Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-14043/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14043/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Карро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Карро» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Карро» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправними дії та акт перевірки від 15 червня 2012 року № 1806/22-10/33739184.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, на підставі Наказу від 06 червня 2012 року № 648 та повідомлення від 06 червня 2012 року № 57/22-10 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гран Карро» з питань дотримання вимог чинного законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мон Шері» (код за ЄДРПОУ 37395643) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якого складено акт від 15 червня 2012 року № 1806/22-10/33739184.

В ході перевірки податковим органом не встановлено здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Гран Карро» з ТОВ «Мон Шері», оскільки останній здійснював свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Мон Шері» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності вказаним товариством. А тому, фактично, ТОВ «Мон Шері» не постачало товари для ТОВ «Гран Карро», а лише виписувались податкові накладні, з метою «штучного» формування податкового кредиту, без мети фактичного постачання товарів останньому.

ТОВ «Гран Карро» 10 липня 2011 року подано до податкового органу заперечення № 12-00125 на акт перевірки від 15 червня 2012 року № 1806/22-10/33739184.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 30 липня 2012 року № 2590/10/22-1/120, акт перевірки залишено без змін.

ТОВ «Гран Карро» не погоджуючись з висновками акта перевірки від 15 червня 2012 року № 1806/22-10/33739184 звернулося до суду з адміністративним позовом.

Виходячи із норм чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог п. 78.4 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірка позивача здійснювалася на підставі наказу 06 червня 2012 року № 648. Відповідно до його резолютивної частини було призначено позапланову виїзну перевірку, проведення якої необхідно було здійснити з 07 червня 2012 року.

Пунктом 82.2 ст. 82 ПК України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до абзацу 1 п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З матеріалів справи вбачається, що наказ від 06 червня 2012 року № 648 та повідомлення від 06 червня 2012 року № 57/22-10 було вручено 07.06.2012 р. директору ТОВ «Гран Карро» Войтенку В.В. що не заперечувалось останнім.

З акту перевірки вбачається, що вказана вище перевірка проводилась в період з 07.06.2012 р. по 13.06.2012 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позапланову виїзну перевірку проведено у відповідності до вищевказаних вимог Податкового кодексу України, а саме на підставі наказу, який було вручено до її проведення позивачу, з дотриманням строків проведення, за наслідками чого складено акт, копія якого вручена позивачу, а тому доводи апелянта щодо її протиправності спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що використання податковим органом вказаного акта перевірки в подальшому при проведенні та оформленні результатів податкових перевірок інших платників податків, є правом податкового органу та в силу ст. 83 Податкового кодексу України є матеріалами на підставі яких складаються відповідні висновки.

Щодо позовної вимог про скасування акту перевірки № 1806/22-10/33739184 від 15 червня 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07.

При цьому, акт за результатами проведення перевірки платника не має юридичного характеру, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису, і є лише носієм доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни, а відтак не породжує для платника настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, не є обов'язковим для виконання, що виключає можливість його оскарження в судовому порядку.

За таких умов, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних правових підстав для скасування Акту перевірки № 1806/22-10/33739184 від 15 червня 2012 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Карро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.