Постанова

від 26.03.2013 по справі 815/204/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/204/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року 11 год. 57хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Таврія Плюс» (далі - ПП «Таврія Плюс») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби № 0000632600 від 10.12.2012 року.

У своєму позові позивач зазначив, що 11.12.2012 року ним було отримано акт СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 03.12.2012 року №192/26-0/31929492/43 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності формування валових витрат ПП «Таврія Плюс» при взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» за 4 квартал 2010 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1., п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року всього на суму 156250,00 грн. На підставі згаданого акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000632600 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 156250 грн. та за штрафними санкціями у сумі 78125 грн.. Стверджуючи про протиправність прийнятого податкового повідомлення рішення, позивач вказує як на порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів, так і на безпідставність встановлених вищезгаданим актом перевірки висновків. З приводу порушення процедури проведення перевірки позивач, посилаючись на норми ст.ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України, стверджує про відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для проведення позапланової перевірки, акцентуючи увагу на тому, що ані в наказі про проведення перевірки, ані в акті перевірки не міститься посилання на підстави проведення такої перевірки. При цьому на адресу позивача не надсилалось запиту щодо надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», а відтак, і обставин, передбачених пп.78.1.1. п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, та необхідних для призначення позапланової перевірки не було. Також позивач зазначив, що наказ про проведення перевірки був отриманий ним поштою вже після проведення перевірки, а в акті,с кладеному за результатами такої перевірки, відсутні посилання на використані первинні документи, які взагалі не використовувались під час проведення перевірки, тоді як висновки, викладені в акті, є похідними від висновків, викладених в акті перевірки контрагента позивача. Крім того, позивач вказав, що господарські відносини між ним та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» відбувались на підставі укладеного договору поставки солодощів, а також відповідними первинними документами, складеними внаслідок здійснення такої поставки. Також позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача про відсутність у нього та контрагента наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися згаданим правочином, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, виходячи з яких такий правочин може відноситися лише до категорії фіктивних та може бути ним визнаний лише у судовому порядку, однак відповідних доказів фіктивності правочину немає. Необґрунтованими також позивач вважає висновки про неможливість посадових осіб здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів, вказуючи з цього приводу на той факт, що відповідачем під час надання такої оцінки навіть не досліджувалось первинних документів. Крім того, позивач також наголосив на тому, що відповідний звітний період вже був предметом планової перевірки, яка проводилась відповідачем, та за результатом якої не було встановлено жодних порушень по взаємовідносинах із вказаною юридичною особою.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.142-145), в яких зазначив, що він не погоджується із заявленим адміністративним позовом. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що вищезгадана перевірка проводилась ним на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 75.1.2. п.75, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Про проведення цієї перевірки, зі слів відповідача, позивач був поінформований повідомленням від 29.11.2012 року № 80, до якого було додано відповідний наказ про проведення перевірки. Також відповідач пояснив, що ним було отримано акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2010 року по 01.06.2011 року» від 22.07.2011 року № 911/23-10/37242453. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) акті приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Також перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників, що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемні і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, операції згаданої юридичної особи не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо. За таких причин відповідач стверджує про відсутність у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» правових підстав формувати валові витрати, а також стверджує про те, що вказане підприємство здійснювало діяльність, пов'язану із наданням податкової вигоди третім особам. З огляду на вищенаведене, на думку відповідача, не підтверджується також реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» та ПП «Таврія Плюс» на загальну суму поставки у розмірі 750000,00 грн. з урахуванням ПДВ у грудні 2010 року. З урахуванням зазначеного відповідачем було встановлено про порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 156250,00 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 30.11.2012 року по 03.12.2012 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань правомірності формування валових витрат ПП «Таврія Плюс» (код ЄДРПОУ 31929492) при взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37242453) за 4 квартал 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2012 року № 192/26-0/31929492/43 (а.с. 14-23).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП «Таврія Плюс» п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого становлено заниження податку на прибуток на загальну суму 156250,00 грн., в тому числі по періодах: 4 кваратал 2010 року - на суму 156250,00 грн..

На підставі вказаного акта перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000632600, яким ПП «Таврія Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 234375,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 156250,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 78125,00 грн. (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проводилась відповідачем на підставі наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Таврія Плюс» від 29.11.2012 року № 360, у преамбулі якого підставою для проведення перевірки визначено п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України (а.с. 11), а також відповідного повідомлення про проведення перевірки від 29.11.2012 рок № 80 (а.с. 12).

Досліджуючи наявність підстав для проведення вищезгаданої позапланової перевірки, суд враховує, що відповідно до пп. 75.1. 2 п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

В свою чергу, ст.78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок, пунктом 78.1. якого перелічені підстави, за наявності яких допускається проведення позапланової перевірки. При цьому п. 78.2. цієї статі встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Отже, виходячи з положень наведених норм права, проведення позапланової документальної перевірки допускається лише з підстав, визначених ст.78 Податкового кодексу України.

Разом з тим, у документах, на підставі яких проводилась позапланова перевірка ПП «Таврія Плюс», відсутні будь-які посилання на правову норму, що стала безпосередньою підставою для призначення цієї перевірки.

Так, ст. 78 Податкового кодексу України однією з підстав для проведення позапланової документальної перевірки визначено такі обставини, при яких за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З акта перевірки вбачається, що для висновків податковим органом використовувались дані, викладені в акті, складеному за результатами перевірки контрагента позивача. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення позивачеві запиту щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах із відповідним контрагентом, тоді як відповідно до наведених норм права призначенню перевірки обов'язково повинно передувати надіслання відповідного запиту та можливість надання платником податку відповіді на нього протягом 10 робочих днів.

Про існування інших підстав для проведення перевірки відповідачем не зазначено.

Таким чином, судом встановлено, що вищезгадана позапланова перевірка ПП «Таврія Плюс» була проведена СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі без наявності на то відповідних правових підстав.

Відповідно до акта перевірки встановлені з боку позивача порушення ПП «Таврія Плюс» пов'язуються відповідачем із відомостями, отриманими за результатами проведеної перевірки контрагента позивача ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» та відображеними в акті перевірки від 22.07.2011 року № 911/23-10/37242453, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с.160-164). Зазначені відомості містять посилання про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентом позивача. Також відповідач, посилаючись на згаданий акт перевірки, зазначив про ненадання ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» до перевірки необхідних первинних документів, про відсутність у цього підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також відсутність підтвердження факту передачі товарів від продавця до покупця.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, первинні бухгалтерські документи позивача, окремо не аналізувались відповідачем, тоді як висновок про встановлені порушення ґрунтується виключно на даних стосовно контрагента позивача, відображених у відповідному акті перевірки. Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, надаючи оцінку твердженням відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів стосовно визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», або з приводу встановлення вироком суду факту фіктивного підприємництва відносно керівника підприємства-контрагента ПП «Таврія Плюс».

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договору відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентами договору, а також щодо його недійсності, яка пов'язується у відсутності наміру у сторін за договором настання реальних наслідків, передбачених таким правочином.

З огляду на той факт, що відсутність реального наміру вчиняти правочини, що визначено відповідачем як один із доводів, якими він обґрунтовує встановлене порушення, за своєю правовою природою полягає у безтоварності відповідних господарських операцій, суд вважає за необхідне також дослідити факт товарності укладених позивачем правочинів, що має вплив на визначення правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким на момент виникнення спірних правовідносин регулювались питання оподаткування податком на прибуток, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з положень п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 01.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 512, відповідно до умов якого постачальник приймає зобов'язання поставляти покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті та кількості, передбаченому накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 29-33).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» поставлено позивачеві солодощі на загальну суму 750000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 125000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також доказами оплати позивачем поставленого товару (а.с.35-43, а.с.121-123). Крім того, до суду наданий сертифікат відповідності товару, що був поставлений позивачеві (а.с.119-120), а також довіреності на отримання повноважним представником ПП «Таврія Плюс» товару від ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» (а.с.124-126). Також судом досліджені звіти про рух товарів, отриманих від вказаного контрагента, зі складу позивача до магазинів торговельної мережі ПП «Таврія Плюс» (а.с.130-141).

Дослідивши вищезгадані документи, суд встановив, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, які пред'являються до складання первинних документів по господарських операціях.

Отже, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а позивачем дотримано умови формування валових витрат, встановлені податковим законодавством, що було чинним на момент виникнення відповідних господарських операцій.

Суд також враховує, що період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, який охоплює період, у якому позивачем здійснювались господарські операції з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», вже був предметом планової виїзної перевірки ПП «Таврія Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом якої складено акт перевірки від 27.07.2011 року № 329/16-3/31929492/40 (а.с.52 -103). Дослідивши зміст цього документу, суд встановив, що будь-яких порушень з приводу взаємовідносин позивача із ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» в аналогічному звітному періоді не встановлювалось.

В свою чергу, окрім акта перевірки, складеного за результатом невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», відповідачем не надано до суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували встановлені ним обставини щодо підприємства-контрагента позивача, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у контрагентів відповідача необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, окрім тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у зв'язку з чим висновок податкового органу щодо відсутності таких умов у контрагентів позивача має оціночний характер, що базується на припущенні. При цьому з акта перевірки не вбачається, що податковим органом вчинялись будь-які дії щодо фактичної перевірки наявності чи відсутності у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» основних фондів, транспортних засобів, виробничих приміщень, технічного персоналу, тоді як такий висновок зроблений виключно на підставі податкової звітності контрагента позивача. Крім того, до суду не надано звітності, на підставі якої відповідачем було зроблено відповідний висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 03.12.2012 року № 192/26-0/31929492/43 щодо встановлених з боку ПП «Таврія Плюс» порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податку на додану вартість та валових витрат підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД».

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Таврія Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 10.12.2012 року № 0000632600.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26 березня 2013 року.

Суддя С.М.Корой