Постанова

від 22.03.2013 по справі 5006/24/134/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №5006/24/134/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Ісаковій А.В. від позивача:Козаренко Н.Ю. - довіреність від 11.12.2012 року №9/61 від відповідача :Яковлев В.С. - довіреність від 11.12.2012 б/н розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013 року у справі№ 5006/24/134/2012 (Суддя: Величко Н.В.) за позовною заявою Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Паритет», м.Донецьк простягнення заборгованості в сумі 78094 грн. 95 коп. за договором поставки вугільної продукції від 02.06.2003 року № ГП-22/06.03

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» заборгованості в сумі 78094 грн. 95 коп. за договором поставки вугільної продукції від 02.06.2003 року №ГП-22/06.03.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2013 року по справі №5006/24/134/2012 в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відмовлено.

Дане рішення суду мотивоване безпідставністю позовних вимог, у зв'язку з відсутністю первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції за спірним договором та пропуском строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за надані послуги поставки вугільної продукції в сумі 78094 грн. 95 коп. за договором від 02.06.2003 року №ГП-22/06.03.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2013 року у справі № 5006/24/134/2012 Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 78094 грн. 95 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, позивач зазначає, що оскільки він дізнався про наявну заборгованість у відповідача за спірним договором від 02.06.2003року №ГП-22/06.03 лише 21.08.2009 року під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності товариства позивача за період 2008 рік та Iквартал 2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області та, крім того, відповідачем в липні 2008 року здійснена часткова оплата в розмірі 5190 грн. 18 коп. за цим договором та визнана у червні 2011 року претензія від 26.04.2010 року № 12/77 та у серпні 2011 року претензія від 15.08.2011 року №89-ю-2011, то строк позовної давності був перерваний тричі та почав діяти з моменту надання відповідачем відповіді на претензію від 15.08.2011 року №89-ю-2011, тобто з серпня 2011 року, а тому позовні вимоги є такими, що заявлені в межах строків позовної давності. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки вугільної продукції від 02.06.2003 року №ГП-22/06.03 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, заявлена сума боргу, на думку позивача, підлягає стягненню.

Представник позивача судовому засіданні 20.03.2013 року надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2013 року заперечував проти апеляційної скарги за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню, з огляду на наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Донецьквугілля» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет» (Покупець) 02.06.2003 року уклали договір поставки вугільної продукції №ГП-22/06.03 (далі - договір) (а.с.10-12).

За умовами п. 1.1 договору Постачальник здійснює поставку вугільної продукції залізничним транспортом, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 Покупець сплачує залізничний тариф, а також вартість всіх послуг, пов'язаних із транспортуванням вугілля від шахти (в тому числі перевезення, подача та прибирання вагонів, плата за користування вагонами та ін.).

Пунктом 3.3. договору узгоджено, що Постачальник зобов'язаний передати Покупцю наступні документи, які підтверджують поставку вугілля:

- копії залізничні квитанції, завірені печаткою Постачальника;

- оригінали посвідчень якості (або засвідчені копії);

- листи про власність;

- рахунок - фактуру;

- податкову накладну;

- акт приймання-передачі вугільної продукції.

Зазначені документи отримує уповноважений представник Покупця або вони направляються поштою за вказаними в Договорі реквізитами.

Згідно п.п. 4.1.- 4.3. договору Покупцем проводиться попередня оплата вугілля шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника. Відвантаження проводиться партіями при наявності реквізитів, передбачених п. 3.1. договору. Партії визначаються розміром отриманої попередньої оплати. Фактична кількість поставленого вугілля та сума сплачених за нього коштів узгоджується сторонами щомісячно в актах звірки, які складаються не пізніше десяти днів після закінчення місяця поставки.

За умовами п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Згідно п. 5.2. договору будь-який спір, що виник на підставі цього договору, повинен вирішуватись шляхом переговорів між сторонами та пред'явленням відповідних письмових претензій.

Відповідно до п. 7.1. договору, останній набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

01.06.2004 року сторони уклали додаткову угоду, якою продовжили строк дії договору до 02.06.2005 року (а.с. 22).

Специфікаціями від 02.06.2003 року №№ 1,2,3,4 (а.с. 13-21), які за умовами п.п. 2.1. договору є невід'ємними частинами останнього, сторони узгодили найменування продукції, кількісні, якісні показники та строки поставки продукції, а саме 2003-2004 року.

Як зазначалось раніше, спірний договір був укладений між Державним підприємством «Донецьквугілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет», проте вимоги про стягнення сум боргу до відповідача заявлені Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія».

Пунктом 12 Наказу Міністерства Палива та енергетики України від 18.08.2004 року №492 «Про створення Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»» визначено припинити діяльність Державного підприємства «Донецьквугілля» шляхом реорганізації приєднання до Державного підприємства «Донецька енергетична компанія» (далі - Наказ від 18.08.2004 року №492) (а.с. 23-26).

Відповідно до пунктів 7, 9, 12, 14 Наказу від 18.08.2004 року №492 Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Донецьквугілля» відповідно до розподільчого балансу.

Пунктом 3.3. Статуту Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» визначено, що підприємство відповідно до чинного законодавства та згідно з передавальними балансами є правонаступником прав та обов'язків підприємств- суб'єктів господарської діяльності, що реорганізовані шляхом приєднання до Підприємства згідно з Наказом Мінпаливенерго України від 18.08.2004 року № 492 «Про створення Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (з урахуванням Наказу Мінпаливенерго України від 26.05.2005 року №237 «Про реорганізацію Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»), Наказом Мінпаливенерго України від 26.05.2005 року №238 «Про реорганізацію Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична коксівна компанія» та відпвоідано до Наказу Мінвуглепрому України від 20.03.2007 року №78 «Про відділення зі складу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та інших одиниць: «Шахта №4-21» і «Шахта імені Челюскінців» та приєднання їх до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» в частині діяльності технічних одиниць «Шахта « 4-21» і «Шахта імені Челюскінців», на підставі складеного та затвердженого балансу (а.с. 66-82).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 господарського процесуального Кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або за рішенням органу державної влади, за судовим рішенням у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного Кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 107 Цивільного Кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припиняється або дострокового зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених Законом. Після закінчення строку для пред'явлення та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (уразі злиття, приєднання або перетворювання).

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Матеріали справи не містять доказів того, що Державне підприємство «Донецьквугілля» виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та представником позивача відповідний факт підтверджений, а отже правонаступник є діючим підприємством та у зв'язку з чим, у позивача відсутнє право стягнути з відповідача спірну суму боргу за договором від 02.06.2003 року №ГП-22/06.03.

З передавального балансу, наданого позивачем, станом на 31.01.2008 року, слідує, що Відособлений підрозділ «Управління по збуту продукції» Державного підприємства «Донецьквугілля» передав Державному підприємству «Донецьквугілля» дебіторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» за поставлене в листопаді 2004 року вугілля без зазначення номеру та дати договору в розмірі 396358 грн. 86 коп. - ш. Южнодонбаська-1 ш/у Южнодон-1 та в розмірі 21274 грн. 28 коп. - ш.Южнодонбаська-3 ш/у Южнодон-3 (а.с. 89-99).

Згідно передавального балансу станом на 31.12.2004 року Державне підприємство «Донецьквугілля» передало Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія» дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги в загальній сумі 136674836 грн. 78 коп. (а.с. 100-101).

В матеріалах справи наявні банківські виписки та платіжне доручення від 28.07.2008 року, згідно яких Товариством відповідача в липні 2008 року здійснена часткова оплата поставленої вугільної продукції за договором від 02.06.2003 року №ГП- 22/06.03 (а.с. 45-54).

21.08.2009 року за наслідками проведення Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» за період 2008 року та I квартал 2009 року станом на 31.03.2009 року виявлена дебіторська заборгованість з минулим терміном давнини, по якій не були вжиті заходи щодо стягнення боргу в загальному розмірі 17224,0тис. грн., що відображено в акті від 21.08.2009 року № 05.-16/15 (далі - акт)(а.с.55-60).

Згідно реєстру дебіторської заборгованості з терміном виникнення понад трьох років (Додаток №15 до акту) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» рахується заборгованість за грудень 2005 року за договором від 02.06.2003 року № ГП-22/06.03 в розмірі 78000 грн. (а.с.61).

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми права закріплені у статтях 526, 525 Цивільного Кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 53 Цивільного Кодексу України. Так, відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, Законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного Кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо, він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання апелянта на наявні в матеріалах справи акти звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 08.12.2008 року № 41, від 31.03.2010 року б/н та від 31.07.2011 року б/н за спірним договором (а.с. 42-44), відповідно до яких, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» перед позивачем складає в розмірі 78094 грн. 95коп. та які підписані без зауважень та скріплені печатками сторін, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року №31/308 акт звірки бухгалтерів є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операції, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо .

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи відсутні та додатково суду не надані залізничні квитанції, рахунки - фактури, податкові накладні, акти приймання -передачі, тобто докази поставки вугільної продукції за спірним договором, за яким Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» просить стягнути борг з відповідача, у зв'язку із своєчасною та в повному обсязі несплатою відповідної поставки.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю у справі первинних документів, які в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є підтвердженням здійснення господарський операцій, поставка продукції за спірним договором від 02.06.2003 року №ГП-22/06.03 позивачем не доведена, а тому підстави вимагати сплатити борг у позивача за договором поставки вугільної продукції від 02.06.2003 року № ГП-22/06.03 є безпідставними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції надана оцінка як недоведеності позовних вимог щодо стягнення боргу з відповідача, так і наявності пропуску позовної давності на подання позову до господарського суду, тобто за приписами норм чинного законодавства, двом взаємовиключаючим підставам.

Відповідно до ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що за умови дослідження в судовому засіданні доказів судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності . Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові, у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що судом порушені норми матеріального права щодо вирішення питання про застосування строку позовної давності, але це не призвело до прийняття невірного рішення по справі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його прав з боку відповідача, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013 року по справі №5006/24/134/2012 - за лишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013 року по справі №5006/24/134/2012 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова