Ухвала

від 15.04.2014 по справі 823/331/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/331/13-а( в 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 31.01.2013 р. № 0000642301 та від 31.01.2013 р. № 0000652301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздолля-Інвест» (далі - ТОВ «Роздолля-Інвест») зареєстроване як юридична особа 21.07.1997 року, ідентифікаційний код 22790296, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби в період з 10.01.13 по 16.01.13 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Роздолля-Інвест» з пиатнь документального підтвердження та реальності здійснення господарських взаємовідносин з ПП «Кайрос-2005» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.01.2013 року №22/22-11/22790296.

За висновками акту перевірки позивачем було порушено вимоги пп. 14.1.27 ст. 14 , п.п 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, ст. 138, Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 110095 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 10743 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 39860 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 65715 грн., за І квартал 2012 року на суму 32505 грн., за півріччя 2012 року на суму 44380 грн.

Крім того, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99410 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 9342 грн., за серпень 2011 року на суму 9050 грн., за вересень 2011 року на суму 16268 грн., за листопад 2011 року на суму 16467 грн., за грудень 2011 року на суму 6016 грн., за січень 2012 року на суму 16912 грн., за лютий 2012 року на суму 12662 грн., за березень 2012 року на суму 1383 грн., за травень 2012 року на суму 4625 грн., за червень 2012 року на суму 6685 грн.

31 січня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000642301 про сплату 99410 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на суму 45037 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000652301 про сплату 110095 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій на суму 22190 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України , який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в період, що перевірявся, позивач мав договірні взаємовідносини з Приватним підприємством «Укрпромспецкомплект-3» (код ЄДРПОУ31489369) в особі директора Максименка Ю.В. та Приватним підприємством «Кайрос-2005» (код ЄДРПОУ 14197526) в особі директора Сидорова Р.В.

Так 01.06.2011 року між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» було укладено договір купівлі - продажу №0106/3, за умовами якого ПП «Укрпромспецкомплект-3» (Постачальник) зобов'язується поставити товар (товарно-матеріальні цінності), а ТОВ «Роздолля-Інвест» (Покупець) прийняти та оплатити товар на умовах визначених Договором.

У відповідності до вказаного договору ПП «Укрпромспецкомплект-3» на адресу ТОВ «Роздолля-Інвест» були виписані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, травень 2012 року. Позивачем в якості оплати товару на рахунок ПП «Укрпромспецкомплект-3» було перераховано грошові кошти у розмірі, визначеному договором купівлі - продажу №0106/3, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Крім того, як свідчать матеріали даної справи, 15.01.2012 року між позивачем та ПП «Кайрос-2005» було укладено договір купівлі - продажу №1501/1, за умовами якого ПП «Кайрос-2005» (Постачальник) зобов'язується поставити товар (товарно-матеріальні цінності), а ТОВ «Роздолля-Інвест» (Покупець) прийняти та оплатити товар на умовах визначених Договором.

У відповідності до вказаного договору ПП «Кайрос-2005» на адресу ТОВ «Роздолля-Інвест» були виписані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури за січень, лютий, березень, травень, червень 2012 року. Позивачем в якості оплати товару на рахунок ПП «Кайрос-2005» було перераховано грошові кошти у розмірі, визначеному договором купівлі - продажу №0106/3, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Так на пдтвердження своїх доводів відповідач серед іншого посилається на акт від 10.07.2012 року №463/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року та акт від 10.08.2012 року № 174/22-12/14197526 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Кайрос-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року при проведенні взаємовідносин з контрагентами. В зазначених актах містяться висновки про те, що діяльність ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам, шляхом оформлення документів на користь цих осіб без реального здійснення господарських операцій.

Крім того, апелянт вказує на те, що видаткові накладні в порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять розшифровки підписів Постачальника і Покупця, що в свою чергу не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Між тим апелянт зазначає, що позивачем в ході проведення перевірки не було надано товарно-транспортних накладних або ж подорожніх листів, які б свідчили про транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей, та не надано документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного руху товару від Постачальників до Покупця.

Таким чином відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують суми податку на додану вартість, що віднесені до податкового кредиту за спірними операціями.

Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що підставою для бухгалтерського обліку, господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, реальність господарських операцій позивача підтверджено вищевказаними первинними документами, підписаними відповідальними посадовими особами та скріпленими печатками юридичних осіб, які зокрема містять всі необхідні відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У випадку, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так на момент укладення спірних договорів юридичні особи ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005» не були припинені у визначеному законом порядку та містили відмості про їх реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ПП «Кайрос-2005». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичних осіб даних підприємств.

Крім того, колегія суддів знаходить безпідставними твердження відповідача про посилання в якості доказу на матеріали кримінального провадження по обвинуваченню директора ПП «Укрпромспецкомплект-3» Максименка Ю.В. за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, оскільки в матеріалах справи не міститься відповідного судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду вищевказаного кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Роздолля-Інвест» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» і ПП «Кайрос-2005», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів приходить до висновку про незаконність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 31.01.2013 р. № 0000642301 та від 31.01.2013 р. № 0000652301, які слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.