Постанова

від 20.03.2013 по справі 820/1466/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 березня 2013 р. №820/1466/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання -Зеленькова О.В.

представників: позивача - Полякової О.М., Дем’яненко В.М. відповідача - Данканич М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якому просить суд, визнати податкові повідомлення-рішення № 0000902220 від 13 лютого 2013 року, № 0000852220 від 13 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби протиправними та скасувати; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 07.02.2013 року № 458/2220/33479258 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств. Крім того зазначив, що на запит Державної податкової інспекції позивач надав інформацію та витребувані документи, тому у відповідача не було законних підстав виносити наказ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм".

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, документальна позапланова виїзна перевірка проведена у відповідності до положень ст. 78 Податкового кодексу України, за наявності підстав для її проведення, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №128 від 25.01.2013 року та направлення на перевірку №128 від 25.01.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сі Ель Парфюм" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", (податковий номер 37141919) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000902220 від 13 лютого 2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 30197,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 30196,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. та № 0000852220 від 13 лютого 2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 108091,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 108090,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року висновки відповідача про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, а саме встановлено завищення валових витрат за період з 01. 02. 2011 року по 28.02.2011 року всього у сумі 432360,79 грн., у тому числі, за 1 квартал 2011 року в сумі 432360,79 грн. внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 108090,00 грн.; п.п.198.4 п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в наслідок чого, занижено податок на додану вартість за період лютий 2011 року у сумі 86472,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року ТОВ "Сі Ель Парфюм" вчинено операції по придбанню товарів у ТОВ "Тенгіз Карго Трейд".

Згідно з матеріалами справи між позивачем ТОВ "Сі Ель Парфюм" (як покупцем) та ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" (як продавцем) було укладено договір поставки товару №8 від 24.01.2011 року.

Згідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар комерційного призначення на умовах цього Договору. Асортимент, перелік, виробник, кількість, якість, ціна, вартість, термін поставки, строк оплати, комерційний курс, місце поставки та інші, суттєві для покупця, характеристики товару вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Специфікація оформляється на кожну партію товару або на кілька партій, які мають подібні умови поставки.

Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця з моменту передачі постачальником товару покупцю (п. 1.2. договору)

Ціна за одиницю товару, його кількість визначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість товару з поставки також визначена в Специфікаціях. Сторони дійшли згоди, що договірна ціна товару є звичайною ціною згідно п.п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пп. 2.1., 2.2 договору)

Поставка товару здійснюється зі складу продавця, на умовах DDP склад продавця, згідно міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 р. Поставщик здійснює поставку товару зі свого складу, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях (п. 3.1., 3.2 договору)

Прийом-передача товару проводиться у присутності уповноважених представників обидві сторін з підписанням відповідного Акту прийому-передачі і передачею представнику покупця відповідним чином оформленої довіреності на отримання постачальника матеріальних цінностей. (п. 3.3 договору)

Поставка Товару супроводжується передачею постачальником покупцеві всієї супроводжуючої документації, а саме: акта прийому-передачі, видаткової накладної, податкової накладної якщо інше не обумовлено в Специфікаціях до цього Договору (п. 3.4 договору)

Зазначена господарська операція ТОВ "Сі Ель Парфюм" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: договором №8 від 24.01.2011 року; видатковими накладними № ТН-0000021 від 09.02.2011 року на суму 418656,06 грн., в тому числі ПДВ 69776,01 грн.; № ТН-0000022 від 25.02.2011 року на суму 100176,89 грн., в тому числі ПДВ 16696,15 грн.; податковими накладними 23 від 25.02.2011 року, № 26 від 09.02.2011 року; специфікаціями №1 від 24.02.2011 року, №2 від 25.02.2011 року; актами прийому -передачі товару ; товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями; рахунками -фактурами .

Загальна сума операцій по договору у перевіреному періоді склала 518833 грн., в тому числі ПДВ 86472,16 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором поставки; видатковими накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями про перерахування коштів відповідно до яких ТОВ "Сі Ель Парфюм" провело розрахунок за отримані товари №32 від 10.02.2011 року на суму 80000,00 грн., № 55 від 24.02.2011 на суму 50000,00 грн., №59 від 28.02.2011 року на суму 50000,00 грн., №70 від 03.03.2011 на суму 80000,00 грн., №77 від 11.03.2011 на суму 50000,00 грн.,№88 від 30.03.2011 на суму 80000,00 грн., №91 від 31.03.2011 на суму 28656,06 грн., №119 від 28.04.2011 року на суму 50000,00 грн., №107 від 11.04.2011 на суму 15000,00 грн., №121 від 29.04.2011 на суму 35176,89 грн.; актами про приймання - передачу товарно-матеріальних цінностей, за якими здійснювалося отримання та оприбуткування товару на склад.

Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа - Пяткін В.А. за довіреностями №3 від 09.02.2011 року, № 7 від 25.02.2011 та, що були зареєстровані в журналі виданих довіреностей, що міститься в матеріалах справи. (а.с. 128)

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № ДШ-00002 від 09.02.2011р., №ДШ-0003 від 25.02.2011 року, договорами перевезення вантажу № ДШ-2 від 09.02.2011р., № ДШ-3 від 25.02.2011р. укладеними з ТОВ «Дека Шанс», актами здачі - прийняття робіт від 09.02.2011р., від 25.02.2011р., платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги з перевезень. (а.с. 82-85, 89-94) Наявність у ТОВ ТОВ «Дека Шанс» дозвілу на здійснення перевезень підтверджується ліцензією від 22.09.2010р. та ліцензійною карткою на транспортний засіб ГАЗ 3302, реєстраційний номер АА 2945 ІМ. (а.с. 95-97)

Розрахунки за отриманий від ТОВ «Тенгіз Карго Трейд» товар позивачем проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки від 09.01.2013 року.

У подальшому товар було реалізовано, що підтверджується звітом про переміщення товарів, який складено на підставі реєстраційних листів, договорів, накладних, товарно-транспортних накладних щодо продажу товару, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.(а.с. 139-249 т.1, 21-53т.2)

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних постачальник товару ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на довідку від 11.05.2012 року №243/22-08/37141919 ДПІ у Соломянському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" код ЄДРПОУ 37141919, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за лютий 2011 року.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ "Тенгіз Карго Трейд".

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку СДПІ стосовно порушення ТОВ "Сі Ель Парфюм" вимог п.п.198.4 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що придбання позивачем товару у ТОВ "Тенгіз Карго Трейд", здійснювалось саме в межах господарської діяльності. Згідно довідки АА№745564 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності видами діяльності ТОВ "Сі Ель Парфюм" є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; виробництво парфумних і косметичних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетним приладдям в спеціалізованих магазинах.

З урахуванням виєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарської операції, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих товарів та послуг, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000902220 від 13 лютого 2013 року, № 0000852220 від 13 лютого 2013 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2012 року, за результатами якої було складено Акт від 07.02.2013 року № 458/2220/33479258 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1.,75.1.2 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок передбачені ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, у формі наказу та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених п.п. 78.1.1 - 78.1.12 ст. 78 цього Кодексу.

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст. 78 Податкового кодексу України.

Оглянувши копію наказу №128 від 25.01.2013 року, суд зазначає, що наказ містить посилання на положення ст. 78 Податкового кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що юридичною підставою призначення перевірки є п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, що не заперечувалось представниками сторін в ході судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось представниками сторін, що на адресу позивача було направлено запит органу державної податкової служби, оформлений листом №78/0/1855-13/22216 від 08.01.2013 року, щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд" за період лютий 2011 року.

Позивач листом № 10 від 10.01.2013 року надав копії первинних документів по взаєморозрахункам з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд".

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

В судовому засіданні представниками позивача не заперечувався той факт, що направлений запит відповідає вимогам закону та направлений за наявності підстав або у порядку не передбаченому законом. Оскільки в ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Розглядаючи справу, суд враховує, що достатність надання документального підтвердження правомірності задекларованих сум податкового кредиту за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", визначає податковий орган, як орган, що витребував зазначену інформацію, а не платник податку. Таким чином, якщо наданих платником податку документів для податкового органу виявиться недостатньо, це є підставою для призначення перевірки діяльності платника податків згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд доходить висновку, що наказ №128 від 25.01.2013 року про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за наявності передбачених законом підстав.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказ №128 від 25.01.2013 року та направлення №128 від 25.01.2013 року про запрошення на перевірку вручені посадовій особі підприємства 25.01.2013 року, що підтверджується підписом директора Дем’яненко В.М. на направленні на перевірку.

Оскільки наказ про проведення є законним та податковим органом дотримано умов щодо вручення уповноваженому представнику під розписку наказу та направлення, податковий орган мав право провести документальну позапланову виїзну перевірку та в разі встановлення на думку перевіряючого порушень скласти акт.

Окрім того, суд зауважує, що сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

З пояснень представників позивача та відповідача в судовому засіданні та журналу реєстрації перевірок, судом встановлено, що фахівці податкового органу були допущені до проведення перевірки, позивачем надано документи для проведення перевірки, за її результатами складено відповідний акт. (а.с. 133-135 т.1)

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача, щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 07.02.2013 року № 458/2220/33479258 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сі Ель Парфюм" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, не обґрунтовані. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000902220 від 13 лютого 2013 року, № 0000852220 від 13 лютого 2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" (61050, м. Харків вул. Юр'ївська б. 17, код 33479258) судові витрати у розмірі 708,64 грн. (сімсот вісім грн. 64 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 березня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.