Рішення

від 21.03.2013 по справі 927/285/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

21 березня 2013 року справа № 927/285/13-г

За позовом: заступника прокурора міста Чернігова,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави

В особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Чернігівгаз", вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Відповідач: приватне підприємство "Юрів",

вул. Шкільна, 2 Б, с. Криски, Коропський район, Чернігівська область, 16213

Предмет спору: про стягнення боргу 7974,18 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

від позивача: Корнєва О.В. довіреність № 18/3836 від 03.12.2012 представник

від відповідача: Дуб"яга С.В., керівник

від прокуратури: Пугач Н.В., посвідчення №010958 від 23.10.2012 року, прокурор відділу прокуратури м. Чернігова, була присутня в судовому засіданні 12.03.2013 року;

Лазоренко М.М., посвідчення №015041 від 05.02.2013 року, старший прокурор відділу прокуратури м. Чернігова, була присутня в судовому засіданні 19.03.2013 року;

Коляда Ю.О., посвідчення №011023 від 23.10.2012 року, прокурор відділу прокуратури м. Чернігова, була присутня в судовому засіданні 21.03.2013 року.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 19.03.2013 року по 21.03.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора міста Чернігова подано позов в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до приватного підприємства "Юрів" про стягнення 7974 грн. 18 коп. боргу за поставлений природний газ у лютому 2012 року, згідно типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №220 К-Кп від 30.12.2011 року та додатками до нього.

В судових засіданнях за усним клопотанням відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

В судовому засіданні 12.03.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор виклав позовні вимоги.

Представник позивача підтримав викладені прокурором позовні вимоги.

Відповідач в поданому відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував посилаючись на те, що нарахування виробничо-технологічних втрат природного газу здійснюється відповідно до "Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами" (з відповідними змінами), на підставі якої враховується кількість протранспортованого газу, довжина і діаметр трубопроводів, кількість споживачів. Оскільки на даному ГРП знаходяться 2 споживачі: ПП "Юрів" та Радичівська сільська рада, відповідно витрати повинні ділитися на двох споживачів, враховуючи те, що довжина газопровода у сільської ради майже у три рази довша, тому відповідачу було незаконно добавлено у споживання виробничо-технологічні витрати по адмінприміщенню в кількості 0,480 тис.м.куб.за за грудень 2011р., у зв"язку з чим відповідач просить суд витребувати з ПАТ "Чернігівгаз" розрахунок виробничо-технологічних витрат, згідно якого відповідачу у грудні було додано 0,480 тис.м.куб. втрат. Також відповідач вказує на те, що позивач в листопаді та грудні 2011 р. виписав податкові накладні, які були включені відповідачем до податкового обліку , а в січні 2012 р. позивач надав коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 100372 від 06.12.2011р. на суму 500 грн.01 коп. та до податкової накладної № 101225 від 10.11.2011р. на суму 100 грн. 86 коп. Посилаючись на здійснену в листопаді та грудні 2011 року оплату в розмірі 8000,00 грн., неправильним визначенням позивачем розміру виробничо-технологічних втрат та здійснені корегування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 100372 від 06.12.2011р. та № 101225 від 10.11.2011р.на суму 600 грн. 87 коп., за даними відповідача борг на користь ПАТ "Чернігівгаз" становить 5344,75 грн.

Позивач в поданих в судовому засіданні 19.03.2013 року письмових поясненнях №18/815 від 18.03.2013 року вказує на те, що згідно умов договору поставки природного газу від 01.09.2011 року №175К-Кп та додаткової угоди №2/1 від 01.11.2011 року, відповідачем було сплачено передоплату за природний газ: в листопаді 2011 року - 5000,00 грн. та в грудні 2011 року - 3 000,00 грн. В грудні 2011 року відповідачем було спожито 1.036 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі про транспортованого природного газу за грудень 2011 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками, тобто відповідач фактично підтвердив свою згоду на нараховані йому куби природного газу. На підставі вказаного акту відповідачу було надано акт прийому-передачі №СФгаз-14920 за грудень 2011 року на загальну суму 4346,65 грн., а також надано відповідачу податкові накладні від 10.11.2011 року №101225 на суму 5000,00 грн., від 06.12.2011 року №1003372 на суму 3000,00 грн. 30.01.2012 року ПАТ „Чернігівгаз" були зроблені розрахунки №100712 та №100713 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на суму попередньої оплати, яка склалася на 01.01.2012 року. Відповідач втратив право на податковий кредит згідно діючого законодавства і вся сума попередньої оплати станом на 01.01.2012 року пішла на погашення використаного природного газу за нульовою ставкою. Таким чином, розрахунки за природний газ з відповідачем були проведені позивачем правомірно.

В судовому засіданні 19.03.2013 року судом було оголошено перерву до 21.03.2013 року.

В судовому засіданні 21.03.2013 року суд продовжив розгляд справи по суті.

Прокурор та представник позивача виклали усні пояснення по справі.

Представник відповідача в поданих в судове засідання 21.03.2013 року письмових поясненнях вказує на те, що споживач не може самостійно нараховувати технологічні витрати, оскільки для їх розрахунку крім довжини і діаметру газопроводів треба знати атмосферний тиск, тиск газу в газопроводі, температуру газу. Прорахування по проектах довжини газопроводів і їх діаметрів було зроблено відповідачу в 2012 році, тому саме з 2012 року позивач має право брати витрати і додавати їх до використаного газу, тому ці витрати в кількості 480 м.кв. повинні бути зняті з постачання.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.12.2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та Приватним підприємством „ЮРІВ" було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 220 К-Кп.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року, постачальник (позивач) постачає природний газ споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року сторонами встановлено, що договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку №2 до договору.

Згідно п. 10.1. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року, цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року.

Пунктом 2.6. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року сторони визначили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Постачальник, відповідно до п.п. 2.7., 2.8. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року, до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року в лютому 2012 року (з 01.02.2012 по 29.02.2012 включно) відповідачу було поставлено природний газ в обсязі 2.620 тис.м.куб.газу, що підтверджується актом прийому - передачі № СФгаз - 05311 за лютий 2012 року та актом приймання - передачі протранспортованого природного газу №72 за лютий 2012 року.

У відповідності до п.4.2. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року, ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає: -3509,00 грн., без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, відповідно до Постанови НКРЕ № 130 від 28.12.2011р.; -70,18 грн., - цільова надбавка 2%, на підставі Податкового кодексу України (розділ XIV, глава 4); -45,80 грн., крім того ПДВ - 9,16 грн. - тариф на постачання природного газу, згідно Постанови НКРЕ №174 від 28.12.2011р.; -24,00 грн., крім того ПДВ - 4,80 грн., вартість транспортування 1000,0м.куб. газу магістральними мережами, згідно Постанови НКРЕ №131 від 28.12.2011р. Разом до сплати за 1000,0м.куб.газу - 3662,94 грн., в т.ч. ПДВ - 13,96 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з п. 4.6. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року, оплата за природний газ проводиться виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості запланованих на наступний місяць обсягів газу зазначених в додатку 2 до договору за наступним графіком: а). попередня оплата газу до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки -30% від вартості запланованих обсягів газоспоживання на наступний місяць; б). послідуючі оплати в розмірі 30% - до 5-го числа, 40% - до 15 числа місяця споживання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 01 числа місяця наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Пунктом 4.7. договору № 220 К-Кп від 30.12.2011 року передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Таким чином за спожитий у лютому 2012 року природний газ відповідач зобов»язаний був розрахуватись до 01.03.2012р.

Позивач, посилаючись наявну у відповідача станом на 01.01.2012 року передоплату в сумі 3653 грн.35 коп., здійснені відповідачем оплати 25.01.2012р. в сумі 940 грн. та 23.04.2012р. в сумі 1000 грн. та з урахуванням спожитого відповідачем газу в січні 2012р. на суму 3970 грн.62 коп., просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7974 грн.18 коп. за спожитий природний газ в лютому 2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року між сторонами також було укладено договір №175К-Кп поставки природного газу (а.с.43-45), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.1. договору №175К-Кп поставки природного газу від 01.09.2011 року передбачено, що оплата за природний газ проводиться виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості запланованих на наступний місяць обсягів газу зазначених в п. 2.1. договору за наступним графіком: п.5.1.1.: а). попередня оплата газу до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки -30% від вартості запланованих обсягів газоспоживання на наступний місяць; б). послідуючі оплати в розмірі 30% - до 10-го числа, 40% - до 25 числа місяця споживання. Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним.

На виконання п. 5.1. договору №175К-Кп поставки природного газу від 01.09.2011 року відповідачем було здійснено передплату на загальну суму 8000,00 грн., а саме: 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою №БВ-0000926 за 10.11.2011 року та 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 06.12.2011 року (а.с.37-38).

Як зазначено в акті прийому-передачі №СФгаз-14920 за грудень 2011 року та акті приймання-передачі про транспортованого природного газу №72 за грудень 2011 року за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року споживачу (відповідачу) було поставлено та протранспортовано 1.036 тис.м.куб.газу на загальну суму 4346,65 грн., в тому числі виробничі витрати по об'єкту адмінприміщення становлять 0,480 тис.м.куб.газу.

Пунктом 2.9. договору №175К-Кп поставки природного газу від 01.09.2011 року, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу, з урахуванням п. 3.1.4. цього договору.

Порядок розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами України, здійснюється відповідно до "Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами", яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України 30.05.2003 N 264 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 р. за N 571/7892 (з відповідними змінами).

Ця методика розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 786 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві», поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування витрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Відповідно до п. 4.7. Методики, розрахунок виробничо-технологічних витрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам ні прокурор, ні позивач не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що за грудень 2011 року виробничі витрати по об'єкту адмінприміщення становлять 0,480 тис.м.куб.газу.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем безпідставно було включено в акт прийому - передачі природного газу за грудень 2011р. виробничі витрати по об'єкту адмінприміщення в обсязі 0,480 тис.м.куб.газу.

Як вбачається із наданого публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", нарахування ВТВ за грудень 2011 року, за даними Коропського УГГ по комунально-побутовому підприємству ПП „Юрів" (ідентифікаційний код 337615625098) у грудні 2011 року виробничо-технологічні витрати склали 0,480 тис.м.куб., що у грошовому еквіваленті становить 2 173,10 грн., а саме: ВТВ = кількість тис.м.куб.газу Х (тариф на транспортування розподільч.трубопроводами+ціна природного газу), де тариф на транспортування 331,68 грн., в тому числі ПДВ 55,28 грн.; ціна газу 4195,608 грн., в тому числі: (вартість газу за 1000 м.куб. - 3357,00 грн., крім того ПДВ 20%, цільова надбавка 2% - 67,14 грн., крім того ПДВ 20%; тариф на постачання - 46,30 грн., крім того ПДВ 20%; транспортування природного газу магістральними мережами - 25,90 грн., крім того ПДВ 20%). Таким чином: 0,480 тис.м.куб.х(331,68 грн.+4195,608 грн)=2173,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, вартість спожитого відповідачем газу в грудні 2011р. становить 2173 грн. 55 коп., а не 4346 грн.65 коп., як визначено позивачем.

Таким чином заборгованість відповідача за спожитий природний газ в лютому 2012р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат становить 5801 грн.08 коп. (2173,55 грн. (вартість спожитого газу в грудні 2011р.) + 3970,62 грн. (вартість спожитого газу в січні 2011р.) + 9596 грн. 91 коп. (вартість спожитого газу в лютому 2011р.) - 9940 грн. (суму здійснених відповідачем оплат) ).

Заперечення відповідача стосовно неправильного визначення позивачем суми податку на додану вартість судом до уваги не може бути прийнято, оскільки як свідчать матеріали справи, відповідачем була здійснена попередня оплата 10.11.2011р. в сумі 5000 грн. та 06.12.2011р. в сумі 3000 грн. Відповідно позивачем і були виписані дві податкові накладні від 10.11.2011р. та 06.12.2011р. Так як в січні 2012р. здійснювалась поставка імпортного природного газу, на поставку якого податок на додану вартість не нараховується, про що зазначено і у рахунку фактурі № СФ газ -02202 від 31.01.2012р. і в акті прийому - передачі газу № СФгаз -02202 за січень 2012р., позивачем були зроблені розрахунки № 100712 та № 100713 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на суму попередньої оплати, яка склалася на 01.01.2012р. Відповідні коригування зобов»язаний був здійснити і відповідач.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлений природний газ в повній сумі в установлений строк не сплатив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 5801 грн. 08 коп. боргу за спожитий природний газ у лютому 2012р. В решті позову відмовити.

Пунктом 4.6. розділу 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі, зокрема, часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (зокрема, пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі, зокрема, часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (зокрема, пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з позивача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в розмірі 468 грн. 87 коп. та з відповідача - приватного підприємства "Юрів" підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 1251,64 грн.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Юрів", вул. Шкільна, 2-б, с. Криски, Коропський район, Чернігівська область, 16213 (р/р 26002301201718 у філії ЧОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 353553, код ЄДРПОУ 33761560) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021 (р/р 26004020844002 в філії ВАТ КБ „Надра" Чернігівське РУ, МФО 380764, код 03358104) 5801,08 грн. боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з приватного підприємства "Юрів", вул. Шкільна, 2-б, с. Криски, Коропський район, Чернігівська область, 16213 (р/р 26002301201718 у філії ЧОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 353553, код ЄДРПОУ 33761560) в доход державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 1251,64 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021 (р/р 26004020844002 в філії ВАТ КБ „Надра" Чернігівське РУ, МФО 380764, код 03358104) в доход державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 468 грн.87 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 25.03.2013 року.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко