Рішення

від 12.03.2013 по справі 919/160/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року справа № 919/160/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(74900, АДРЕСА_1)

до Приватного підприємства „Григорій та К",

ідентифікаційний код 31464496

(99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 33, кв. 9)

про стягнення 214 400,00 грн,

Представники сторін:

позивач - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 407 від 18.02.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

22.01.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Приватного підприємства „Григорій та К" (далі - відповідач) про стягнення 214 400,00 грн, з яких: 160 000,00 грн - попередня оплата за товар; 22 400,00 грн - пеня; 32 000,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі сировини від 29.05.2012 в частині своєчасного та повного здійснення поставки передоплаченого товару.

11.03.2013 від позивача до суду надійшов уточнений розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором становить 12 000,00 грн (проти заявлених до стягнення 22 400,00 грн). Натомість, відповідної заяви процесуального характеру (про зменшення розміру позовних вимог) позивачем не надано.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судові засідання 19.02.2013 та 12.03.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 20-23; 35-38/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 17/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду від 30.01.2013 про порушення провадження у справі та від 19.02.2013 про відкладення розгляду справи, які надіслано за місцезнаходженням відповідача, повернулись до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання" /арк. с. 20-23; 35-38/.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2012 між Приватним підприємством „Григорій та К" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі сировини (далі - Договір) /арк. с. 10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався передати Покупцю у власність рибне борошно (надалі - Товар), а Покупець - своєчасно прийняти його та оплатити на умовах, визначених цим Договором.

Сума Договору визначена сторонами у його пункті 3.1 та становить орієнтовно 160 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору попередня оплата товару здійснюється Покупцем грошовими коштами готівкою за 10 днів до дати поставки партії Товару.

У свою чергу, пунктом 3.3 Договору встановлено, що Продавець зобов'язаний передати кожну партію Товару Покупцю протягом 10 календарних днів з моменту отримання передоплати від Покупця.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Покупець 29.05.2012 здійснив попередню оплату Товару у сумі 160 000,00 грн, про що складено відповідну розписку /арк. с. 13/. Отже, Покупець (позивач) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

У випадку прострочення строків поставки Товару Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого Товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору, у випадку зменшення кількості поставленого Товару згідно з пунктом 2.1 цього Договору Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого Товару.

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.3 Договору).

При дослідженні оригіналу Договору судом установлено, що з боку відповідача цей Договір підписано Грузденком Г.П., а з боку позивачки - нею особисто. Утім, Договір не містить печатки юридичної особи - Приватного підприємства „Григорій та К".

З цього приводу суд зазначає, що чинне цивільне законодавство не пов'язує недійсність договору з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (приміром, постанова від 07.06.2011 у справі № 8/151 (15/145)). До того ж, прийняття відповідачем попередньої оплати Товару у сумі 160 000,00 грн підтверджує досягнення Сторонами згоди з усіх істотних умов Договору та фактичне виконання Договору з боку позивача. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про чинність укладеного між сторонами Договору.

Як установлено судом, позивач свої зобов'язання за Договором виконала у повному обсязі, а саме здійснила попередню оплату Товару в сумі 160 000,00 грн, що підтверджується розпискою, написаною директором Приватного підприємства „Григорій та К" Грузденком Г.П. /арк. с. 13/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив, оплачений позивачем Товар не поставив, що стало підставою для звернення позивача з претензією до відповідача № 2 від 13.09.2012 з вимогою повернути суму попередньої оплати та сплатити штрафні санкції /арк. с. 11/.

Проте, надіслана відповідачу претензія повернулась позивачеві з відміткою відділення поштового зв'язку „за закінченням терміну зберігання" /арк. с. 12/. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору (господарські правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 29.05.2012 між сторонами укладений Договір купівлі сировини /арк. с. 10/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір від 29.05.2012 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку передати оплачений Товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Як зазначено вище, пунктом 3.2 Договору встановлений порядок розрахунків у вигляді попередньої оплати Товару Покупцем грошовими коштами готівкою за 10 днів до дати поставки партії Товару.

Оскільки попередню оплату в сумі 160 000,00 грн здійснено позивачем у день укладення Договору - 29.05.2012, то відповідач був зобов'язаний поставити позивачеві оплачений нею Товар не пізніше 08.06.2012.

Натомість, доказів поставки оплаченого Товару відповідачем не надано.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 160 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 22 400,00 грн та штрафу у сумі 32 000,00 грн за прострочку виконання зобов'язань суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За умовами Договору (пункт 6.1), у випадку прострочення строків поставки Товару Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого Товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як убачається, сторони у Договору визначили розмір пені у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, але обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, що є їх правом та проявом принципу свободи договору (статті 3, 6, 627-628 Цивільного кодексу України).

Згідно з позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 22 400,00 грн.

Водночас, під час розгляду справи позивач на вимогу суду надав уточнений розрахунок пені, за яким розмір пені становить 12 000,00 грн /арк. с. 42-43/. Проте відповідної заяви процесуального характеру (про зменшення розміру позовних вимог) позивачем не надано, а тому суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення пені у заявленій сумі 22 400,00 грн.

Перевіривши останній наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 42-43/, суд визнає його вірним. Так, розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки Товару становить 12 000,00 грн, а саме:

160 000,00 * 2 * 7,5% / 366 * 183 = 12 000,00 грн, де:

160 000,00 грн - вартість оплаченого, але не поставленого Товару;

7,5% - облікова ставка НБУ;

366 - кількість календарних днів у 2012 році;

183 - кількість днів прострочення у періоді з 09.06.2012 по 08.12.2012.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 12 000,00 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 400,00 грн (22 400,00 - 12 000,00) слід відмовити.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, у випадку зменшення кількості поставленого Товару згідно з пунктом 2.1 цього Договору Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого Товару.

Як установлено судом, відповідач взагалі не поставив позивачеві передбачений Договором Товар, а отже вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 32 000,00 грн (160 000,00*20%) підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 204 000,00 грн, з яких: 160 000,00 грн - основний борг (сума попередньої оплати); 12 000,00 грн - пеня; 32 000,00 грн - штраф. Решта позовних вимог (стягнення пені в сумі 10 400,00 грн) підлягають відхиленню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 080,00 грн (204 000,00 грн * 2%).

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Григорій та К" (ідентифікаційний код 31464496; 99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 33, кв. 9; з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 74900, АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_2 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, або на інші рахунки) 204 000,00 грн (двісті чотири тисячі грн 00 коп.), з яких: 160 000,00 грн - попередня оплата; 12 000,00 грн - пеня; 32 000,00 грн - штраф, а також судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 4 080,00 грн (чотири тисячі вісімдесят грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 10 400,00 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 18.03.2013.

Суддя підпис В.О. Головко