Ухвала

від 03.07.2013 по справі 820/1466/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 820/1466/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1466/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив:

- визнати податкові повідомлення-рішення № 0000902220 від 13 лютого 2013 року, № 0000852220 від 13 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби протиправними та скасувати;

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 07.02.2013 року №458/2220/33479258 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1466/13-а, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕЛЬ ПАРФЮМ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000902220 від 13 лютого 2013 року, № 0000852220 від 13 лютого 2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1466/13-а, подав апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138, пп. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сі Ель Парфюм" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", (податковий номер 37141919) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року.

За висновками акту перевірки № 458/2220/33479258 від 07.02.2013 року ТОВ "Сі Ель Парфюм" по взаємовідносинах з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", за лютий 2011 р. встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено їх завищення всього всього у сумі 432360,79 грн., за 1 квартал 2011р. в сумі 432360,79 грн. внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 108090 грн.;

- пп. 198.4, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, занижено податок на додану вартість за період лютий 2011 р. у сумі 86472 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 458/2220/33479258 від 07.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000902220 від 13 лютого 2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 30197,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 30196,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. та № 0000852220 від 13 лютого 2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 108091,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 108090,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", а також з того, що податковим органом дотримано умови щодо вручення уповноваженому представнику під розписку наказ та направлення, а податковий орган мав право провести документальну позапланову виїзну перевірку, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки, а тому наказ про проведення перевірки є законним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 14 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ "Сі Ель Парфюм" мав фінансово-господарські відносини з ТОВ „Тенгіз Карго Трейд", які здійснювались на підставі договору поставки (а.с.20, т.1). Між ТОВ "Сі Ель Парфюм" (покупць) та ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" (продавць) було укладено договір поставки товару № 8 від 24.01.2011 року. Згідно п 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (гель для душа, шампунь, крем тощо) комерційного призначення на умовах цього Договору. Асортимент, перелік, виробник, кількість, якість, ціна, вартість, термін поставки, строк оплати, комерційний курс, місце поставки та інші, суттєві для покупця, характеристики товару вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Специфікація оформлюється на кожну партію товару або на кілька партій, які мають подібні умови поставки. В п. 1.2 договору передбачено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця з моменту передачі постачальником товару покупцю. Ціна за одиницю товару, його кількість визначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість товару з поставки також визначена в Специфікаціях. Сторони дійшли згоди, що договірна ціна товару є звичайною ціною згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 2.1., 2.2 договору). Поставка товару здійснюється зі складу продавця, на умовах DDP склад продавця, згідно міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 р. Поставщик здійснює поставку товару зі свого складу, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях (п. 3.1, 3.2 договору). Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача товару проводиться у присутності уповноважених представників обидвих сторін з підписанням відповідного Акту приймання-передачі і передачею представнику покупця відповідним чином оформленої довіреності на отримання від постачальника матеріальних цінностей. Поставка товару супроводжується передачею постачальником покупцеві всієї супроводжуючої документації, а саме: акта прийому-передачі, видаткової накладної, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях до цього Договору (п. 3.4 договору)

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні № 26 від 09.02.2011р., № 23 від 25.02.2011р., а також надані видаткові накладні № ТН-0000021 від 09.02.2011 року на суму 418656,06 грн., в тому числі ПДВ 69776,01 грн.; № ТН-0000022 від 25.02.2011 року на суму 100176,89 грн., в тому числі ПДВ 16696,15 грн. Крім того, до матеріалів справи надані специфікації № 1 від 24.02.2011 року та № 2 від 25.02.2011 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № ДШ-00002 від 09.02.2011р., № ДШ-0003 від 25.02.2011 року, договорами перевезення вантажу № ДШ-2 від 09.02.2011р., № ДШ-3 від 25.02.2011р. укладеними з ТОВ "Дека Шанс", актами здачі - прийняття робіт від 09.02.2011р., від 25.02.2011р., платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги з перевезень. (а.с. 82-85, 89-94) Наявність у ТОВ "Дека Шанс" дозвілу на здійснення перевезень підтверджується ліцензією від 22.09.2010р. та ліцензійною карткою на транспортний засіб ГАЗ 3302, реєстраційний номер АА 2945 ІМ. (а.с. 95-97).

Як вбачається з матеріалів справи, отримання та оприбуткування товару на складі підтверджується актами приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа - ОСОБА_4 за довіреностями № 3 від 09.02.2011р., № 7 від 25.02.2011р., що були зареєстровані в журналі виданих довіреностей (а.с. 128).

Оплата за придбаний товар підтверджується, платіжними дорученнями про перерахування коштів відповідно до яких ТОВ "Сі Ель Парфюм" провело розрахунок за отримані товари № 32 від 10.02.2011 року на суму 80000,00 грн., № 55 від 24.02.2011 року на суму 50000,00 грн., № 59 від 28.02.2011 року на суму 50000,00 грн., № 70 від 03.03.2011 року на суму 80000,00 грн., № 77 від 11.03.2011 року на суму 50000,00 грн., № 88 від 30.03.2011 року на суму 80000,00 грн., № 91 від 31.03.2011 року на суму 28656,06 грн., № 119 від 28.04.2011 року на суму 50000,00 грн., № 107 від 11.04.2011 року на суму 15000,00 грн., № 121 від 29.04.2011 року на суму 35176,89 грн.

Крім того, розрахунки за отриманий товар позивачем від ТОВ "Тенгіз Карго Трейд" проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки від 09.01.2013 року.

Враховауючи наведене, колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається факт отримання позивачем товару за вказаним договором, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, товарно - транспортними накладними, доказами використання у власній господарській діяльності. Крім того, надані позивачем первинні документи відповідають вимогам податкового законодавства щодо оформлення первинних документів. Будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів не встановлено. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, а тому висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Щодо завищення позивачем валових витрат колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Підпунктом 138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Як вбачається з довідки АА №745564 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ "Сі Ель Парфюм" є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; виробництво парфумних і косметичних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетним приладдям в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до матеріалів справи, придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований його контрагентам, що підтверджується звітом про обіг товарів, який складено на підставі реєстраційних листів, договорів, рахунках/накладних №№ 344, 412, 1900, 610, 1896, 1937, 1904, 352, 339, 650, 1929, товарно-транспортних накладних щодо продажу товару. Транспортування товару за замовленням позивача його контрагентам здійснювало ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується актами здачі приймання робіт та платіжними дорученням щодо оплати за транспортні послуги (а.с. 139-249 т.1, 21-53т.2).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, шо товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ель Парфюм" надані первинні документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому висновки акту перевірки №458/2220/33479258 від 07.02.2013 року про завищення витрат в податковому обліку та заниження належних до сплати в бюджет податків, є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати іншим платником податків податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Таким чином, колегія суддів не приймається довід відповідача про нікчемність здійснених правочинів між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Таким чином, при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р.по справі № 820/1466/13-а, суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, п.1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1466/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.