Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-12567/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2012 р. (10:27 год.) Справа №2а-12567/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Маслюк Олексій Володимирович, довіреність б/н від 20.07.11,

від відповідача: Бора Ігор Юрійович, довіреність № 4/10-0 від 01.03.12,

Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0007652204 від 26.10.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки №7380/22-3/33848871 від 11.10.2012 р. висновки відповідача про те, що позивачем завищено валові витрати у взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Стронг» за червень 2011р. у сумі 1624122 грн., що потягло збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 373548 грн., є неправомірними з огляду на те, що до таких висновків відповідач дійшов на підставі довідки про проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Стронг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Навікас» №2004/231/36095275 від 29.09.11, що є протиправним. Позивач вважає, що викладені в довідці дані про те, що чисельність робітників ТОВ «ТД «Стронг» складає 3 особи і це унеможливлює розвантажувально-завантажувальні роботи, враховуючи вагу авіазапчастин, не може свідчити про відсутність реальних взаємовідносин сторін.

Згідно довідки про проведення зустрічної звірки, на яку є посилання в акті перевірки позивача, зазначено, що ТОВ «Навікас» придбало у ТОВ «ТД «Стронг» автозапчастини, тоді як у податкових накладних, наданих до перевірки, серед запчастин у більшості вказані авіазапчастини (авіадвигун, установка для заміни коліс, панелі запуску), що суперечить документам, наданим до перевірки. Позивач вказує, що ТОВ «ТД «Стронг» придбало у ТОВ «Таврія-Славутичторг» знов-таки автозапчастини, відомості щодо придбання авіа-запчастин відсутні.

За таких обставин, відповідачем зроблено висновок, що підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між підприємствами за червень 2011р. не є можливим.

Також, в акті перевірки зазначено, що правочин між ТОВ «Навікас» та ТОВ «ТД «Стронг» є нікчемним, на підставі того, що місцезнаходження контрагента ТОВ «Навікас» не встановлено, у контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що не підтверджують реальність фінансово-господарських відносин, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру.

До того ж, відповідачем в п. 3.1.2 акту перевірки зроблено висновок, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

На підставі встановлених порушень ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007652204 від 26.10.2012р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 373548грн.

Позивач зазначає, що в ході перевірки відповідачу були надані всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Стронг» щодо фактичного отримання (придбання) ТМЦ, зокрема, договір поставки № 9 від 01.05.2011р., видаткові накладні № 1-4, 2-4 від 04.06.2011р. та податкові накладні №4061, 4062 від 04.06.2011р., банківські виписки, що відображено на стор. 4 акту перевірки.

У позові вказано, що актом перевірки зафіксовано складання відповідних первинних бухгалтерських документів щодо отриманих ТОВ «Навікас» товарів, не вказуючи при цьому про будь-які недоліки цих первинних бухгалтерських документів. Крім того, акт перевірки не містить обставин, які б свідчили про факт відмови посадових осіб ТОВ «Навікас» від надання працівникам контролюючого органу під час перевірки відповідних документів.

ТОВ «Навікас» вважає, що з одного боку акт перевірки містить відомості про залучення перевізників (експедиторів) та наявність товарно-транспортної накладної від 04.06.11р., де позивач - замовник та вантажоодержувач, ТОВ «ТД «Стронг» - вантажовідправник та ЗАТ «Кримська автотранспортна компанія» - автопідприємство, а з іншого боку зазначено про неможливість виконання ТОВ «ТД «Стронг» своїх договірних зобов'язань через відсутність основних фондів та транспортних засобів, що свідчить про суперечливість та необ'єктивність висновків відповідача.

Позивач також вказує, що посилання в акті перевірки на відсутність ТОВ «ТД «Стронг» за місцезнаходженням обґрунтовано даними, отриманими від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, з відповіді якої ТОВ «ТД «Стронг» має стан 9 (відсутність за місцезнаходженням). Між тим, ТОВ «Навікас» вважає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

До того ж, відомостей про внесення запису до ЄДР про відсутність ТОВ «ТД «Стронг» за місцезнаходженням акт перевірки не містить.

У позові зазначено, що на час здійснення правовідносин між ТОВ «Навікас» та ТОВ «ТД «Стронг» у червні 2011р., контрагент позивача був юридичною особою, наділений цивільною право- і дієздатністю, та мав, відповідно до чинного законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з продажу товарів.

Також, ТОВ «Навікас» у позові вказує, що актом перевірки не досліджено питання подальшого використання придбаних ТОВ «Навікас» товарів, які в подальшому були реалізовані позивачем ДП «Севастопольське авіаційне підприємство» за договором на поставку продукції № 04/11 від 26.01.11р., ТОВ «Авіатал» за договором № 047/11 від 16.02.11р., підприємству «Крим-Карго-Сервіс» за договором № 20511 від 20.05.11р., ТОВ «Аеростар» за договором № 01/08-09 від 01.08.09р.

До того ж, позивач звертає увагу на ту обставину, що взаємовідносини позивача із ТОВ «ТД «Стронг» за червень 2011р. вже були предметом аналізу та дослідження під час перевірки позивача, яка оформлена довідкою №1453/23-4/37111753 від 05.10.2011р. При цьому, згідно висновку даної довідки, перевіркою цих взаємовідносин порушень не встановлено.

Крім того, позивачем зазначено, що на стор. 4 акту перевірки вказано, що згідно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.11р. звіркою ТОВ «ТД «Стронг» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Навікас» у сумі ПДВ 324824,34 грн. (1624122 грн. без ПДВ).

Також, позивач окремо зауважує, що за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі попереднього акту перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ «ТД «Стронг» за червень 2011р., прийнята постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2012 року у справі № 2а-2194/12/0170/16, що набрала законної сили, якою встановлено, що укладення договорів між ТОВ «Навікас» та ТОВ «ТД «Стронг» було спрямоване на реальне настання правових наслідків і при виконанні цих договорів кожна сторона діяла в межах діючого законодавства України. Таким чином, викладене спростовує висновок податкового органу, що правочин між підприємствами є нікчемним та суперечить інтересам держави і суспільства.

На підтвердження формування витрат за 2 кв. 2011р., як вказано у позовній заяві, до податкового органу ТОВ «Навікас» були надані, зокрема, договір поставки № 9 від 01.05.2011р., видаткові накладні № 1-4, 2-4 від 04.06.2011р. та податкові накладні №4061, 4062 від 04.06.2011р., банківські виписки, товарно-транспортна накладна, документи по реалізації придбаного у ТОВ «ТД «Стронг» товару, які з урахуванням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач вважає висновки відповідача неправомірними та необґрунтованими та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0007652204 від 26.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 373548 грн., а також відшкодувати судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12567/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 26.11.2012 року відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 129-159).

Зокрема, у запереченнях вказано, що у ТОВ «ТД «Стронг» відсутні необхідні дозволи, складські приміщення, персонал, транспортні засоби та основні фонди, а також, встановлено відсутність за місцезнаходженням, що на думку відповідача вказує на неможливість здійснення постачання товару, безтоварність та фіктивність вказаних угод.

Відповідачем зазначено, що ТОВ «ТД «Стронг» мало стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.01.12 року. Оскільки у ТОВ «ТД «Стронг» відсутні трудові ресурси (чисельність працівників згідно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.11 року складає 3 особи), складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, надання відповідей від контрагента, що не підтверджують реальність фінансово-господарських відносин, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. А в такому випадку, на підставі ст. 228 ЦК України правочин є нікчемним.

Тому, як вважає відповідач, ТОВ «Навікас» перерахувало кошти на рахунки ТОВ «ТД «Стронг» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС в акті перевірки зроблено висновок, що позивачем порушено пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 373548,00,00 грн.

Су зазначає, що позивач помилково зазначив відповідачем у позові Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі, тоді як вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС, що не потребує заміни відповідача у справі, тому суд вважає належним відповідачем у справі саме Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АРК ДПС.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» має статус юридичної особи з 20.10.2005 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААБ № 448366 від 12.07.11р., довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення до ЄДРПОУ та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас», державну реєстрацію якого проведено 20.10.2005 р., номер запису 18821020000005780 (а.с. 85-86, 89-94).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, що підтверджується довідкою за формою №4-ОПП про взяття на облік платника податків від 24.10.2005р. №586/29-0, та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00792524 від 27.10.2005р., зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 87-88).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 25.09.2012 року № 2386 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Стронг» (ЄДРПОУ 36095275) у червні 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №7380/22-3/33848871 від 11.10.12 року (а.с. 11-15).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем: АРМ "Бест Звіт"; АІС "Реєстр платників податків"; АС "Аудит"; АІС "Облік податків та платежів"; пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також акт ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.01.13р. №631/23-4/33848871 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Навікас» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД «Стронг» за червень 2011р. та довідка ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №2004/231/36095275 від 29.09.2011 року.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 373548,00 грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0007652204 від 26.10.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Навікас» визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 373548,00 грн. (а.с. 10).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача № 0007652204 від 26.10.2012 р., суд встановив наступне.

Відповідачем в п.3.1.2 акту перевірки зазначається, що при перевірці повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Стронг» у червні 2011 року встановлено їх завищення на суму 1624122,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для такого висновку стали операції, що були проведені між ТОВ "Навікас" та ТОВ "ТД "Стронг" у червні 2011 року, відомості, що були отримані з декларацій та додатків до декларацій з ПДВ ТОВ "Навікас" за червень 2011 року, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу та довідка №2004/231/36095275 від 29.09.2011 року.

Під час дослідження зазначених документів, відповідачем у п.3.1.3 акту перевірки зроблений висновок, що податковий кредит за червень 2011 року сформовано у порушення норм Податкового кодексу України внаслідок укладення угод з контрагентом ТОВ "ТК "Стронг", фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На обґрунтування цього відповідач у п. 3.1.2 акту зазначає, що згідно договору № 9 від 01.05.2011 року ТОВ "Навікас" придбало у ТОВ "ТД "Стронг" автозапчастини, у той час як у податкових накладних, наданих до перевірки, серед запчастин у більшості вказані авіазапчастини (авіадвігун, установка для заміни коліс, панелі запуску), що суперечить документам, наданим до перевірки. Перевіркою ТОВ "ТД "Стронг" встановлено, що чисельність робітників складає 3 особи, що унеможливлює розвантажувально-завантажувальні роботи, враховуючи вагу авіазапчастин. Також встановлено, що відвантажений на адресу ТОВ "Навікас" товар отримано ТОВ "ТД "Стронг" згідно договору поставки №01/06-7 від 01.06.2011 року, укладеного з ТОВ "Таврія-Славутичторг".

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ТД "Стронг" має стан 3 - прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття), свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.01.12 року. У ТОВ "ТД "Стронг" відсутні необхідні дозволи, складські приміщення, персонал, транспортні засоби та основні фонди, відсутність за місцезнаходженням, що вказує на неможливість здійснення постачання товару, безтоварність та фіктивність вказаних угод.

Оскільки на ТОВ "ТД "Стронг" відсутні трудові ресурси (чисельність працівників згідно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.2011 року складає 3 особи), складські приміщення виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, надання відповідей від контрагента, що не підтверджують реальність фінансово-господарських відносин, відповідачем вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Таким чином порушено інтереси держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ суб'єктів господарювання при тому, що ТОВ "Навікас" за рахунок вищезазначених контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ.

Суд вказані висновки ДПІ вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010р. №984, зареєстрованим у Мінюсті України 12.01.2011р. за №34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 цього Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки № 7380/22-3/33848871 від 11.10.12 року містяться суперечливі дані стосовно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.11 року про результати зустрічної звірки ТОВ "ТД "Стронг" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Навікас", їх реальності та повноти відображення в обліку, відповідно до якої при перевірці ТОВ "Навікас" з питань взаємовідносин з ТОВ "ТД "Стронг" за червень 2011 року підтверджено реальність здійснення господарських відносин у сумі 324824,34грн. з ПДВ.

Тому факти, викладені в акті перевірки № 7380/22-3/33848871 від 11.10.12 року, які ґрунтуються на суперечливих фактах не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем податкового законодавства.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ №266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу №266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми ПДВ до бюджету.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Пункт 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначає обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких в силу п.п. «ґ» має бути зазначено місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Під час перевірки позивачем були надані усі необхідні для перевірки документи: декларації, господарські договори, фінансово-господарські документи.

Дослідивши надані платником податків документи ДПІ у м. Сімферополі АР Крим встановила, що згідно даних податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року занижено податок на прибуток за червень 2011 року на суму 373548,00 грн., в результаті порушення податкового законодавства, відображеного в п. 3.1.2 акту перевірки.

Відповідач зазначає, що донараховано податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року внаслідок проведення платником податків ТОВ "Навікас" сумнівних операцій, оскільки неможливо підтвердити їх дійсне виконання.

Зібраними по справі документами, а саме договорами постачання, платіжними документами, податковими, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, дійсність яких не оскаржується відповідачем, зазначений висновок спростовується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем із ТОВ "ТД "Стронг" (індивідуальний податковий номер 360952704674) 01.05.2011 року укладений договір № 9 купівлі-продажу авіаційно-технічного майна, автозапчастин, що є товаром за цим договором. Продавець зобов'язується поставити товар згідно видаткових накладних та надати необхідну технічну документацію. Покупець зобов'язується прийняти товар згідно видаткових накладних, сплатити вартість поставленого товару у строки і в сумі, зазначені у договорі і видаткових накладних (а.с. 19).

Згідно видаткових накладних №1-4, №2-4 від 04.06.2011р. ТОВ Торгівельний дім "Стронг" поставив на адресу позивача у червні місяці 2011 року товар на суму 1514752,80 грн., з яких 252458,80 грн. ПДВ та на суму 434193,24 грн., з яких 72365,54 грн. ПДВ.

Згідно договору № 1311 від 01.03.11 року між позивачем та ЗАТ «Кримська автотранспортна компанія» останнє приймає на себе зобов'язання по перевезенню автомобільним транспортом вантажу позивача строком дії з 01.03.2011р. до 31.12.2011р.

Зазначеними накладними, а також товарно-транспортною накладною від 04.06.11 року, складання якої обумовлено вищезазначеним договором №1311 від 01.03.11р., підтверджується факт передачі та отримання позивачем поставленого товару у червні 2011 року (а.с.20, 22, 24, 25).

Згідно наданих податкових накладних №4061 від 04.06.2011р. на суму 1514752,80грн., з них ПДВ - 252458,80грн., №4062 від 04.06.2011р. на суму 434193,24грн., з них ПДВ - 72365,54грн. підтверджується сплата позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного у ТОВ ТД «Стронг» товару (а.с.22, 24).

В свою чергу позивач відповідно до банківських виписок перерахував на рахунки Торгівельного дому "Стронг" на виконання договору від 01.05.11 року № 9 такі суми: 100000,00 грн. 21.06.2011р.; 43865,00 грн. 17.08.2011р.; 288220,00 грн. 31.10.2011р.; 117360,00 грн. 01.11.2011р.; 199000,00 грн. 03.11.2011р.; 59000,00 грн. 14.11.2011р.; 106598,00 грн. 06.12.2011р., взагалі 914043,00 грн. (а.с.26-33).

Витрати позивача по вищевказаному контрагенту було віднесено до витрат 2 кв. 2011 року у відповідній декларації з податку на прибуток підприємств (а.с.67-72).

Судом досліджено податкові накладні, які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що досліджені документи з постачання та використання товару відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між ТОВ "Навікас" та його контрагентами.

Отриманий від ТОВ "ТД "Стронг" у червні 2011 року товар було продано контрагентам підприємства ТОВ "Навікас":

- Підприємству "Крим-Карго-Сервіс", видаткова накладна №РН-0000236;

- ТОВ "Аеростар", видаткова накладна №РН-0000237;

- ТОВ "Авіатал", видаткова накладна №РН-0000227;

- ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство", видаткові накладні №РН-0000230, №РН-0000229, №РН-0000228, №РН-0000232, №РН-0000231, №РН-0000233, №РН-0000234, №РН-0000235 у червні 2011 року (а.с.43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61 63, 65).

Отже, з наданих позивачем документів вбачається проведення нарахування ПДВ у ціні товарів. Доказами, що придбаний товар було фактично отримано та продано контрагентам позивача, а ціну товару сплачено контрагентами (Підприємство "Крим-Карго-Сервіс", ТОВ "Аеростар", ТОВ "Авіатал", ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство") Товариству з обмеженою відповідальністю "Навікас" є виписані податкові та видаткові накладні (а.с. 43-66).

В свою чергу, п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу II. "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Суд критично оцінює доводи у запереченнях відповідача щодо неможливості здійснення постачання товару та фіктивності зазначених угод позивача з ТОВ "ТД "Стронг" через те, що це підприємство мало стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а свідоцтво цього платника ПДВ анульовано 13.01.12р., оскільки на момент укладення договору № 9 від 01.05.2011 року ТОВ "ТД "Стронг" був платником ПДВ, а отже мало право виписувати податкові накладні.

Суд вважає безпідставними та помилковими висновки відповідача про те, що позивачем згідно договору № 9 від 01.05.2011р. придбано у ТОВ "ТД "Стронг" автозапчастини, у той час як у податкових накладних, наданих до перевірки, серед запчастин у більшості вказані авіазапчастини (авіадвігун, установка для заміни коліс, панелі запуску), оскільки предметом укладеного договору купівлі-продажу №9 від 01.05.11р. були: авіаційно-технічне майно, автозапчастин, що й є товаром за цим договором, а відтак надані первинні документи підтверджують, що позивачем у ТОВ ТД «Стронг» були придбані як авіаційно-технічне майно, так і автозапчастин, що повністю відповідає укладеному договору.

Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у постачальника ТОВ "ТД "Стронг" найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін Підприємства ТОВ "ТД "Стронг" та ТОВ "Навікас" на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того відповідач не зазначає, а суд не може встановити, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеним договором ТОВ "ТД "Стронг" з ТОВ "Навікас".

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на які посилається відповідач в п. 1 акту перевірки № 7380/22-3/33848871 від 11.10.2012 в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки позивача №7380/22-3/33848871 від 11.10.12 року на акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.01.12 року №631/23-4/33848871 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Навікас» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД «Стронг» за червень 2011 року, оскільки на підставі висновків вказаного акту перевірки від 25.01.12 року №631/23-4/33848871 було прийнято податкове повідомлення - рішення №0014812301 від 15.02.12 року щодо зменшення ТОВ "Навікас" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324824,00 грн., але зазначене податкове повідомлення - рішення було визнано протиправним та скасоване постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.12 року по справі №2а-2194/12/0170/16 за позовом ТОВ «Навікас» до ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, яке набрало законної сили 19.09.12 року згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду (а.с. 98-105).

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Крім того, суд виходить з того, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача, в обґрунтування нікчемності вказаного правочину, на ст. 228 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність укладених між позивачем та його контрагентом угод, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем ТОВ «ТД «Стронг» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Що стосується посилання податкового органу на те, що у ТОВ «ТД «Стронг» відсутні трудові ресурси (чисельність працівників згідно довідки №2004/231/36095275 від 29.09.11 року складає 3 особи), складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, надання відповідей від контрагента, що не підтверджують реальність фінансово-господарських відносин, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність "ТД "Стронг" за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит та витрати у червні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо заниження об'єкту оподаткування, що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд вважає висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про заниження позивачем податку на прибуток на суму 373548,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності свого податкового повідомлення-рішення суду не доведено.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 03.12.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 10.12.2012 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0007652204 від 26.10.12 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» (Шосе Московське, 11 км, м. Сімферополь, АР Крим, 95493, код ЄДРПОУ 33848871) 2 146,00 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.