Постанова

від 25.03.2013 по справі 5009/4281/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №5009/4281/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційні скарги 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державна податкова служби 2. Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 року у справі№5009/4281/12 (ОСОБА_4.) за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, смт. Козелець, Чернігівська область до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Приморськ Запорізької області пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2012р. за заявою кредитора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, смт. Козелець, Чернігівська область до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Приморськ Запорізької області порушена справа про банкрутство №5009/4281/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 26.11.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Приморськ Запорізької області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сиротенко Олександра Олександровича.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням не знаходиться, майна не виявлено.

Не погодившись з вказаною постановою Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державна податкова служба звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р., якою просить її скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення Закону про банкрутство застосовуються не в цілях відновлення платоспроможності боржника або задоволення вимог кредиторів, а виключно з метою ліквідації суб'єкта господарювання для уникнення відповідальності. Так, зокрема посилається на те, що підприємство звітувало до ДПІ з податку на додану вартість за червень 2012 року з показниками по загальному обсягу постачання на 4906344грн. та з податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року з показниками по доходам, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування - 1979297грн., по витратам, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування - 1971884грн., по об'єкту оподаткування - 7413грн. та з податку на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу податкового періоду - 1557грн. Також, зазначила, що боржником у 2009-2012 роках велась фінансово-господарська діяльність із значними оборотними коштами.

Згідно інформаційної бази даних ДПІ за результатами фінансово-господарської діяльності боржником за 2011 рік занижено податкових зобов'язань на суму 260,5тис. грн. та за 2012 рік на суму 1071,2тис. грн.

Крім того, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва посилається на відсутність доказів платоспроможності боржника.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2012 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом у складі суду: головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Азарова З.П., Кододова О.В.

Також, не погодившись з вказаною постановою Державна податкова служба у м. Києві звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р., якою просить її скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Державна податкова служба у м. Києві посилалась на ті ж обставини, що і Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва додатково зазначивши, що податкова не може погодитись з посиланням суду першої інстанції на відсутність боржника за юридичною адресою, оскільки державним виконавцем не було здійснено комплексу дій щодо розшуку боржника та його майна.

Крім того, вказує на не дослідження судом першої інстанції внесення даних до Єдиного державного реєстру запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням, не з'ясована наявність або відсутність фінансово-господарської діяльності боржника та, відповідно не досліджено правомірність підстав застосування спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом у складі суду: головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Азарова З.П., Склярук О.І. та об'єднано у одне провадження з апеляційної скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

23.01.2013р., у зв'язку із виходом з відпустки судді Кододової О.В., яка є членом постійно діючої колегії, розпорядженням голови суду склад колегії був змінений, а саме призначено: головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Азарова З.П., Кододова О.В.

Представники апелянтів, ініціюючого кредитора та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Разом з цим, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 16.11.2012р. за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, смт. Козелець, Чернігівська область. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса на векселі та згідно даних Державної виконавчої служби ТОВ «Західнобудпостач» за юридичною адресою не знаходиться, рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано.

На підтвердження факту відсутності боржника за юридичною адресою: м. Приморськ, Запорізької області, вул. Зелена, 158, ініціюючий кредитор посилається на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану від 12.09.2012р., відповідно до якої вказано, що у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Приморськ Запорізької області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сиротенко Олександра Олександровича.

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області визначає, що заборгованість у сумі 20000,00грн. підтверджується: простим векселем серія АА №2573909 від 20.07.2011р. на суму 20000,00грн., протестом про не оплату векселя №3446 від 02.08.2012р., виконавчим написом нотаріуса №3469 від 02.08.2012р. Для примусового виконання виконавчий напис нотаріуса було направлено для виконання до ВДВС Приморського МУЮ. 12.09.2012р. ВДВС Приморського МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням та майна на яке можливо звернути стягнення.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Наявна в матеріалах справи постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Приморського управління юстиції не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зареєстровані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст. 19).

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи. Наявна в матеріалах справи виписка з ЄДРПОУ (арк. спр. 19), станом на 18.07.12р. не містить даних про перебування ТОВ «Західнобудпостач» в процесі припинення підприємницької діяльності чи про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Будь-які інші виписки чи довідки із ЄДРПОУ стосовно ТОВ «Західнобудпостач» в матеріалах справи відсутні.

Також, із матеріалів справи встановлено, що 20.07.2012 року ТОВ «Західнобудпостач» переданий Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6, смт. Козелець, Чернігівська область простий вексель серія АА №2573909 на суму 20000,00 грн. із строком оплати за пред'явленням, який, був опротестований в неплатежі 02.08.2012 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 02.08.12р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до ВДВС Приморського управління юстиції. Державним виконавцем повернутий виконавчий документ у зв'язку з тим, що у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, але порівнявши дати прийняття виконавчого напису нотаріуса від 02.08.2012 рік із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу - 12.09.2012 рік судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось приблизно у один місць, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Суд першої інстанції безпідставно врахував зазначені документи виконавчої служби як докази відсутності за місцем знаходження, припинив підприємницьку діяльність боржника, адже цими документами встановлюється безпідставність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які установчі, статутні документи ТОВ «Західнобудпостач», довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців в матеріалах справи відсутні. Таким чином, з'ясування обставин, пов'язаних із місцезнаходженням боржника (відсутність за місцезнаходженням), з'ясуванням дійсних засновників чи учасників товариства - боржника, наявність його реєстрації в ЄДР, з матеріалів справи взагалі не вбачається можливим встановити не тільки Донецьким апеляційним господарським судом, але й судом першої інстанції, коли ним виносились процесуальні акти в даній справі.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про незнаходження боржника за юридичною адресою не підтверджено матеріалами справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності за місцезнаходженням, доказів відсутності підприємницької діяльності, припинення підприємницької діяльності провадження у справі про банкрутство ТОВ «Західнобудпостач» за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 26.11.2012 року є незаконним.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника - ТОВ «Західнобудпостач» та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/4281/12 про банкрутство ТОВ «Західнобудпостач» підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 року по справі №5009/4281/12 - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 року по справі №5009/4281/12 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Запоріжжя банкрутом - скасувати.

Провадження у справі №5009/4281/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач», м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 35481997) для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова