Постанова

від 26.03.2013 по справі 5006/34/71/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5006/34/71/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Баландіна Е.Ф. за довіреністю б/н від 02.01.2013р. від відповідача:не прибув прокурора Русланова Т.М. за посвідченням №004307 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 13.02.2012р. по справі№5006/34/71/2012 (суддя Риженко Т.М.) за позовомПрокурора м. Тореза в інтересах держави в особі Киселівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№125) до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк простягнення заборгованості в розмірі 5 928,75грн.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Тореза в інтересах держави в особі Киселівського виправного центру №125 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 5 928,75грн.

В ході розгляду справи змінено назву позивача на Киселівський виправний центр Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№125)

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2012р. у справі №5006/34/71/2012 позовні вимоги задоволені, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк на користь Киселівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№125) заборгованість у розмірі 5 928,75грн.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач у позовній заяві, у якості доказу посилається на акт прийому передачі робіт (надання послуг) від 04.05.2011р., проте ним не надано оригіналу цього доказу. Також, апелянт посилається на невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання первісних документів (доказів) для розгляду справи.

Крім того відповідач зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України, рішення було прийнято за відсутністю сторін та без повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував

Прокурор у судове засідання прибув, просив апеляційний суд рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2010 року між Киселівським виправним центром Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№125) (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-НОВА" (Замовник) було укладено договір №11, відповідно розділу 1 якого Виконавець надає Замовнику робочу силу з числа осіб, засуджених до обмеження волі, у необхідній кількості, для використання її в цілях здійснення господарської діяльності встановленої Статутом "Замовника".

Згідно пункту 3.8 договору кінцевий розрахунок за трудовикористаних засуджених здійснюється протягом десяти днів після підписання акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується не пізніше 2-го числа наступного за звітнім.

У розділі 5 договору встановлено, що прострочення платежу за даним договором вважати дату, наступну після 12-го числа поточного місяця за розрахунковим.

У розділі 8 договору Сторони встановили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року. У випадку якщо ні одна зі сторін не пред'явить свого бажання про закінчення договірних відносин в строк до моменту закінчення дії даного договору, даний договір вважається продовженим на невстановлений строк.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1062 "Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби", наказу Державної пенітенціарної служби України №480 від 01.11.2011 "Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України Киселівський виправний центр Управління департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області №125 у відповідності із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" 15 травня 2003 року №755-IV було перейменовано в Киселівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області №125.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги на суму 29 716,41грн., що підтверджується актом приймання-передачі (наданих послуг) від 04.05.2011р., який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Для оплати позивачем було виставлено рахунок №81 від 04.05.2011р. Відповідачем було здійснено часткову оплату за послуги у сумі 23 787,66грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 25.07.2011р. з вимогою здійснити оплату за надані послуги.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що за правовою природою спірний договір є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На виконання умов пункту 3.8. договору сторонами підписані без заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що є підтвердженням факту надання послуг.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані акти правомірно визначені доказами, оскільки є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за надані послуги.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору №11 від 15.07.2010р. позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 29 716,41рн., але відповідачем була здійснена лише часткова оплата за надані послуги у сумі 23787,66грн.

Отже, відповідачем були порушені грошові зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України у сумі 5 928,75грн. Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 5 928,75грн. до матеріалів справи не надав.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції, про що вже зазначалось, позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги, а останній розрахувався за них лише частково.

Стосовно посилань апелянта на недоведеність вимог у зв'язку із відсутністю оригіналу акту здачі-приймання робіт (надання послуг) колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до частини 3 статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийняв у якості доказу належним чином засвідчену копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.05.2011р., підписаного та скріплений печаткою зі сторони позивача та відповідача без зауважень та заперечень, що є належним доказом у розумінні статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Також, належними доказами у розумінні статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів визнає копії договору №11 від 15.07.2010р., додаткової угоди від 15.07.2010р.,табелю обліку робочого часу за квітень 2011р., виписки банку по рахунку, претензії від 25.07.2011р., рахунку №81 від 04.05.2011р., що підтверджує виконання умов договору №11 від 15.07.2010р.

Отже, дослідженим у цьому зв'язку по справі доказам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт надання послуг за поданими позивачем документами відповідач не оспорює, а свої заперечення проти позову обґрунтовує виключно посиланням на неналежність доказів.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на необізнаність про стан розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи наявна ухвала про порушення провадження у справі від 25.10.2012р. з відміткою про направлення на адресу відповідача. Також, в матеріалах справи наявні протоколи судових засідань від 21.11.2012р., 10.12.2012р., 09.01.2013р. та ухвали про відкладання розгляду справи від 21.11.2012р., 10.12.2012р., 09.01.2013р., з яких вбачається, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях 21.11.2012р., 10.12.2012р., 09.01.2013р. Крім того, в матеріалах справи містяться відзив на позовну заяву та письмові пояснення відповідача и поштове повідомлення про вручення ухвали від 04.02.2013р. про відкладання розгляду справи на 13.02.2013р. отримане відповідачем.

Отже, твердження відповідача про необізнаність про стан розгляду справи є безпідставним.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Донецької області викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/34/71/2012 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/34/71/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/34/71/2012 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу; 2-3. Відповідачу; 4. У справу, 5. ДАГС, 6. ГСДО