Ухвала

від 07.02.2014 по справі 813/681/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 р. Справа № 876/6518/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників сторін: від позивача: Яценко С.А.,

від відповідача: Ортинська Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 813/681/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кімак» (далі - ТзОВ «Торговий дім «Кімак») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби (процесуальний правонаступник якого Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2012 року № 0000492301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 190 841 грн., в тому числі основний платіж - 162 846 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 995 грн., та податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 р. № 0000502301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 111 979 грн., в тому числі основний платіж - 89 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 396 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТзОВ «Торговий дім «Кімак» посилалося на безпідставність та надуманість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних підприємством у ПП «Бізнесгруп» та неправомірність віднесення до складу витрат, що формують собівартість продукції, пов'язаних із придбанням продукції у ДП «Кнауф Маркетинг» у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. На думку позивача дійсність господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Вважає, що підприємство не порушувало вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних на момент здійснення господарських операцій та Податкового кодексу України, а відтак спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року задоволено позовні вимоги ТзОВ «Торговий дім «Кімак» та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.11.2012 року № 0000492301 та № 0000502301. Крім цього постановою суду стягнуто з Державного бюджету України в користь ТзОВ «Торговий дім «Кімак» 3028 грн. 20 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що договір поставки укладений між ТзОВ «Торговий дім «Кімак» та ПП «Бізнесгруп» не спричинив реального настання правових наслідків, а відтак понесенні по ньому товариством витрати безпідставно віднесені до складу валових витрат та крім цього, позивачем завищено валові витрати за четвертий квартал 2011 року на суму 221155 грн. по операціях з ДП «Кнауф Маркетинг», які на думку податкового органу є також безтоварними.

Апеляційним судом в порядку передбаченому ст.55 КАС України проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби на процесуального правонаступника Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Трускавці Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.12 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949 в якому податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Торговий дім «Кімак»:

- п.4.1., пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року на суму 162 845 грн., в т. ч.: за II квартал 2010 року на 22 528 грн., за III квартал 2010 року на 44 660 грн., за IV квартал 2010 року на 44 792 грн., за IV квартал 2011 року на 50 866 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, пп. 7.2.3 п. 7.2. пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР , що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 89 583 грн., в т.ч.: за червень 2010 року на 35939 грн., за липень 2010 року на 53644 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Трускавці було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.11.2012 року № 0000492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 190 841 грн., в тому числі основний платіж - 162 846 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 995 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 111 979 грн., в тому числі основний платіж - 89 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 396 грн.

За результатами оскарження ТзОВ «Торговий дім «Кімак» зазначених податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року №0000492301 та №0000502301 в адміністративному порядку, ДПС України та ДПС у Львівській області своїми рішеннями залишили без змін податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 р. №0000492301 та від 26 листопада 2012 р. №0000502301, а скарги ТзОВ «Торговий дім «Кімак» без задоволення.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем у ПП «Бізнесгруп» товарно-матеріальних цінностей, витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом та ненаданням підприємством для перевірки податкового органу прихідних накладних на товарно-матеріальні цінності, придбані у ДП «Кнауф Маркетинг».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що такі висновки податкового органу є помилковими, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, який був чинним до 01 січня 2013 року, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, який був чинним до 01 січня 2011 року, та Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 рок від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97- ВР).

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Крім цього підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону № 283/97-ВР визначено доходи, які включаються до валового доходу.

Відповідно до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вказана вище норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції ТзОВ «Торговий дім «Кімак» в обревізований період мало правовідносини по придбанню товарів у ПП «Бізнесгруп», що підтверджується наявними в справі договором № б/н від 24.06.2010 року, видатковими накладними, податковими накладними, журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальникам, платіжними дорученнями.

В червні та в липні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 35833,34 грн. ТзОВ «Торговий дім «Кімак» віднесло до податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Бізнесгруп» податкових накладних.

Крім цього витрати, понесені у зв'язку з придбанням товару, в сумі 447916.67 грн. ТзОВ «Торговий дім «Кімак» віднесло до валових витрат в 2-му кварталі 2010 р. в сумі 179166,66 грн. та в 3-му кварталі 2010 р. в сумі 268749.99 грн.

Придбану продукцію ТзОВ «Торговий дім «Кімак» в подальшому реалізувало ТзОВ «ЛД-Укрбуд» за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду, що підтверджується договором, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також придбану продукцію ТзОВ «Торговий дім «Кімак» реалізувало ПП «Кімак» за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду, що підтверджується договором, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що аналіз представлених позивачем первинних документів на підтвердження господарських операцій ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ПП «Бізнесгруп», а в подальшому ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ПП «Кімак» та ТзОВ «ЛД-Укрбуд» свідчить, що мали місце господарські операції по купівлі-продажу будівельних матеріалів, які відповідають тому виду діяльності, яку здійснював позивач.

Разом з тим з 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Кнауф Маркетинг» та ТзОВ «Торговий дім «Кімак» був укладений договір №110177 від 06.04.2011 року., відповідно до якого ДП «Кнауф Маркетинг» зобов'язується поставити будівельні матеріали ТзОВ «Торговий дім «Кімак».

Поставка товару, згідно умов вказаного вище договору, підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними та товаро-транспортними накладними.

Оплата поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах платіжними дорученнями.

Крім цього дані господарські операції відображено бухгалтерським проведенням Дт 28 Кт 631. Витрати на придбання товарів на загальну суму 221155 грн. (без ПДВ) віднесено до складу витрат рядка 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів робіт, послуг» декларації з податку на прибуток підприємства за II-IV квартали 2011 року..

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів повністю спростовують висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 12.11.2012 р. № 177/22-10/32836949 щодо не представлення позивачем до перевірки прихідних накладних на придбання будівельних матеріалів у ДП «Кнауф Маркетинг» на суму 265386,18 грн.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що на час перевірки у позивача були наявні усі первинні бухгалтерські та податкові документи щодо його фінансово-господарських відносин з ДП «Кнауф Маркетинг», тому збільшення витрат на вартість придбаного у ДП «Кнауф Маркетинг» товару є правомірним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ПП «Бізнесгруп» та ДП «Кнауф Маркетинг» по придбанню товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апелянта про нікчемність правочинів укладених між ТзОВ «Торговий дім «Кімак» та ПП «Бізнесгруп», оскільки податковим органом не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані на не реальне настання правових наслідків.

Крім цього в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що правочини укладені ТзОВ «Торговий дім «Кімак» з ПП «Бізнесгруп» та з ДП «Кнауф Маркетинг» визнані в судовому порядку недійсними, неукладеними чи розірваними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.11.2012 року № 0000492301 та від 26.11.2012 року № 0000502301 правомірно визнані судом першої інстанції протиправними і скасовані.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги податкового органу суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі № 813/681/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст постанови складений та підписаний 12.02.2014 року.