Рішення

від 19.03.2013 по справі 922/674/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.Справа № 922/674/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", с.Костів, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алькор-ФТ", м.Харків про стягнення 45000,00 гривень за участю представиників:

позивача - Олефіренко С.В. (довіреність №б/н від 27 лютого 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алькор-ФТ" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 45000,00 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №24/07-П, укладеного між сторонами 24 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 лютого 2013 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 25 лютого 2013 року повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 14 лютого 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

28 лютого 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №7996) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2013 року було відкладено розгляд справи на 19 березня 2013 року у зв'язку з неявкою Відповідача.

19 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №10319) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 19 березня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 19 березня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 14 лютого 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

24 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алькор-ФТ" (Відповідачем) було укладено договір №24/07-П. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

За умовами спірного договору, Відповідач зобов'язувався виготовити та передати у власність Позивача обладнання, а саме, прес для для виробництва цегли за технологією напівсухого пресування із зусиллям 75 тонн, а Позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідне обладнання.

Відповідно до п.2.1. спірного договору, загальна сума договора складає 103500,00 гривень, у тому числі ПДВ - 17250,00 гривень. Ціна обладнання встановлюється у специфікації (додаток №1 до основного договору), яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.2. спірного договору, оплата за даним договором здійснюється Позивачем шляхом передоплати на розрахунковий рахунок Відповідача грошових коштів за протоколом узгодження етапів оплати (додаток №2 до основного договору), який є невід'ємною частиною цього договору. Датой платежу вважається день отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача (п.2.3. договору).

За змістом протоколу узгодження етапів оплати від 24 липня 2012 року (а.с.10) сторони передбачили виконання спірного договору наступним чином:

- Етап №1: Позивач сплачує 100% передоплати у розмірі 33000,00 гривень за проектування та розміщення Відповідачем замовлень підрядним організаціям (30 робочих днів) у строк відповідно до п.8.1. спірного договору;

- Етап №2: Позивач сплачує 100% передоплати у розмірі 42000,00 гривень за складальні і монтажні роботи на території Відповідача (40 робочих днів) протягом 2 банківських днів після закінчення робіт, передбачених етапом №1;

- Етап №3: Позивач сплачує 100% передоплати у розмірі 15900,00 гривень за пуско-налагоджувальні роботи на території Відповідача (10 робочих днів) протягом 2 банківських днів після закінчення робіт, передбачених етапом №2 та сповіщення Позивача про готовність обладнання до відвантаження;

- Етап №4: Позивач сплачує 100% передоплати у розмірі 12600,00 гривень за монтаж та пуско-налагоджувальні роботи на території Відповідача (3 робочі дня) протягом 2 банківських днів після підписання актів приймання-передачі обладнання.

На виконання умов протоколу узгодження етапів оплати (додаток №2 до основного договору) Позивачем на користь Відповідача було сплачено 75000,00 гривень за виконання 1 та 2 етапів. Даний факт підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- п/д №562 від 10 серпня 2012 року на суму 30000,00 гривень;

- п/д №652 від 10 вересня 2012 року на суму 30000,00 гривень;

- п/д №822 від 08 листопада 2012 року на суму 5000,00 гривень;

- п/д №820 від 08 листопада 2012 року на суму 5000,00 гривень;

- п/д №867 від 21 листопада 2012 року на суму 5000,00 гривень.

01 лютого 2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду до основного договору, відповідно до умов якої сторонами було припинено виконання зобов'язань за основним договором №24/07-П від 24 липня 2012 року. Також, у вказаній додатковій угоді сторони домовились, що Відповідач здійснює повернення суми попередньої оплати, яка сплачена Позивачем в період з 10 серпня 2012 року по 21 листопада 2012 року в розмірі 75000,00 гривень в строк до 8 січня 2013 року.

На виконання умов вищевказаної додаткової угоди 07 січня 2013 року Відповідач здійснив повернення 30000,00 гривень Позивачу. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором по першому і другому етапам у повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, частково виконав свої зобов'язання за додатковою угодою до основного договору від 01 лютого 2013 року, у зв'язку з чим, станом на момент винесення рішення по справі, утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 45000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 45000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алькор-ФТ" (61050, м.Харків, Червоношкільна набережна, 4, кв. 5, код ЄДРПОУ 14099338, р/р №26004165046 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (63024, Харківська область, Валківський район, с. Костів, вул. Чапаєва, 107, код ЄДРПОУ 30957466, р/р №26007010292619 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 45000,00 гривень основної заборгованості та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/674/13-г