Ухвала

від 22.03.2013 по справі 4/51-8/203-10/148-17/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22 березня 2013 р. Справа № 4/51-8/203-10/148-17/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" (вх.№ 1028/13 від 07.03.13) про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11 по справі

за позовом: Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: ВАТ "Івано-Франківська меблева фабрика", вул. Левинського,1, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: ВАТ "Прикарпатський меблевий комбінат", вул. Промислова, 29, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Холдингової компанії "Прикарпатліс", вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс", вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76000

за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Відділення державного казначейства в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ

за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Міністерства фінансів України, вул. Грушевського 12/2, м. Київ

за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк", вул. Горького, 127, м. Київ.

про відшкодування витрат з державного бюджету на виконання гарантійних зобов"язань Кабітету Міністрів України в сумі 14504489 грн. за рахунок майна боржників;

за участю представників сторін:

Від позивача: Дум"як В. О. - старший державний податковий інспектор ДПС в Івано-Франківський області, посвідчення серія ІФ № 085779 від 03.10.12, (довіреність №511/9/10-0101/68 від 04.03.13);

Від третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк": Созоник В. В. - юрисконсульт, (довіреність №010-01/3483 від 24.04.12);

Від відповідача ДЛП "Прикарпатліс": Клюба М. Б. - в.о. директора, (наказ Міністерства промислової політики №114-Д від 30.06.09);

ВСТАНОВИВ: На виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.11, постанови Вищого господарського суду України від 20.03.12 по справі № 4/51-8/203-10/148-17/37, видано наказ № 424 від 20.04.12 про стягнення з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" за рахунок активів в дохід державного бюджету 15594882 грн. 52 коп. простроченої заборгованості перед державою за кредитом, наданим під гарантії уряду.

07.03.13 Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з заявою (вх.№ 1028/13 від 07.03.13) про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11, в якій просить відстрочити виконання рішення про стягнення з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" основної суми боргу до вирішення питання відокремленого електро та водопостачання, водовідведення та вивозу сміття бюджетних, державних організацій та господарських підприємств до закінчення терміну дії договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності - до 31.12.15.

Представник позивача в судове засідання проти відстрочення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11 заперечив.

У письмовому запереченні (вх. №4955/13 від 22.03.13) на заяву зазначає про те, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано ту дату до якої він просить надати відстрочення виконання рішення та не тягне за собою виникнення обставин, які зроблять можливим виконання рішення. Крім того, термін дії всіх договорів оренди, доданих відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення, був продовжений до кінця 2015р. уже в період, коли відповідач знав про необхідність виконання ним судового рішення від 26.09.11.

Щодо посилань відповідача на необхідність вирішення питання відокремленого електро та водопостачання, водовідведення та вивозу сміття бюджетних, державних організацій та господарських підприємств, зазначає про те, що за змістом доданих відповідачем договорів, відповідач бере дольову участь у відшкодуванні комунально-побутових послуг пропорційно до займаної площі, тобто зазначені договори не є підтвердженням збільшення чи зменшення витрат залежно від дії чи втрати чинності вказаними договорами.

Представник заявника (відповідача) ДЛП "Прикарпатліс" в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення підтримав, просить заяву задовольнити.

Представники відповідачів ПАТ "Івано-Франківська меблева фабрика", ПАТ "Прикарпатський меблевий комбінат", ХК "Прикарпатліс" в судове засідання не з'явились.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрексімбанк" заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення підтримує.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення заявник зазначає, що рішення від 26.09.11 Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс" не може виконати найближчим часом у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства. Продаж основних фондів з метою погашення заборгованості призведе до припинення діяльності підприємства, що в подальшому потягне за собою його банкрутство. Крім того, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 %. Припинення діяльності Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" або блокування його нормальної господарської діяльності (накладення арешту на рахунки підприємства) призведе до ускладнення нормального функціонування інших підприємств, які в своїй діяльності є залежними від Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс". Так, Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс" несе відповідальність за постачання холодної води та водовідведення, теплопостачання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області. В такій самій залежності від Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" перебуває Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області, ДП "Івано-Франківське лісове господарство". Від здачі в оренду державного нерухомого майна Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" колективному підприємству "Лік", ПП "Жар-птиця", ТзОВ "ВАЛ" за 2010-2012 роки перераховано в державний бюджет України коштів на загальну суму 157,9 тис. грн. Блокування рахунку Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" призведе до зриву розрахунків з РЕМ "Обленерго" за електроенергію, з КП "Івано-Франківськводоекотехпром" за постачання води та водовідведення, що призведе до припинення постачання води та водовідведення та вивозу сміття, а це в свою чергу заблокує діяльність вищеназваних бюджетних організацій та господарських підприємств.

Розглянувши подану заяву, вивчивши матеріали справи та заяви, оцінивши докази та обставини на які посилається заявник, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача (заявника), третьої особи, суд вважає, що заява про відстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

В розумінні наведеної норми відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Сторона, яка звертається із заявою про відстрочку виконання рішення повинна довести певними доказами наявність вказаних обставин.

Звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на наявні правовідносини з іншими організаціями, установами та пов'язує можливість виконання рішення суду з вирішенням питання відокремленого електро та водопостачання, водовідведення та вивозу сміття бюджетних, державних організацій та господарських підприємств, яке як вважає заявник буде можливим після закінчення терміну дії договорів оренди з такими організаціями та підприємствами.

Також, заявник посилається на негативні наслідки для своєї господарської діяльності в разі виконання рішення суду, а саме: на важке фінансове становище, ймовірність припинення діяльності підприємства, ускладнення нормального функціонування інших підприємств, які в своїй діяльності залежні від Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс".

Вказані заявником обґрунтування не є виключними обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, з наявністю яких пов'язується можливість надання відстрочки виконання рішення, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо можливості настання негативних наслідків для контрагентів заявника та для самого заявника. Крім того, з огляду на вказані обґрунтування, можливість виконання рішення суду заявник пов'язує з настанням сприятливих обставин для своєї господарської діяльності.

Слід зазначити, що складний фінансовий стан заявника обумовлений наслідками господарської діяльності підприємства, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

За таких обставин, фінансовий стан заявника не є належною підставою для застосування положень ст.121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не може розглядатись як неможливість виконання господарського зобов'язання та не є обставиною, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

За таких обставин, вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Таким чином, питання відстрочки виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявності обставин (підстав), що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України, не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Щодо посилань заявника на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" суд зазначає на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 52, ч. 1, 2 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже, оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів (лист Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року № 01-8/1114 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

Таким чином, з огляду на порядок звернення стягнення на майно боржника, та здійснення вказаних дій при виконавчому провадженні, посилання заявника на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" є безпідставним та передчасним.

Заявником не доведено перед судом та не подано в підтвердження належних доказів, в обґрунтування доводів, викладених у заяві про відстрочку виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить і ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" норми якої передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За таких обставин, господарський суд Івано-Франківської області беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, вважає, що наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення суду не можуть розцінюватися як виняткові.

Відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 86, ч. 3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" (вх.№ 1028/13 від 07.03.13) про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11 - відмовити.

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"