Рішення

від 19.03.2013 по справі 924/82/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2013 р.Справа № 924/82/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного малого підприємства „Лідер", м. Хмельницький

до житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний-2", м. Хмельницький

про стягнення 31386,47 грн. - 3% річних та 23158,12 грн. - інфляційного нарахування на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

За участю представників сторін:

від позивача: Головатий П.О. - за дорученням від 01.02.2013р.; Карєпова Г.А. - за довіреністю №44 від 03.01.2013р.

від відповідача: Янюк А.М. - за довіреністю №1/1 від 10.01.2013р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 19.03.2013р., оскільки в судовому засіданні 06.03.2013р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 31386,47 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 09.04.2011р. по 30.11.2012р. та 23158,12 грн. - інфляційного нарахування (за період квітень 2011р. - листопад 2012р.) на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. по справі №17/5025/1635/11, яке набрало законної сили. Вказує, що зазначеним рішенням з житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний-2" стягнуто на користь приватного малого підприємства „Лідер" заборгованість в розмірі 625 896,60 грн. та судові витрати. Посилаючись на те, що відповідач не здійснив розрахунків в строк, передбачений договором, а сплатив кошти тільки після винесення відповідного рішення суду і відповідно період часу між часом належного виконання грошового зобов'язання до моменту фактичного виконання позивач був позбавлений можливості користуватися відповідними грошовими коштами в своїх цілях, тому, на думку позивача, відповідач повинен сплатити за користування чужими грошовими коштами 3% річних та інфляційне знецінення за відповідний період згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що відповідно до п.4.2. договору підряду №2/1 від 04.08.2010р., який було укладено між ЖБК „Молодіжний -2" та ПМП „Лідер", акти виконаних робіт надаються не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним і розглядаються замовником протягом 5 днів. За результатами розгляду здійснюється підписання акту чи надаються мотивовані зауваження. Зауважує, що у кооперативу були зауваження, які, зокрема, полягали у тому, що будівництво в лютому-березні 2011 року не проводилось; роботи, які виконувались до вказаного періоду були виконані із грубими відхиленнями від проектних рішень; кооперативу не були надані кошториси щодо вартості одного квадратного метра, паспорта та сертифікати на будівельні матеріали та конструкції, акти і приховані роботи, копії накладних на закупівлю будівельних матеріалів та конструкцій.

На думку відповідача, позивач позбавив його можливості скористатись своїм правом замовника, у зв'язку з чим і виник спір, який позивач в добровільному порядку, шляхом переговорів, врегулювати не бажав, а звернувся до суду.

Посилаючись на ч. 5 ст. 11 ЦК України, вважає, що зобов'язання до сплати в кооперативу перед ПМП „Лідер" виникло саме з моменту винесення відповідної постанови Рівненським апеляційним господарським судом, з прийняттям якої рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. набуло законної сили. Вказує, що до цього часу, а саме до 25.07.2012р., досліджувалось питання правомірності вимог ПМП „Лідер", наявності у нього права вимагати стягнення коштів. Зауважує, що в результаті встановлення обов'язку у відповідача сплатити кошти позивачу, кооператив виконав свої зобов'язання.

Позивач у поясненнях на відзив зазначив, що наведені мотиви відмови щодо підписання актів виконаних робіт та проведення розрахунку вже були предметом розгляду господарського суду Хмельницької області та Рівненського апеляційного господарського суду, що відображено в рішенні від 12.06.2012р. та в постанові від 25.07.2012р. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено незаконність відмови відповідача щодо проведення оплати за виконані роботи, а тому, на думку позивача, посилання відповідача на вказані обставини не можуть бути взяті до уваги в силу положення ч. 2 ст. 35 ГПК України. Відмічає, що відповідач визнає свій обов'язок щодо сплати нарахувань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак лише з 25.07.2012р. Вважає, що така позиція є спробою уникнути матеріальної відповідальності в повному обсязі та суперечить положенню ст. 11 ЦК України, оскільки відносини, які мають місце між ПМП „Лідер" та ЖБК „Молодіжний-2" виникли з договору підряду №2/1 від 04.08.2010р.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обгрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача підтримав подані раніше заперечення та наполягав на відмові в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11 задоволено позовні вимоги приватного малого підприємства „Лідер", м. Хмельницький про стягнення з житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний-2", м. Хмельницький заборгованості в розмірі 625 896,60 грн. Вирішено стягнути з ЖБК „Молодіжний-2" на користь ПМП „Лідер", м. Хмельницький заборгованість в розмірі 625 896,60 грн., 6375,36 грн. витрат на проведення судової експертизи, 6258,97 грн. - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. по справі №17/5025/1635/11 видано наказ №17/5025/1635/11 від 20.08.2012р.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2012р., винесеною державним виконавцем Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Гончаренко О.С., відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №17/5025/1635/11 від 20.08.2012р.

Згідно платіжного доручення №U1667035 від 19.11.2012р. на рахунок стягувача було перераховано 180 579,02 грн. згідно наказу від 20.08.2012р.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.11.2012р., винесеною державним виконавцем Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Гончаренко О.С., наказ №17/5025/1635/11 від 20.08.2012р. повернутий стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. У зазначеній постанові вказано про те, що в порядку примусового стягнення з боржника стягнено та перераховано стягувачеві 180 579,02 грн.

Згідно платіжних доручень №173 від 05.12.2012р. на суму 100000,00 грн., №171 від 05.12.2012р. на суму 56 000,00 грн., №178 від 11.12.2012р. на суму 135 000,00 грн., №178 від 19.12.2012р. на суму 110000,00 грн., №185 від 26.12.2012р. на суму 57098,00 грн. ЖБК „Молодіжний-2" погасив борг перед ПМП „Лідер" згідно рішення суду.

Позивач, на піставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних за період з 09.04.2011р. по 19.11.2012р. на суму 625 896,60 грн.; за період з 20.11.2012р. по 30.11.2012р. на суму 445 317,58 грн.

Дослідженням наявних в матеріалах справи документів, доводів та заперечень сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за слідуючих підстав:

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11, яке набрало законної сили, було встановлено, що 04.08.2010р. між житлово-будівельним кооперативом „Молодіжний-2", м. Хмельницький (замовник) та приватним малим підприємством „Лідер", м. Хмельницький (підрядник) укладено договір підряду №2/1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми силами та засобами виконати роботи у відповідності до завдання замовника та в терміни, визначені цим договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи. В п. 5.5. договору сторони обумовили, що оплата за виконані роботи здійснюється згідно актів виконаних робіт протягом 3 календарних днів після їх підписання. Акти підписуються щомісяця до 5 числа за місяць попередній за погодженням з технаглядом.

Рішенням суду від 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11 також було встановлено, що в надісланому підрядником замовнику акті приймання виконаних підрядних робіт, відмітка про відмову від підписання акту відсутня. Неприйняття замовником робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий-березень 2011р. є необгрунтованим.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач у певній процедурній формі реалізує надану йому статтею 16 Цивільного кодексу України можливість захистити свої цивільні права та інтереси в суді, при цьому судове рішення може породжувати, змінювати чи припиняти права та обов'язки тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених законом, зокрема, виконанням, здійсненим належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2012р. по справі №19/5014/548/2012, постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. №13/210/10).

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку щодо права позивача вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Період, за який позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних охоплює строк, як до прийняття рішення господарського суду Хмельницької області 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11, а саме з моменту прострочення виконання зобов'язання згідно з умовами договору, так і після цього, і закінчується датою 30.11.2012р.

При вирішенні питання щодо періоду нарахування інфляційних та 3% річних, судом враховуються положення частини 1 ст. 530 та ст. 612 Цивільного кодексу України, згідно яких визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2012р. у справі №17/5025/1635/11 було встановлено обов'язок відповідача щодо сплати на користь позивача грошових коштів за виконані роботи, а також визнано необгрунтованим неприйняття відповідачем робіт за актом приймання виконаних робіт. Тому, посилання відповідача на мотиви відмови від підписання актів не приймаються до уваги, оскільки вже були предметом розгляду в суді.

Як вбачається з рішення суду від 12.06.2012р. сторони в договорі (п. 5.5.) обумовили строк оплати виконаних робіт - протягом 3 календарних днів після підписання актів виконаних робіт. Акти підписуються щомісяця до 5 числа за місяць попередній.

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт наступає 8 числа кожного місяця, що слідує за звітним, а прострочення виконання - з 09 числа. Таким чином, нарахування позивачем інфляційних та 3% річних з моменту прострочення виконання зобов'язання є правомірним.

Доводи відповідача про те, що обов'язок сплати боргу виник з моменту винесення постанови Рівненським апеляційним господарським судом не приймаються, оскільки основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами є договір (ч. 2 ст. 11 ЦК України) і правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду №2/1.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, відповідач погасив борг перед позивачем згідно рішення суду. При цьому, 180 579,02 грн. - в порядку виконавчого провадження - 19.11.2012р., а залишок боргу протягом грудня 2012 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням умов п. 5.5. договору підряду, а також дат проплат, суд погоджується з даними нарахуваннями.

З врахуванням зазначеного, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИ Р І Ш И В:

Позов приватного малого підприємства „Лідер", м. Хмельницький до житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний-2", м. Хмельницький про стягнення 31386,47 грн. - 3% річних та 23 158,12 грн. - інфляційного нарахування на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання задовольнити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний-2" (м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 3/2, кв. 43; код 37098214) на користь приватного малого підприємства „Лідер" (м. Хмельницький, вул. Прибузька, 2; код 14148019) 31386,47 грн. (тридцять одну тисячу триста вісімдесят шість гривень 47 коп.) - 3% річних, 23 158,12 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 12 коп.) - інфляційного нарахування на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.