Постанова

від 19.03.2013 по справі 818/422/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. Справа № 818/422/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аргус-М" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Аргус-М» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «ТД «Аргус-М») звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000141503/2205 від 14.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013р. на суму 743,00грн.;

- №0000131503/2197 від 14.01.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70270,00грн., в тому числі: за основним платежем - 56216,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14054,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит у жовтні 2012р. в розмірі 56959,20грн., оскільки таке право ґрунтується на податковій накладній №1 від 10.10.2012р., яка не зареєстрована в установленому порядку. Податкові ж накладні №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., включені позивачем у листопаді 2011р. замість вказаної податкової накладної, відповідачем до уваги не приймаються, бо вони не були зареєстровані у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р.

Зі зробленими в акті перевірки висновками позивач не погоджується та вважає обґрунтованим віднесення 56959,20грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Авто пром. сервіс групп», оскільки виявивши факт невнесення до Єдиного державного реєстру виданої контрагентом податкової накладної №1 від 10.10.2012р. позивач, користуючись наданим йому ст. 50 Податкового кодексу України правом, самостійно виправив виявлену помилку, здійснивши коригування своїх зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012р. розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13-18 від 29.11.2012р., реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012р.

Твердження відповідача про те, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно накладних № 15, № 16, № 17, № 18, № 19 та № 20, виписаних ТОВ «Авто пром. сервіс групп», не узгоджуються з вимогами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Тому вважає, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012р. позивачем не занижено, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

Відповідач проти позову заперечував та надав письмові заперечення проти позову (а.с.51-52). В обґрунтування своєї позиції посилається на встановлений в ході камеральної перевірки факт безпідставного завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2012р. на суму 56959,20 грн. внаслідок не внесення податкової накладної №1 від 10.10.2012р. до Єдиного державного реєстру податкових накладних та одночасного включення дроблених податкових накладних на суму податку на додану вартість 56959,20грн., які не були включені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. У зв'язку з цим позивачем було порушено п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових пояснень (а.с.35,58, 74), просив позов задовольнити.

Представник відповідача, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.51-52), проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ТД «Аргус-М» зареєстровано юридичною особою (код 37846197), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.28,59).

20.12.2012р. ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М», в ході якої зафіксовано порушення ТОВ «ТД «Аргус-М» п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56216грн. та завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 743грн.

За результатами даної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті №4330/15-319/37846197 від 20.12.2012р. (а.с.7-8), ДПІ у м. Сумах 14.01.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000141503/2205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012р. на суму 743,00грн. (а.с.5);

- №0000131503/2197, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70270,00грн., в тому числі: за основним платежем-56216,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14054,00грн. (а.с.6).

Надаючи оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, судом враховано наступне.

В жовтні 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М» від ТОВ «Авто пром. сервіс групп» було отримано податкові накладні №1 від 10.10.2012р. на суму податку на додану вартість 56959грн. 20коп. (а.с.64), та податкові накладні №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р. (а.с.37-42) разом на загальну суму податку на додану вартість також - 56959грн. 20коп., що підтверджується поясненнями представника позивача. При цьому, як відмітив представник позивача, користуючись своїм правом, визначеним у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «ТД «Аргус-М» вирішило включити до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. лише одну податкову накладну №1 від 10.10.2012р. на суму податку на додану вартість 56959грн. 20коп. (а.с.64,60-63).

20.11.2011р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012р. (а.с.11-12) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року (а.с.60-63). Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М» було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 56959грн. 20коп. на підставі податкової накладної №1 від 10.10.2012р. на суму 284796,01грн., у тому числі ПДВ 56959грн. 20коп., наданої ТОВ «Авто пром. сервіс групп» (а.с.62,64). Дана сума включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2012р.

В той же час відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних зазначена податкова накладна на вказану суму не зареєстрована в реєстрі податкових накладних.

При цьому відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.10 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З викладеного вбачається, що наявність податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, з сумою податку на додану вартість понад 10тис.грн., що має місце в даному випадку, є обов'язковою умовою для віднесення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, судом встановлено, що податковий кредит жовтня 2012р. було сформовано позивачем на підставі податкової накладної, не внесеної до Єдиного реєстру податкових накладних, при цьому до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М» не подано додаток №8 «Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)», яка б давала право для включення 56959грн. 20коп. податку до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач не заперечує того факту, що податкова накладна №1 від 10.10.2012р. дійсно не була внесена до Єдиного реєстру, однак, відмічає, що ним самостійно було виявлено вказану помилку, та було проведено корегування розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13-18 від 29.11.2012р. (а.с.15-20) та в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у Розділі II (Отримані податкові накладні) за листопад 2012р. було знято податкову накладну №1 від 10.10.2012р на суму податку на додану вартість 56959,20грн. (ТОВ «Авто пром. сервіс групп») та замість неї включено податкові накладні №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р. по цьому ж контрагенту на загальну суму податку на додану вартість 56959,20грн. (а.с.21-25). Тобто в листопаді 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М» згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України фактично було відкореговано податковий кредит за жовтень 2012р., у зв'язку з чим, податковий кредит за жовтень 2012р. ТОВ «ТД «Аргус-М» фактично був сформований на підставі податкових накладних №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., що, на думку позивача, узгоджується з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, вказане судом не може бути прийнято до уваги, приймаючи до уваги наступне.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Тобто своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, і Кодексом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання ним податкової накладної.

Відповідно до п. 201.6, 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р з №1402/18697, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Системно аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що податкова накладна, яка була виписана та отримана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути включена платником податку до реєстру отриманих податкових накладних, що є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.

Дійсно пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Однак, вказана норма не виключає обов'язку платника податку включити до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкові накладні у тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

При цьому, як вбачається з реєстру виданих та отриманих накладних за жовтень 2012р. (а.с.60-63) такі податкові накладні як №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., отримані позивачем в жовтні 2012р., в даний реєстр не включені, та уточнюючого розрахунку на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не подано.

Виходячи з викладеного, суд не приймає доводи позивача, що податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012р. ним був сформований саме на підставі податкових накладних №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., включених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних вже за листопад 2012р.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач відмічає, що ним були виправлені помилки у податковій звітності за жовтень 2012р., у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за наступний період - листопад 2012р. та розрахунками коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13-18 від 29.11.2012р., однак, судом не може бути розцінено як помилку свідоме не включення до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. шести податкових накладних №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., а тому дані твердження не приймаються до уваги.

Посилання позивача на п.50.1.ст. 50 Податкового кодексу України та твердження, що саме у відповідності до даного пункту ним були виправлені помилки, також є необґрунтованими, оскільки за приписами вказаного пункту, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Однак, судом встановлено, що на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачем не було подано уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р., як того вимагав Податковий кодекс України. Такий уточнюючий розрахунок був поданий вже в ході розгляду справи - 15.03.2013р. (а.с.75-86), що не може спростувати зазначених вище висновків суду та висновків, зроблених саме під час перевірки податковим органом.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що не було спростовано висновку податкового органу про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56216грн. та завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 743грн., та правомірного нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000141503/2205 та №0000131503/2197, прийняті відповідачем з дотриманням приписів Податкового кодексу України є обґрунтованими, та такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому суд не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аргус-М" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року №0000141503/2205 та №0000131503/2197 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 25.03.2013р.