Постанова

від 11.03.2013 по справі 823/331/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

11 березня 2013 року Справа № 823/331/13-а

15 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представників позивача: Кирмана О.Д., Шуміленка О.М. - за довіреностями;

представника відповідача: Івченко Я.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 31.01.2013 року №0000642301 та від 31.01.2013 року №0000652301.

Представники позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримали у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог пояснили, що перевірка проведена з порушеннями Податкового кодексу України, поверхнево та без врахування всіх обставин, викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, позивач з ними не погоджується. Посилання відповідача на нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсності, оскільки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на формування податкового кредиту. Стосовно діяльності контрагентів позивача, то за негативні наслідки має відповідати особа, яка допустила такі порушення, але аж ніяк не позивач, який здійснює свою господарську діяльність в рамках закону. Договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами фактично виконані, що підтверджується відповідними документами і, відповідно, дає позивачу право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому з підстав викладеного оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджених належними первинними документами та фактичним вчиненням господарської операції. Відповідач стверджує, що перевірками не встановлено факту передачі товарів від ПП «Кайрос-2005» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» до ТОВ «Роздолля-Інвест» у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, які свідчать про здійснення контрагентами позивача господарських операцій. Також, діяльність ПП «Кайрос-2005» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій.

Позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в результаті занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі викладеного податкові рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест зареєстроване як юридична особа 21.07.1997 року, ідентифікаційний код 22790296, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест щодо документального підтвердження та реальності здійснення господарських взаємовідносин з ПП «Кайрос-2005» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.01.2013 року №22/22-11/22790296.

За висновками вказаного акту позивачем порушено вимоги пп. 14.1.27 ст. 14, п.п 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, ст. 138, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 110095 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 10743 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 39860 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 65715 грн., за І квартал 2012 року на суму 32505 грн., за півріччя 2012 року на суму 44380 грн.

Також за висновками вказаного акту позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99410 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 9342 грн., за серпень 2011 року на суму 9050 грн., за вересень 2011 року на суму 16268 грн., за листопад 2011 року на суму 16467 грн., за грудень 2011 року на суму 6016 грн., за січень 2012 року на суму 16912 грн., за лютий 2012 року на суму 12662 грн., за березень 2012 року на суму 1383 грн., за травень 2012 року на суму 4625 грн., за червень 2012 року на суму 6685 грн.

31 січня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000642301 про сплату 99410 грн., податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 45037 грн., та №0000652301 про сплату 110095 грн., податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 22190 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про встановлення факту здійснення нікчемного правочину в результаті придбання у ПП «Укрпромспецкомплект-3» товарів.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Водночас відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в загальному розмірі 276732 грн., нараховані товариству з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами: приватним підприємством «Укрпромспецкомплект-3» (код ЄДРПОУ31489369) в особі директора ОСОБА_4., приватним підприємством «Кайрос-2005» (код ЄДРПОУ 14197526) в особі директора Сидорова Р.В.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по виконанню договірних умов, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» укладено договір купівлі - продажу №0106/3 щодо поставки товару. У відповідності до п. 4.1 цього договору поставка товару здійснюється постачальником. На виконання умов договору №0106/3 від 01.06.2011 року ПП «Укрпромспецкомплект-3» поставивши товарно-матеріальні цінності покупцю ТОВ «Роздолля-Інвест» за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, травень 2012 року надало такі документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. ТОВ «Роздолля-Інвест» з свого рахунку перерахувало кошти в оплату за товар на рахунок ПП «Укрпромспецкомплект-3», що підтверджено платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Кайрос-2005» укладено договір купівлі - продажу №1501/1 щодо поставки товару. У відповідності до п. 4.1 цього договору поставка товару здійснюється постачальником. На виконання умов договору №1501/1 від 15.01.2012 року ПП «Кайрос-2005» поставивши товарно-матеріальні цінності покупцю ТОВ «Роздолля-Інвест» за січень, лютий, березень, травень, червень 2012 року, надало такі документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. ТОВ «Роздолля-Інвест» з свого рахунку перерахувало кошти в оплату за товар на рахунок ПП «Кайрос-2005», що підтверджено платіжними дорученнями.

Господарські відносини між ТОВ «Роздолля-Інвест» і ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005» підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

ПП «Укрпромспецкомплект-3» - договір №0106/3 від 01 червня 2011 року, рахунок-фактура №293 від 15.06.2011 року, видаткова накладна №215 від 15.06.2011 року, рахунок-фактура №309/06 від 21.06.2012 року, видаткова накладна №225 від 21.06.2011 року, рахунок-фактура №318/06 від 23.06.2011 року, видаткова накладна №234 від 24.06.2011 року, рахунок-фактура №324/06 від 25.06.2011 року, видаткова накладна №238 від 25.06.2011 року, рахунок-фактура №326/06 від 29.06.2011 року, видаткова накладна №245 від 29.06.2011 року, рахунок-фактура №331/06 від 29.06.2011 року, видаткова накладна №249 від 30.06.2011 року, рахунок-фактура №433 від 05.08.2011 року, видаткова накладна №339 від 05.08.2011 року, рахунок-фактура №443 від 08.08.2011 року, видаткова накладна №344 від 08.08.2011 року, рахунок-фактура №448 від 09.08.2011 року, видаткова накладна №347 від 09.08.2011 року, рахунок-фактура №449 від 09.08.2011 року, видаткова накладна №348 від 09.08.2011 року, рахунок-фактура №462 від 12.08.2011 року, видаткова накладна №359 від 12.08.2011 року, рахунок-фактура №542 від 12.09.2011 року, видаткова накладна №23 від 12.09.2011 року, рахунок-фактура №576 від 21.09.2011 року, видаткова накладна №48 від 21.09.2011 року, рахунок-фактура №581 від 22.09.2011 року, видаткова накладна №52 від 22.09.2011 року, рахунок-фактура №685 від 02.11.2011 року, видаткова накладна №3 від 02.11.2011 року, рахунок-фактура №717 від 11.11.2011 року, видаткова накладна №29 від 11.11.2011 року, рахунок-фактура №740 від 22.11.2011 року, видаткова накладна №55 від 22.11.2011 року, рахунок-фактура №794 від 15.12.2011 року, видаткова накладна №34 від 15.12.2011 року, рахунок-фактура №23 від 19.01.2012 року, видаткова накладна №19 від №19.01.2012 року, рахунок-фактура №12 від 07.02.2012 року, видаткова накладна №5 від 07.02.2012 року, рахунок-фактура №245 від 08.05.2012 року, видаткова накладна №13 від 08.05.2012 року.

ПП «Кайрос-2005» - договір №1501/1 від 15 січня 2012 року, рахунок-фактура №16від 17.01.2012 року, видаткова накладна №6 від 17.01.2012 року, рахунок-фактура №23 від 25.01.2012 року, видаткова накладна №10 від 25.01.2012 року, рахунок-фактура №1 від 01.02.2012 року, видаткова накладна №1 від 01.02.2012 року, рахунок-фактура №63 від 14.02.2012 року, видаткова накладна №8 від 14.02.2012 року, рахунок-фактура №95 від 15.03.2012 року, видаткова накладна №13 від 15.03.2012 року, рахунок-фактура №143 від 03.05.2012 року, видаткова накладна №4 від 03.05.2012 року, рахунок-фактура №165 від 05.06.2012 року, видаткова накладна №2 від 05.06.2012 року, рахунок-фактура №180 від 16.06.2012 року, видаткова накладна №22 від 22.06.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Роздолля-Інвест» та ПП «Укрпромспецкомплект-3», ПП «Кайрос-2005» розрахунки проведені в повному обсязі, заборгованість відсутня.

В акті податковий орган стверджує, що господарських операцій з придбання товарів в ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005» не відбувалося, в зв'язку з чим не підтверджує податковий кредит, валові витрати та донараховує податкові зобов'язання, але по суті підтверджує реалізацію цих же товарів придбаних в ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005», але реалізованих ТОВ «Роздолля-Інвест» для його контрагентів - покупців. Такі дії службової особи податкового органу протирічать підтверджуючим первинним бухгалтерським документам по повному ланцюгу господарських операцій, фактичним обставинам справи.

Відповідач в своєму акті, як на одну із підстав щодо непідтвердження валових витрат та податкового кредиту, посилається на акти перевірок Державної податкової інспекції у м. Черкасах:

- Акт від 10.07.2012 року № 463/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року,

- Акт від 10.08.2012 року № 174/22-12/14197526 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Кайрос-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року при проведенні взаємовідносин з контрагентами.

Вищезазначені акти щодо перевірок ПП «Укрпромспецкомплект-3», ПП «Кайрос-2005» стосуються винятково цих підприємств, можливо і встановлюють які-небудь порушення в їх господарській діяльності, але до яких ТОВ «Роздолля-Інвест» ніякого відношення не має.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Доказів обізнаності службових осіб ТОВ «Роздолля-Інвест» щодо обставин здійснення господарської діяльності ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005», сплати ними податків чи будь-якої правової чи іншої дефектності - податковим органом в акті не наведено. В акті також відсутнє посилання на вирок у кримінальній справі, який би набрав законної сили та встановлював би факт співучасті службових осіб ТОВ «Роздолля-Інвест» у протиправній діяльності ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005».

В акті вказано, що СУ ДПС в Черкаській області стосовно директора ПП «Укрпромспецкомплект-3» ОСОБА_4 23.05.2012 року порушено кримінальну справу.

Проте, посилання відповідача на такі обставини є неправомірним, так як постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2012 року по справі № 2314/5877/12, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.08.2012 року, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2012 року по справі № 10/2390/541/2012 стосовно директора ПП «Укрпромспецкомплект-3» ОСОБА_4 постанови про порушення кримінальної справи скасовано.

Будь-які кримінальні справи стосовно службових осіб ПП «Кайрос-2005» не порушувалися, а відповідно і не існує вироку щодо службових осіб підприємства.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

На момент розгляду даної справи постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

Таким чином, вищезазначені акти щодо ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005» не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, вони по своїй суті не несуть належної та допустимої інформації щодо ТОВ «Роздолля-Інвест», а тому вони не можуть бути підставами для донарахування підприємству додаткових зобов'язань.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище переліченими контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарської діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Вказана обставина спростовує висновок відповідача про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту.

Сторони виконали свої зобов'язання за вказаним договором, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що правочин не був направлений на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами.

Отже, порушень законодавства при здійсненні господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 31.01.2013 року №0000642301 та від 31.01.2013 року №0000652301 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 березня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко