Постанова

від 26.02.2013 по справі 5015/3778/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5015/3778/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Альберто'', смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область № 132 від 17.01.13 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р.

у справі № 5015/3778/12

за позовом : публічного акціонерного товариства ,,Креді Агріколь Банк'', м.Київ,

до відповідача : приватного підприємства ,,Альберто'', смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська обл.,

про стягнення 131631,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - Сав'як І.Б.- представник за довіреністю;

від відповідача: - не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р. справі № 5015/3778/12 (суддя Мазовіта А.Б. ) позов публічного акціонерного товариства ,,Креді Агріколь Банк'', м.Київ до приватного підприємства ,,Альберто'', смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська обл. про стягнення 131631,40 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з приватного підприємства "АЛЬБЕРТО", смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область - 87 572 грн. 53 коп. заборгованості по кредиту, 4058 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1832 грн. 63 коп. судового збору. В частині стягнення 40000 грн. заборгованості по кредиту провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р. у справі № 5015/3778/12 , відповідач - приватне підприємство ,,Альберто'', смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська обл. - подав апеляційну скаргу, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що у зв'язку із виникненням заборгованості у підприємства у розмірі 1500 грн. перед пенсійним фондом України на поточні рахунки останнього накладено штраф внаслідок чого погашення кредиту стало не можливим. Також , апелянт наголошує на тому , що підприємство було обмежено в можливості відкривати рахунки у інших банках, оскільки згідно пункту 2.12 укладеного між сторонами договору вказано про неможливість переходу на розрахунково-касове обслуговування в інший банк та відкривати поточні рахунки в інших банках на строк дії вищезазначеного договору. Відтак, на думку апелянта заборгованість за кредитним договором виникла не з вини підприємства. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі № 5015/3778/12 скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.02.13 р.

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.02.13 року розгляд справи відкладено на 26.02.2013 року для надання можливості приватному підприємству ,,Альберто'' забезпечити явку повноважного представника в судовому засіданні та виконати вимоги ухвали суду. 26.02.2013 року в судове засідання представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом Львівської області, 29.04.2008 р. між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк", яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (банк, кредитор) та приватним підприємством ,,Альберто'' (позичальник) укладено кредитний договір № 67/08-ю, предметом якого згідно п.1.1 є надання кредитору на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 593882,83 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п.1.1 договору строк користування кредитом встановлено з 29.04.2008 р. до 28.04.2013 р. включно. Окрім цього, вказаним пунктом встановлено графік щомісячного погашення заборгованості за кредитом, який вміщений в даному договорі. Пунктом 2.10. вищезазначеного договору передбачено нарахування банком відсотків за користування кредитом, а саме, передбачено щомісячну сплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на рахунок кредитора. Згідно із п. 1.1. договору від 29.04.2008 р. діяла ставка 17,5% річних, з 03.12.2008р. додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 67/08-ю від 29.04.2008 р. встановлено ставку з 01.01.2009 р. на рівні 22% річних. Згідно п.1.3 договору у якості забезпечення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат позичальника укладення цього договору укладає договір застави автомобіля сідельного тягача MAN TGA 4X2 BLS L. Згідно п. 2.18. договору, банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, комісій, пені та штрафів) в разі порушення позичальником умов цього договору.

Виконуючи умови п. 1.1. кредитного договору, позивач 06.05.2008р. здійснив перерахування коштів у розмірі 593882,83 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 06.05.2008р. (а.с. 12). Тобто, позивачем зобов'язання за кредитним договором виконано у повному обсязі.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитному договору № 67/08-ю від 29.04.2008 р. виконав частково. З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог поданої під час перегляду спору судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 127572,53 коп. по кредиту. У зв'язку із порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач повідомленням-вимогою від 12.06.2012 р. №13206/4101 вимагав від відповідача достроково сплатити належні кошти. Вимога виконана не була.

Проте, враховуючи, що відповідачем після подачі даного позову до суду і до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, останнім сплачено в рахунок погашення заборгованості за договором 40000 грн. За таких підстав, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 40000 коп. боргу за договором кредиту на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Посилання скаржника на відсутність його вини у невчасній сплаті коштів за кредитним договором, оскільки у зв'язку із виникненням заборгованості у підприємства у розмірі 1500 грн. перед пенсійним фондом України на поточні рахунки останнього накладено штраф внаслідок чого погашення кредиту стало не можливим. При цьому, підприємство було обмежено в можливості відкривати рахунки у інших банках, оскільки згідно пункту 2.12 договору вказано про неможливість переходу на розрахунково-касове обслуговування в інший банк та відкривати поточні рахунки в інших банках на строк дії вищезазначеного договору. Однак, необхідність виконання скаржником своїх зобов'язань перед позивачем не звільняє його від обов'язку виконання своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, у т.ч. Пенсійним фондом України.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Обставини, які за твердженням скаржника унеможливили вчасну сплату коштів, були обумовлені його власними діями, а відтак позивач не повинен нести їх негативних наслідків. Із зазначених підстав не приймаються до уваги посилання скаржника щодо безпідставності стягнення пені.

Не заслуговує на увагу також твердження скаржника про наявність пістав ставити перед позивачем питання про пролонгацію строків погашення кредиту. Із вимогами про пролонгацію строків відповідач не звертався, а згідно із п. 2.21 кредитного договору, реалізація скаржником свого права ставити перед позивачем питання пролонгації строків повернення кредиту, покладає на позивача обов'язок лише розглянути її, а не погодити. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати належних йому процентів. З урахуванням наведених норм висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про дострокове стягнення суми наданого кредиту ґрунтується не лише на умовах договору, а й на нормах закону.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд підставно виніс оскаржуване рішення, що відповідає нормам права.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 року у справі № 5015/3778/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ПП ,,Альберто'' залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р. у справі № 5015/3778/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 28.02.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.