Ухвала

від 29.05.2013 по справі 818/422/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 818/422/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Аргус-М"" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 818/422/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Аргус-М""

до Державної податкової інспекції в м.Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аргус-М» до Державної податкової інспекції в м.Суми про скасування податкових повідомленнь-рішеннь відмовлено за небгрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.50,75,86,102,198 Податкового Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2012р. ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М", в ході якої зафіксовано порушення ТОВ "ТД "Аргус-М" п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56216грн. та завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 743грн.

За результатами даної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті №4330/15-319/37846197 від 20.12.2012р. (а.с.7-8), ДПІ у м. Сумах 14.01.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000141503/2205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012р. на суму 743,00грн.;

- №0000131503/2197, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70270,00грн., в тому числі: за основним платежем-56216,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14054,00грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи не встановлено фактів порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, носять об»єктивний характер та підкріплені письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в жовтні 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М" від ТОВ "Авто пром. сервіс групп" було отримано податкові накладні №1 від 10.10.2012р. на суму податку на додану вартість 56959грн. 20коп. та податкові накладні №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р. разом на загальну суму податку на додану вартість також - 56959грн. 20коп.

Користуючись своїм правом, визначеним у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "ТД "Аргус-М" вирішило включити до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. лише одну податкову накладну №1 від 10.10.2012р. на суму податку на додану вартість 56959грн. 20коп.

20.11.2011р. позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012р. та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року. Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М" було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 56959грн. 20коп. на підставі податкової накладної №1 від 10.10.2012р. на суму 284796,01грн., у тому числі ПДВ 56959грн. 20коп., наданої ТОВ "Авто пром. сервіс групп". Дана сума включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2012р.

В той же час відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних зазначена податкова накладна на вказану суму не зареєстрована в реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.10 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Наявність податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, з сумою податку на додану вартість понад 10тис.грн., що має місце в даному випадку, є обов'язковою умовою для віднесення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що податковий кредит жовтня 2012р. було сформовано позивачем на підставі податкової накладної, не внесеної до Єдиного реєстру податкових накладних, при цьому до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М" не подано додаток №8 "Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)", яка б давала право для включення 56959грн. 20коп. податку до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач не заперечував того факту, що податкова накладна №1 від 10.10.2012р. дійсно не була внесена до Єдиного реєстру, однак, відмічає, що ним самостійно було виявлено вказану помилку, та було проведено корегування розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13-18 від 29.11.2012р. та в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у Розділі II (Отримані податкові накладні) за листопад 2012р. було знято податкову накладну №1 від 10.10.2012р на суму податку на додану вартість 56959,20грн. (ТОВ "Авто пром. сервіс групп") та замість неї включено податкові накладні №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р. по цьому ж контрагенту на загальну суму податку на додану вартість 56959,20грн.

Тобто в листопаді 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М" згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України фактично було відкореговано податковий кредит за жовтень 2012р., у зв'язку з чим, податковий кредит за жовтень 2012р. ТОВ "ТД "Аргус-М" фактично був сформований на підставі податкових накладних №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., що, на думку позивача, узгоджується з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що за приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Тобто своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, і Кодексом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання ним податкової накладної.

Відповідно до п. 201.6, 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р з №1402/18697, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що податкова накладна, яка була виписана та отримана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути включена платником податку до реєстру отриманих податкових накладних, що є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Однак, вказана норма не виключає обов'язку платника податку включити до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкові накладні у тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

При цьому, як вбачається з реєстру виданих та отриманих накладних за жовтень 2012р. такі податкові накладні як №15 від 02.10.2012р., № 16 від 03.10.2012 р., №17 від 05.10.2012р., № 18 від 08.10.2012 р., № 19 від 09.10.2012р. та № 20 від 10.10.2012 р., отримані позивачем в жовтні 2012р., в даний реєстр не включені, та уточнюючого розрахунку на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не подано.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ст.ст.50,75,86,102,198 Податкового Кодексу України та вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Аргус-М"" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 818/422/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.