Постанова

від 21.03.2013 по справі 813/681/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року № 813/681/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Яценко С.А., відповідача Бобечко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» (далі - ТзОВ «Торговий дім «Кімак») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2012 року № 0000492301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 190 841 грн., в тому числі основний платіж - 162 846 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 995 грн., та від 26 листопада 2012 р. № 0000502301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 111 979 грн., в тому числі основний платіж - 89 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 396 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та надуманість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних підприємством у ПП «Бізнесгруп» та неправомірність віднесення до складу витрат, що формують собівартість продукції, пов'язаних із придбанням продукції у ДП «Кнауф Маркетинг» у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Оскільки підприємство не порушувало вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача Яценко С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Бобечко Т.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ЄДРПОУ 32836949) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.12 року, встановлено здійснення безтоварних операцій між ТзОВ «Торговий дім «Кімак» та ПП «Бізнесгруп» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер понесених із виконанням зазначеного договору витрат, в результаті чого ТзОВ «Торговий дім «Кімак» завищено валові витрати за перевірений період на 447 917 грн., в т.ч.: за II квартал 2010 року на 179 167грн.; за III квартал 2010 року на 268 750 грн. Крім цього, ТзОВ «Торговий дім «Кімак» завищено податковий кредит по безтоварних операціях в сумі 89583.35 грн., в т. ч.: на 35833.34 грн. за червень 2010 року; на 53750,01 грн. за липень 2010 року. В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнесгруп» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 26.11.2009 року по 31.05.2010 року. Господарські операції ТзОВ «Торговий дім «Кімак» із ПП «Бізнесгруп» безпідставно віднесені до складу валових витрат, оскільки вони не могли фактично здійснюватися з урахуванням часу, оперативності здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та за відсутності трудових ресурсів, основних фонді виробничих активів і транспортних засобів необхідних для їх проведення. Тому зазначена у первинних документах інформація щодо цих господарських операцій є недостовірною. Отже, ТзОВ «Торговий дім «Кімак» перераховувало кошти на ПП «Бізнесгруп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Крім цього, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «Кімак» згідно з договором № 110177 від 06.04.2012, укладеним із ДП «Кнауф Маркетинг», придбавало у вказаного постачальника будівельні матеріали, в т. ч. гіпсокартонні плити звичайні та вологостійкі, суміші «Кнауф» в асортименті. Дані операції відображено бухгалтерським проведенням Дт 28 Кт 631. Витрати на придбання товарів на загальну суму 221155 грн. (без ПДВ) віднесено до складу витрат рядка 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів робіт, послуг» декларації з податку на прибуток підприємства за II-IV квартали 2011 року. Для перевірки представлено картку рахунку 631 по контрагенту ДП «Кнауф Маркетинг», згідно якої собівартість продукції сформована на підставі прихідних накладних. Проте, прихідні накладні до перевірки не представлено, відтак ТзОВ «Торговий дім «Кімак» завищено валові витрати за IV квартал 2011 року на суму 221155 грн. Відтак, у ТзОВ «Торговий дім «Кімак» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентами. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 26.11.2012 року № 0000492301 та № 0000502301 законними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» (код ЄДРПОУ 32836949) (стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Захід»), яке як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстрований виконавчим комітетом Трускавецької міської ради народних депутатів 27.01.2004 року та відповідно до виданого ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.04.2004 року № 18307542 є платником ПДВ. (т.1, а. с. 206)

Згідно довідки № 40687 з ЄДРПОУ видами діяльності ТзОВ «Новобуд-Захід» за КЕВД є: оптова торгівля будматеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, будівництво будівель, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність у сфері інжинірингу (т.1, а. с. 204).

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 05.04.2011 р. ТзОВ «Новобуд-Захід» перейменоване в ТзОВ «Торговий дім «Кімак» та затверджено статут в новій редакції згідно протоколу № 17 від 05.04.2011 року. (т.1, а. с. 185-201)

ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.12 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949.

Як вбачається з акту 177/22-10/32836949, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Торговий дім «Кімак»:

- п.4.1., пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року на суму 162 845 грн., в т. ч.: за II квартал 2010 року на 22 528 грн., за III квартал 2010 року на 44 660 грн., за IV квартал 2010 року на 44 792 грн., за IV квартал 2011 року на 50 866 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, пп. 7.2.3 п. 7.2. пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР , що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 89 583 грн., в т.ч.: за червень 2010 року на 35939 грн., за липень 2010 року на 53644 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Трускавці прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.11.2012 року:

- № 0000492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 190 841 грн., в тому числі основний платіж - 162 846 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 995 грн.;

- № 0000502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 111 979 грн., в тому числі основний платіж - 89 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 396 грн.

ТзОВ «Торговий дім «Кімак» оскаржило податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0000492301 та №0000502301 в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПС України, ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 р. №0000492301 та від 26 листопада 2012 р. №0000502301 залишено без змін, а скарги ТзОВ «Торговий дім «Кімак» без задоволення.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем у ПП «Бізнесгруп» товарно-матеріальних цінностей, витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом та ненаданням підприємством для перевірки податкового органу прихідних накладних на товарно-матеріальні цінності, придбані у ДП «Кнауф Маркетинг».

В основу таких висновків контролюючого органу по взаємовідносинах з ПП «Бізнесгруп» покладено акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнесгруп» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 26.11.2009 року по 31.05.2010 року, з якого вбачається, що для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнесгруп» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, І кв. 2010 року. Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві станом на 31.12.2009 рік складала - 0 осіб. З урахуванням відомостей акту перевірки від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601, відповідач вважає, що вищевказані господарські операції не могли фактично здійснювати, відтак ТзОВ «Торговий дім «Кімак» перераховувало кошти на ПП «Бізнесгруп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Щодо взаємовідносин ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ДП «Кнауф Маркетинг», то висновок податкового органу про завищення валових витрат за IV квартал 2011 року на 221155 грн. зроблено у зв'язку з відсутністю прихідних накладних.

На підставі вищевказаного податковий орган дійшов висновку про те, що ПП «Бізнесгруп» та ДП «Кнауф Маркетинг» порушило свої податкові зобов'язання, принципи господарювання та цивільне законодавство, тому угоди, укладені ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з такими постачальниками, є нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, який був чинним до 01 січня 2013 року, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, який був чинним до 01 січня 2011 року, та Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 рок від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97- ВР).

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97-ВР визначено доходи, які включаються до валового доходу.

Згідно підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 283/97-ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (стара назва - ТзОВ «Новобуд-Захід») в охоплений перевіркою період мало правовідносини по придбанню товарів у ПП «Бізнесгруп».

На підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Бізнесгруп» позивачем представлено наступні документи:

- договір № б/н від 24 червня 2010 року на поставку залізобетонних плит, які були у використанні на загальну суму 322 500 грн., в т.ч. ПДВ 20 % (т.1, а.с. 50-52);

- журнал-ордер і відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.10 року - 31.12.10 року (т. 1, а.с. 53);

- видаткову накладну № РН-6-01001 від 01 червня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 916 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 54);

- видаткову накладну № РН-6-18005 від 18 червня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 916 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 55);

- видаткову накладну № РН-7-01003 від 01 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 916 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 56);

- видаткову накладну № РН-7-02003 від 02 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 916 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 57);

- видаткову накладну № РН-7-130012 від 13 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 916 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 58);

- податкову накладну № 6010000001 від 01 червня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т. ч. ПДВ - 17 916 грн. (т. 1, а.с. 59);

- податкову накладну № 6180000005 від 18 червня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т. ч. ПДВ - 17 916 грн. (т. 1, а.с. 60);

- податкову накладну № 7010000001 від 01 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т. ч. ПДВ - 17 916 грн. (т. 1, а.с. 61);

- податкову накладну № 7020000001 від 02 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т. ч. ПДВ - 17 916 грн. (т. 1, а.с. 62);

- податкову накладну № 7130000002 від 13 липня 2010 року на загальну суму 107 500 грн., в т. ч. ПДВ - 17 916 грн. (т. 1, а.с. 63).

Позивач повністю розрахувався з продавцем за придбані послуги, що підтверджується копіями платіжних доручень з наявними на них відмітками банку, а саме:

- платіжне доручення № 10187 від 01 червня 2010 року в сумі 107500 грн. (т.1, а.с. 64);

- платіжне доручення № 316 від 18 червня 2010 року в сумі 33 000 грн. (т. 1, а.с. 65);

- платіжне доручення № 10317 від 18 червня 2010 року в сумі 74 500 грн. (т. 1, а.с. 66);

- платіжне доручення № 319 від 01 липня 2010 року в сумі 107 500 грн. (т. 1, а.с. 67);

- платіжне доручення № 320 від 12 липня 2010 року в сумі 71 500 грн. (т. 1, а.с. 70);

- платіжне доручення № 922 від 12 липня 2010 року в сумі 36 000 грн. (т. 1, а.с. 71).

Як було встановлено судом, поставка залізобетонних плит ПП «Бізнесгруп» згідно пункту 3.10 договору № б/н від 24 червня 2010 року здійснювалась транспортом Постачальника.

Придбаний ТзОВ «Торговий дім «Кімак» у ПП «Бізнесгруп» товар за своїми технічними характеристиками відповідає тому виду діяльності, яку здійснювало підприємство.

В червні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 35833,34 грн. ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») віднесло до податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Бізнесгруп» податкових накладних від 01.06.2010 р. №6010000001 та від 18.06.2010 р. №6180000005, і в липні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 53750,01 грн. віднесло до податкового кредиту на підставі податкових накладних від 01.07.2010 р. №7010000001, від 02.07.2010 р. №7020000001 та від 13.07.2010 р. №7130000002.

Витрати, понесені у зв'язку з придбанням товару, в сумі 447916.67 грн. ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») віднесло до валових витрат в 2-му кварталі 2010 р. в сумі 179166,66 грн. та в 3-му кварталі 2010 р. в сумі 268749.99 грн.

В подальшому придбану продукцію ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») реалізувало ТзОВ «ЛД-Укрбуд» за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду.

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем подано наступні документи:

- договір № 29 від 01 червня 2010 року на поставку будівельних матеріалів на загальну суму 500 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 % (т.1, а.с. 72-74);

- журнал-ордер і відомість по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.10 року - 31.12.10 року (т. 1, а.с. 75);

- видаткову накладну № Нов-001288 від 15 липня 2010 року на загальну суму 218 733 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 36 455 грн. 53 коп. (т. 1, а.с. 76);

- податкову накладну № 762 від 15 липня 2010 року на загальну суму 218 733 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 36 350 грн. (т. 1, а.с. 59);

- видаткову накладну № Нов-001122 від 29 червня 2010 року на загальну суму 109 366 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 18 227 грн. 80 коп. (т. 1, а.с. 81);

- податкову накладну № 670 від 30 червня 2010 року на загальну суму 633 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 105,53 грн. (т. 1, а.с. 80);

- податкову накладну № 643 від 29 червня 2010 року на загальну суму 109 366 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 18 227 грн. 80 коп. (т. 1, а.с. 84);

Платіжними дорученнями від 25.06.2010 р. № 170, від 01.07.2010 р. № 173, від 05.07.2010 р. № 175, від 09.07.2010 р. № 182 ТзОВ «ЛД-Укрбуд» здійснило оплату за отриманий товар. (т. 1, а.с. 85-89).

ТзОВ «ЛД-Укрбуд» перевезення будівельних матеріалів зі складу ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») здійснювало самостійно, для чого було виписано довіреності уповноваженому працівнику підприємства (т. 1, а.с. 77, 82).

Крім цього, придбану продукцію ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») реалізувало ПП «Кімак» за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду.

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем подано наступні документи:

- договір № 1 від 04 січня 2010 року на поставку будівельних матеріалів на загальну суму 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 % (т.1, а.с. 90-92);

- журнал-ордер і відомість по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.04.10 року - 31.12.10 року (т. 1, а.с. 93);

- видаткову накладну № Нов-003333 від 06 грудня 2010 року на загальну суму 216 000 грн., в т.ч. ПДВ - 36 000 грн. (т. 1, а.с. 94);

- податкову накладну № 1741 від 06 грудня 2010 року на загальну суму 216 000 грн., в т.ч. ПДВ - 36 000 грн. (т. 1, а.с. 97);

Платіжним дорученням від 08.12.2010 р. № 510 ПП «Кімак» здійснило оплату за отриманий товар (т. 1, а.с. 98-100).

ПП «Кімак» перевезення будівельних матеріалів зі складу ТзОВ «Новобуд-Захід» не здійснювало, оскільки орендувало складське приміщення у ТзОВ «Новобуд-Захід» (т. 1, а.с. 101-107).

На вартість відвантажених товарів позивач збільшив валовий дохід в 2-4 кварталах 2010 року та податкові зобов'язання в червні, липні та грудні 2010 року.

Аналіз представлених позивачем первинних документів на підтвердження господарських операцій ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») з ПП «Бізнесгруп», а в подальшому ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (ТзОВ «Новобуд-Захід») з ПП «Кімак» та ТзОВ «ЛД-Укрбуд» свідчить, що мали місце господарські операції по купівлі-продажу будівельних матеріалів, які відповідають тому виду діяльності, яку здійснював позивач.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Між ДП «Кнауф Маркетинг» та ТзОВ «Торговий дім «Кімак» був укладений договір №110177 від 06.04.2011 року., відповідно до якого ДП «Кнауф Маркетинг» зобов'язується поставити будівельні матеріали ТзОВ «Торговий дім «Кімак» (т. 1, а.с. 108-112).

Визначений вказаним договором товар ( гіпсокартонні плити звичайні та вологостійкі, суміші «Кнауф» в асортименті) був отриманий ТзОВ «Торговий дім «Кімак» на підставі накладних №25271 від 12.10.2011 р. на суму 36582,85 грн., в т.ч. ПДВ-6097,14 грн.; №25280 від 12.10.2011 р. на суму 41397,55 грн., в т.ч. ПДВ-6899,59 грн.; №27453 від 08.11.2011 р. на суму 106959,46 грн., в т.ч. ПДВ-17826,58 грн.; №31015 від 19.12.2011 р. на суму 41513,04 грн., в т.ч. ПДВ-6918,84 грн.; №27730 від 10.11.2011 р. на суму 38933,28 грн., в т.ч. ПДВ-6488.88 грн. (т. 1, а.с. 113-117).

ДП «Кнауф Маркетинг» надало ТзОВ «Торговий дім «Кімак» податкові накладні №840 від 12.10.2011 p.; №844 від 12.10.2011 p.; №499 від 08.11.2011 p.; №902 від 10.11.2011 p.; №1551 від 19.12.2011 р. (т. 1, а.с. 122-126).

Платіжними дорученнями від 12.10.2011 р. №1452 на суму 36582,85 грн., від 14.10.2011 р. №1459 на суму 413 97.55 грн.; від 15.11.2011 р. №1687 на суму 50000.00 грн.; від 15.11.2011 р. №1698 на суму 38933,28 грн.; від 16.11.2011 р. №1710 на суму 17759,46 грн.; від 17.11.2011 р. №1714 на суму 7000.00 грн.; від 18.11.2011 р. №1725 на суму 11600,00 грн.; від 18.11.2011 р. №492 на суму 10000,00 грн.; від 21.11.2011 р. №1726 на суму 10600,00 грн. та від 19.12.2011 р. №1943 на суму 41513,04 грн. ТзОВ «Торговий дім «Кімак» здійснило оплату за отриманий товар. (т. 1, а.с. 127-142).

Доставка товару від ДП «Кнауф Маркетинг» до ТзОВ «Торговий дім «Кімак» здійснювалась ДП «ФМ Ложістік Дніпро». В товарно-транспортних накладних від 12.10.2011 p., від 12.10.2011 p., від 10.11.2011 p., від 19.12.2011 р. в графі назва товару вказаний номер накладної, в якій зазначена номенклатура та кількість товару, що перевозиться автомобільним транспортом. (т. 1, а.с. 118-121).

Дані операції відображено бухгалтерським проведенням Дт 28 Кт 631. Витрати на придбання товарів на загальну суму 221155 грн. (без ПДВ) віднесено до складу витрат рядка 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів робіт, послуг» декларації з податку на прибуток підприємства за II-IV квартали 2011 року. Для перевірки представлено картку рахунку 631 по контрагенту ДП «Кнауф Маркетинг», згідно якої собівартість продукції сформована на підставі вищевказаних документів.

Копії всіх вказаних документів надані позивачем та містяться у матеріалах справи, що спростовує відомості акту перевірки від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949 щодо не представлення позивачем до перевірки прихідних накладних на придбання будівельних матеріалів у ДП «Кнауф Маркетинг» на суму 265386,18 грн.

Податковий орган під час проведення перевірки надсилав ТзОВ «Торговий дім «Кімак» вимогу про надання до перевірки оригіналів первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, належним чином завірені копії документів та письмових пояснень від 17.10.2012 р., однак у ній відсутні документи щодо здійснення операцій з ДП «Кнауф Маркетинг» (т. 1, а.с. 143).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на час перевірки у позивача були наявні усі первинні бухгалтерські та податкові документи щодо його фінансово-господарських відносин з ДП «Кнауф Маркетинг», тому збільшення витрат на вартість придбаного у ДП «Кнауф Маркетинг» товару є правомірним.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ПП «Бізнесгруп» та ДП «Кнауф Маркетинг», товар отримано, на суму отриманого товару виписано податкові та видаткові накладні і здійснено розрахунок за отриманий товар.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ПП «Бізнесгруп» та ДП «Кнауф Маркетинг» по придбанню товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між «Торговий дім «Кімак» з ПП «Бізнесгруп», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об 'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об 'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Доводи податкового органу з посиланням на відомості акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 судом до уваги не беруться, оскільки жодних доказів на підтвердження даних цього акту відповідачем не подано, і спростовуються встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами справи та висновками суду щодо реальності господарських операцій, наведені у мотивувальній частині постанови вище.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку визначався як особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс, відповідно до статті 36 якого встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 26.11.2012 року № 0000492301 та від 26.11.2012 року № 0000502301.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби від 26.11.2012 року № 0000492301 та від 26.11.2012 року № 0000502301, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 393/34 - ВР від 28 грудня 1994 року, Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.11.2012 року № 0000492301 та від 26.11.2012 року № 0000502301підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. 20 коп., сплаченого ним за платіжним дорученням № 119 від 25.01.2013 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС від 26 листопада 2012 року № 0000492301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС від 26 листопада 2012 року № 0000502301.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 20 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.