Постанова

від 22.03.2013 по справі 1570/7028/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7028/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними (незаконними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0010782301 і № 00107723301,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» (далі - ТОВ «Універсалбуд-2004») до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними (незаконними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0010782301 і № 00107723301.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби були незаконно прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0010782301 і № 00107723301, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Представник відповідача в ході судового розгляду позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

На підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області від 23.07.2012 року № 1109 головним державним податковим ревізор-інспектором відділу спеціальних, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Плехановою Х.О. та головним державним ревізор-інспектором відділу спеціальних, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Базік Л.А. згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Універсалбуд-2004», код за ЄДРПОУ 26568117, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Інвесттехнагляд», код за ЄДРПОУ 26568117, за грудень 2011 року.

Перевірка проводилась з 24.07.2012 року по 30.07.2012 року.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлено порушення п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( із змінами та доповненнями), що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Універсалбуд - 2004» показників у рядку 10.1 Декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» - грудень 2011 року на суму 39148 грн. Вищезазначене призвело до завищення суми залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у грудні 2011 року на суму 27 548 грн. та заниження суми ПДВ що підлягає сплаті за грудень 2011 року у сумі 26 942 грн.

На підставі акту перевірки № 1689/22-3/26568117/167 від 06.08.2012 року державною податковою інспекцією у Малиновському у районі м.Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № 0010772301 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 548 грн. та № 0010782301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 40 413 грн., в тому числі за основним платежем 26 942 грн., за штрафними санкціями - 13 471 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Так, відповідно до акту перевірки,податковим органом було встановлено, що порушення п.198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( із змінами та доповненнями), що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Універсалбуд - 2004» показників у рядку 10.1 Декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» - грудень 2011 року на суму 39148 грн. Вищезазначене призвело до завищення суми залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у грудні 2011 року на суму 27 548 грн. та заниження суми ПДВ що підлягає сплаті за грудень 2011 року у сумі 26 942 грн.

Актом перевірки зафіксовано, що у листопаді 2011 року ТОВ «Універсалбуд-2004» уклало Договір з ТОВ «Інвесттехнагляд» від 01.11.2011 року, відповідно до якого Підрядник (ПП «Універсалбуд-2004») доручає, а Субпідрядник ( ТОВ «Інвесттехнагляд») зобов'язується виконати ремонтно-побутові та електромонтажні роботи. Сплата по Договору після підпису Актів приймання-передачі виконаних робіт. Строк дії договору з 01.11.2011 по 31.12.2011 року.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Інвесттехнагляд» включено до податкового кредиту Декларації за грудень 2011 року, включено до реєстру отриманих податкових накладених.

У листопаді 2011 року ТОВ «Універсалбуд-2004» уклало Договір з ТОВ «Інвесттехнагляд» та ТОВ «Кафі» від 15.11.2011 року № б/н переуступки права вимоги між Першим кредитором (ТОВ «Інвесттехнагляд»), Новим кредитором (ТОВ «Кафі») та Боржником ( ТОВ «Універсалбуд-2004), відповідно якого Перший кредитор передає, а Новий кредитор зобов'язується прийняти право вимоги виконання зобов'язань,які належать Першому кредитору за укладеними угодами від 01.11.2011 року № 02/11-1.

У лютому 2012 року ТОВ «Універсалбуд-2004» уклало Договір з ТОВ «Інвесттехнагляд» та ТОВ «Інвест актив Плюс» від 15.02.2012 року № 02/01-12 переуступки права вимоги між Першим кредитором ( ТОВ «Інвесттехнагляд»), Новим кредитором (ТОВ «Інвест Актив Плюс» та Боржником ( ТОВ «Універсалбуд - 2004») відповідно до якого Перший кредитор передає, а Новий кредитор зобов'язується прийняти право вимоги виконання зобов'язань які належали Першому кредитору за укладеними угодами від 01.11.2011 № 02/11-11 (Первинний договір) у сумі 355 986, 42 грн.

Таким чином, згідно зазначених договорів Субпідрядником ( ТОВ «Інвесттехнагляд») було виконано ремонтно-побутових та електромонтажних робіт для Підрядника ( ПП «Універсалбуд-2004) за період листопад - грудень 2011 згідно актів виконаних робіт на суму 531 006, 9 грн., у т.ч. ПДВ - 88 501, 2 грн. ( листопад - 49353, 53 грн., грудень - 39147, 62 грн.)

За виконані роботи було перераховано ТОВ «Кафі» - 175020, 48 грн., ТОВ «Інвест Актив Плюс» - 355986, 42 грн.

По ТОВ «Інвесттехнагляд» проведено перевірку ДПІ у Печерському районі м. Києва та складено акт від 07.03.2012 №100/22-9/37401981 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвесттехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.

Зазначеним актом було встановлено,що що фінансово-господарські операції ТОВ «Інвесттехнагляд» з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання такого постачання або здійснення діяльності операцій, місцезнаходження майна, які економічно необхідні для виконання такого постання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «Інвесттехнагляд» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Інвесттехнагляд» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю ( не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів-приймання передачі товару,довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспортну, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до висновку експерта сектору дослідження зброї та трасологічної досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці лейтенанта міліції Лонського О.О. від 06.03.2012 року № 134 підписи від імені Денисова В.І. в представлених на дослідження документах: копія статуту ТОВ «Інвесттехнагляд», копія протоколу № 3 від 07.09.2011, копія реєстраційної картки форми № 4 ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної карти про підтвердження відомостей про юридичну особу, копії довіреності від 08.11.2011 року ймовірно виконані іншою особою.

Таким чином, відповідно до зазначеного акту перевірки ТОВ «Інвесттехнагляд», з вищезазначених фактів, вбачається поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Інвесттехнагляд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інвесттехнагляд» та контрагенти є нікчемними правочинами, та такими, що вчинене без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того в ході судового розгляду судом був направлений запит Голові ДПС в Одеській області щодо надання інформації про перетин кордону директором ТОВ «Інвесттехнагляд» Денисовим Вадимом Івановичем громадянином Російської Федерації в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

19.03.2013 року на адресу Одеського окружного адміністративного суду був направленлена відповідь на запит, відповідно до якої, згідно перевірки даних системи «Аркан» громадянин Російської Федерації здійснював перетин державного кордону України 25.08.2011 року о 06 годині 57 хв. в пункті перетину Конотоп рейсом № 23 Москва-Одеса за напрямом в'їзд. 11.11.2011 р. Денисов Вадим Іванович о 11 годині 34 хв. здійснював перетин державного кордону України в пункті перетину Конотоп рейсом № 24 Одеса-Москва за напрямом виїзд.

Враховуючи вищевикладене, у підприємства ТОВ «Інвесттехнагляд» вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності у періоді з 01.11.2011 по 31.12.2011 року.

Позивачем від ТОВ «Інвесттехнагляд» були тримані відповідні податкові накладні на загальну суму 39 147, 6 грн., які були підписані директором ТОВ «Інвесттехнагляд» Денисовим Вадимом Івановичем, який, як було встановлено, в ході судового розгляду справи не знаходився на території України в період їх підписання.

Таким чином, як встановлено матеріалами перевірки, факт отримання послуг із зазначеним контрагентом ТОВ «Інвесттехнагляд» не має підтвердження.

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно даного договору укладеного ТОВ «Універсалбуд-2004» між ТОВ «Інвесттехнагляд» не вбачається реального настання подій, що обумовлені ним, які б свідчили про проведення господарських операцій.

За вказаним договором оформлені акти приймання виконаних робіт, що підписані тими ж сторонами, відтак суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі.

Суд акцентує увагу на тому, що зазначені податкові накладні виписані на адресу ТОВ «Універсалбуд-2004» директором ТОВ «Центр Демонтажних Технологій» Денисовим Вадимом Іванович, який, як було встановлено, в ході судового розгляду справи не знаходився на території України і період їх підписання, таким чином суд ставить під сумнів їх належність в доказовій базі

Окрім іншого, суд зазначає, що згідно до висновку експерта сектору дослідження зброї та трасологічної досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці лейтенанта міліції Лонського О.О. від 06.03.2012 року № 134 підписи від імені Денисова В.І. в представлених на дослідження документах: копія статуту ТОВ «Інвесттехнагляд», копія протоколу № 3 від 07.09.2011, копія реєстраційної картки форми № 4 ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної карти про підтвердження відомостей про юридичну особу, копії довіреності від 08.11.2011 року ймовірно виконані іншою особою.

Таким чином, суд згідно зазначених договору із TOB «Інвесттехнагляд» не вбачається реального настання подій, що обумовлені ним, які б свідчили про проведення господарської операції.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 зазначеного кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п 198.6. ст. 186 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому у продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином відповідачем доведено правомірність складених рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними (незаконними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0010782301 і № 00107723301 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 22.03.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

20 березня 2013 року

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними (незаконними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2012 року № 0010782301 і № 00107723301 - відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 22 березня 2013 року.