Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-16294/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16294/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранбудтехнології» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранбудтехнології» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, зобов'язання поновити реєстрацію ТОВ «Грандбудтехнології» як платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 372413626552.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року адміністративний позов задоволений частково.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №158/15-3 від 16 листопада 2012 року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбудтехнології» платником податку на додану вартість. Узадоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Грандбудтехнології» 05 серпня 2010 року зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, як юридична особа з ідентифікаційним кодом 37241360.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100310475 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 17 листопада 2010 року позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість.

16 листопада 2012 року відповідачем винесеного рішення № 158/15-3 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача є те, що останній протягом 12 послідовних податкових місяців не подає податковому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, відповідно до п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України.

Також зазначено, що позивач у період з 01 жовтня 2011 року по 01 листопада 2012 року подавав податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0,0 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом жовтня 2011 року - жовтня 2012 року подавав до податкового органу податкову звітність, а саме:

податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 року, згідно якої податковий кредит становить 286 759 грн.;

податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року, згідно якої податковий кредит становить 446 804 грн.;

податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 року, згідно якої податковий кредит становить 325 431 грн.;

податкова декларація з ПДВ за січень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 239 817 грн.;

податкова декларація з ПДВ за лютий 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 61 886 грн.;

податкова декларація з ПДВ за березень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 271 875 грн.;

податкова декларація з ПДВ за квітень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 113 389 грн.;

податкова декларація з ПДВ за травень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 193 742 грн.;

податкова декларація з ПДВ за червень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 39 460 грн.;

податкова декларація з ПДВ за липень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 43 526 грн.;

податкова декларація з ПДВ за серпень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 0 грн.;

податкова декларація з ПДВ за вересень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 0 грн.;

податкова декларація з ПДВ за жовтень 2012 року, згідно якої податковий кредит становить 0 грн.

Таким чином, позивачем протягом жовтня 2011 року - жовтня 2012 року, що є 12 послідовних податкових місяців, подавалось до органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, які свідчать про наявність господарської діяльності та в результаті якої формувався податковий кредит.

За приписами частин 1, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, - не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до підпункту "г" п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація підприємства - платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Стаття 62 ПК України передбачає три способи здійснення податкового контролю, кожен із яких стосується окремого напрямку контрольної діяльності, що охоплює однорідні за своїм змістом дії контролюючих органів, платників податків, інших осіб по виконанню покладених на них обов'язків у сфері оподаткування.

Вказаною статтею Кодексу до таких способів податкового контролю віднесено: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Одним із способів здійснення податкового контролю, що визначений у статті 62 ПК України, є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби, який полягає у зборі, опрацюванні і використанні інформації, необхідної для виконання ними функцій і завдань, які вчиняють інші суб'єкти, пов'язані саме з процесом адміністрування, спрямовані на його покращення, та є складовою адміністрування, а не безпосередньо контролю платника податків.

Другим способом податкового контролю є перевірки та звірки. Ці методи застосовуються органами державної податкової служби для виявлення порушень вимог законодавства про оподаткування. Так, контролюючі органи проводять: перевірки та звірки відповідно до норм цього Кодексу; перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на них, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. З метою виконання обов'язку платником податків щодо сплати податків, він повинен надати до органів державної податкової служби відповідні документи для постановки його на облік. Тобто здійснення органами державної податкової служби податкового контролю у такий спосіб як ведення обліку платників податків передбачає виконання самим платником певних дій, які пов'язані з постановкою його на облік. Процес обліку платників податків передбачає здійснення органами державної податкової служби відповідних дій, зокрема: взяття на облік; внесення змін до облікових даних; зняття з обліку.

Із аналізу наведеного вище колегія суддів приходить висновку, що в даному випадку орган державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платником податків, - не був уповноважений давати правову оцінку договорам, які укладалися між платником податків та його контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо.

Тобто, податковий орган не був уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Згідно із п. 5.5.2 п. 5 Розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) та інші підтвердні документи (відомості) у випадках, передбачених Кодексом.

Водночас, відповідної довідки на виконання вказаної вище норми податковим органом до суду надано не було.

Акт від 18 жовтня 2012 року № 4447/22-9/37241360 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандбудтехнології» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року, в розумінні пункту 5.5.2.3 Положення № 1394, не може бути належним документом.

Зазначений акт є актом звірки та не являється актом перевірки в розумінні статті 86 Податкового кодексу України, оскільки у висновках зазначеного акту відсутні посилання на порушення позивачем норм податкового законодавства України (висновки про завищення або заниження сум податків).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не взята до уваги довідка управління оподаткування юридичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців відповідача від 16 листопада 2012 року № 161/15-3, оскільки в ній наявне лише посилання на акт від 18 жовтня 2012 року № 4447/22-9/37241360 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбудтехнології» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість адміністративного позову, протиправність дій та рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 19 березня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.