.с.183-186/

Крім того, у червні 2011 року для здійснення своєї господарської діяльності позивач користувався телекомунікаційними послугами ТОВ «Голден Телеком» та ПрАТ «МТС Україна».

Наявні необхідні первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, відповідають ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами, а також добросовісне виконання ним своїх зобов'язань.

Поряд з цим, в акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновок відповідача щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для ствердження щодо відсутності фактичності господарських операцій, оскільки з наданих позивачем документів підтверджується ведення господарської діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи відмову позивача від позову, законність та обґрунтованість судового рішення, а також те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції, на підставі ч.2 ст.203 КАС України, визнає таке рішення нечинним та закриває провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову від адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року визнати нечинною.

Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: