Постанова

від 18.03.2013 по справі 2а-8816/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р. Справа №2а-8816/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Е.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Авінда»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним наказу та визнання протиправними дій

за участю представників:

від позивача - Северенко Д.Л. - пред-к, дов. від 07.08.2012р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство «Авінда» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби України (далі відповідач) № 1217 від 27.06.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення з 02 по 06 липня 2012 р. документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт № 3881/22-8/30689183 від 09.07.2012 р.; визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту документальної позапланової виїзної перевірки № 3881/22-8/30689183 від 09.07.2012 р. Вимоги мотивовані тим,що у відповідача були відсутні правові підстави, визначені в Податковому кодексі України, для прийняття наказу про проведення позапланової перевірки позивача , що свідчить про його протиправність, в наслідок чого податковий орган не мав прав проводити документальну позапланову перевірку платника податків, а зроблені ним висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача у судовому засіданні 23.08.2012 р. надані заперечення на позов, в яких зазначено,що відсутні підстави для його задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.08.2012 р. представник позивача заявив клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвалами суду від 29.08.2012 р. призначено у справі судову бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.02.2013р. поновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням до суду матеріалів справи разом з експертним висновком.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2013 р., представник позивача надав клопотання про відкликання позовних вимог та залишення їх без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби України № 1217 від 27.06.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби України щодо проведення з 02 по 06 липня 2012 року документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт № 3881/22-8/30689183 від 09.07.2012 р.

Представник відповідача заперечував проти позову , просив розглянути вказане клопотання на розсуд суду.

Суд , керуючись ст.155 КАС України, ухвалою від 04.03.2013р. залишив без розгляду позовну заяву в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби України № 1217 від 27.06.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби України щодо проведення з 02 по 06 липня 2012 року документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Авінда» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт № 3881/22-8/30689183 від 09.07.2012 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався для надання додаткових доказів по справі , обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.03.2013 р., відповідач явку свого представника не забезпечив , про день та час його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, представник позивача наполягав на вимога , викладених у позові, вража можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до справи матеріалів.

Суд , вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги обізнаність про день та час судового засідання , відсутність клопотань про його відкладення, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

На підстав направлення № 1307/22-8 від 27.06.2012 р. на виконання наказу №1217 від 27.06.2012 р. працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит -Груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВКТ «Окнополь», ТОВ «БрендСтрой», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТмКомпані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 09.07.2012 р. був складений акт №3881/22-8/306689183.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.5.1., п.п.5.2.1. п. 5.2. , п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1. ст.44 , п. 138.1 , п.138.2 , п.138.6, п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України , що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1582735 грн. , порушення п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 , п.п.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1321617 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2009-2010 р.р. діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»,а платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1. ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 138.1 ст.138 ПК України встановлено,що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ ( п.п. 138.1.1. п. 138 .1 ст.138 ПК України) ,

Згідно з п. 138 .2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Судом встановлено ,що підставою викладених в акті перевірки №388/22-8/30689183 від 09.07.2012р. висновків про порушення позивачем в період часу ,що перевірявся, наведених вище положень чинного законодавства при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість було не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд». На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мають реального товарного характеру.

До матеріалів справи залучений висновок №89 від 08.02.2013 р. судово-економічної експертизи, проведення якої було здійснено на виконання ухвали суду від 29.08.2012 р. За результатами вивчення первинних бухгалтерських документів позивача експертами встановлено,що в період час з 01.01.2009 р. по 31.03.2012р. позивач отримав від ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд» послуги на суму 6608083,30грн. , достовірність відображення цих послуг у податковій звітності платника податків підтверджена документами його первинного бухгалтерського обліку. Крім того експертами також зазначено, що сума податкового кредиту з ПДВ згідно з первинними бухгалтерськими документами позивача сформована ним за період час з 01.01.2009 р. по 31.03.2012р. по операціям з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд» документально підтверджується у розмірі 1321617 грн. Експерти також підтверджено правильність визначення податкового зобов'язання з ПДВ за період часу з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. у сумі 2135255 грн. , підтверджено формування податкового кредиту по ПДВ за вказаний період часу у розмірі 2044389 грн.

За результатами вивчення експертного висновку №89 від 08.03.2013 р. судом було з'ясовано, що при проведенні експертизи, було встановлено наявність всіх документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд» за період часу,що перевірявся, експертами вивчались укладені контракти, журнали - ордери, акти виконаних робіт , інша документація, яки підтверджують отримання послуг від наведених вище контрагентів .

На вимогу суду позивачем додатково залучені до матеріалів справи документи, яки свідчать про те,що позивач, основним видом діяльності якого є діяльність автомобільного вантажного транспорту,що відображено у акті перевірки №388/22-8/30689183 від 09.07.2012р., маючи намір виконати умови укладених зі своїми контрагентами договорів , предметом яких було надання транспортно послуг, був вимушений додатково укласти з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд» договори про надання транспортно - експедіційних послуг , предметом яких було надання послуг останніми щодо перевезення та експедирування вантажів контрагентів платника податків за узгодженими сторонами маршрутами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність», в ст.1 якого вказано,що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Вивчивши наведений вище договори, суд прийшов до висновку, що позивачем взаємовідносини з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ПП «Комманд» щодо надання послуг по перевезенню та експедируванню вантажів були оформлені в порядку, передбаченому чинним законодавством , надання цих послуг було пов'язано з його статутною діяльністю .

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано документів , яки спростовували б експертний висновок, твердження позивача щодо необхідності додаткового укладення правочинів з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ПП «Комманд» , доводили обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки №388/22-8/30689183 від 09.07.2012р.

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст.86 ПК України. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Наказом ДПА України № 1003 від 24.12.2010р., який зареєстрований в Мінюсті України 19.01.2011 р. за № 70/18808 , затверджений Порядок оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі Порядок №1003) , який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

У п. 4 Порядку № 1003 вказано,що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Як зазначено вище, під час розгляду справи за наслідками вивчення ,в тому числі , експертного висновку, судом встановлено безпідставність викладених у акті перевірки №388/22-8/30689183 від 09.07.2012р. висновків про порушення позивачем вимог ПК України, Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні ним в період часу з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р. господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Комманд». Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог ПК України функції податкового контролю, відповідно до ст.71 КАС України не надано доказів обгрунтованості висновків, викладених у зазначеному вище акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит -Груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВКТ «Окнополь», ТОВ «БрендСтрой», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТмКомпані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» .

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку ,що в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до ст. 86 ПК України та вимог Порядку №1003 відповідач за результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку , якою підтвердити факт проведення перевірки діяльності платника податків.

В силу викладеного, на думку суду, відповідач , склавши за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача акт перевірки, діяв у спосіб ,що не передбачений чинним законодавством України, упереджено , зробивши висновки на підставі припущень , без з'ясування всіх обставин справи, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.03.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.03.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо складання 09.07.2012 р. р. акту позапланової виїзної перевірки № 388/22-8/30689183за результатами документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Авінда», проведенної на згідно з наказом №1217 від 27.06.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку

коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, на користь Приватного підприємства «Авінда» (м.Сімферополь, ул.Київська 44,к.15 , код ЄДРПОУ 30689183) , 32.19 грн. - судового збору, 30000 грн. - витрат на проведення експертизи.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.