Рішення

від 11.03.2013 по справі 919/41/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року справа № 919/41/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 57 982,62 грн,

Представники сторін:

позивач - Бекетова Н.С. - представник, довіреність від 29.12.2012;

відповідач - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 304 від 05.03.2013.

Обставини справи:

29.12.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 57 982,62 грн, з яких: 5 692,33 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2012 по 30.09.2012; 196,77 грн - пеня; 393,56 грн - 30% річних; 51 699,96 грн - штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", статті 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та статтю 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № 94-11 від 06.07.2011 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, передбаченої Договором.

Ухвалою суду від 09.01.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 05.02.2013 /арк. с. 1-2/.

Розгляд справи неодноразово відкладався, а у судовому засіданні 06.03.2013 оголошувалась перерва до 11.03.2013. Після перерви розгляд справи був продовжений.

Присутня в судовому засіданні представник позивача наполягала на своїх позовних вимогах і просила суд позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 3-5/. Зокрема позивач зазначає, що як при прийнятті майна в оренду та підписанні відповідного акта, так і протягом дії Договору орендар не висував жодних претензій до орендодавця стосовно стану майна, переданого в оренду, та навіть деякий час виконував власні обов'язки щодо внесення орендної плати.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях /арк. с. 78-80, 97-99/, зокрема на підставі статей 614, 762 Цивільного кодексу України, тобто через передання орендарю об'єкта оренди, яке не могло бути використано за його цільовим призначенням через обставини, за які відповідач не відповідає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 94-11 /арк. с. 11-12/ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а Орендар (відповідач) - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 121,9 м 2 , розташовані в жилому будинку за адресою: АДРЕСА_2, - яке перебуває на балансі Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" (далі - об'єкт оренди), вартість якого, згідно із незалежною оцінкою станом на 31.05.2011, складає 341 930,00 грн (Додаток 1).

Згідно з пунктом 1.2 Договору цільове призначення об'єкта оренди: використання під розміщення перукарні.

Сторони дійшли згоди, що вступ Орендаря у користування Майном настає одночасно з підписанням сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (пункт 2.5 Договору).

На виконання умов Договору, 06.07.2011 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно в оренду, про що складений відповідний Акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний сторонами Договору та скріплений їх печатками /арк. с. 13/.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата складає 1 436,11 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на відповідні рахунки місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру щомісячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

За умовами Договору (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 Договору) Орендар зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди.

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його підписання до 05.07.2014 (пункт 7.1 Договору).

Проте, рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2012, серед іншого, було розірвано спірний Договір № 94-11 від 06.07.2011 /арк. с. 38-42/.

На виконання вказаного рішення об'єкт оренди повернутий Орендодавцеві за Актом приймання-передачі від 01.10.2012 /арк. с. 10/.

Орендодавець стверджує, що свої зобов'язання за Договором він виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 06.07.2011, підписаним обома сторонами без зауважень.

Натомість відповідач, на думку Орендодавця, умови Договору порушила: орендну плату вносила несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за період з червня по вересень 2012 року у неї перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 5 692,33 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом. Крім того, у зв'язку із порушенням строків внесення орендної плати позивач просить стягнути з відповідача 196,77 грн пені, 393,56 грн 30% річних та 51 699,96 грн штрафу.

Орендар позов не визнав, зазначивши, що всупереч домовленостям сторін та положенням чинного законодавства Орендодавець передав Орендареві майно у стані, що є непридатним для його використання під розміщення перукарні.

З метою отримання можливості експлуатації орендованих приміщень за цільовим призначенням Орендар надіслав Орендодавцеві заяву для отримання письмової згоди на проведення в них капітального ремонту /арк. с. 90/. Вказану заяву було отримано позивачем 08.02.2012, про що зокрема свідчить відповідний штамп реєстрації вхідної кореспонденції, який міститься у правому нижньому куті заяви.

У відповідь на цю заяву позивач листом від 15.02.2012 вих. № 01-15/538 повідомив Орендаря про можливість розгляду вказаного питання лише після погашення заборгованості за Договором № 94-11 від 06.07.2011 в частині внесення орендної плати /арк. с. 96/.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 06.07.2011 між сторонами був укладений Договір № 94-11 /арк. с. 11-12/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Згідно з положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До основних обов'язків орендаря стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" відносить, серед іншого, обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

Водночас, частиною четвертою статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендодавця передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Аналогічні вимоги щодо передачі майна у комплекті та стані, що відповідає умовам договору та його призначенню, встановлені частиною першою статті 767 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 94-11 від 06.07.2011 є, серед іншого, підставою для виникнення у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради зобов'язання щодо передачі Орендарю об'єкта оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, а у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - зустрічного зобов'язання перед позивачем за первісним позовом щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та здійснення інших платежів.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що на виконання умов Договору оренди № 94-11 від 06.07.2011 сторонами підписаний Акт приймання-передачі орендованого майна, в якому зазначено стан орендованого майна: „потребує проведення ремонтно-будівельних робіт" /арк. с. 13/. Даний акт підписано представниками обох сторін та балансоутримувача. При цьому якихось застережень щодо відсутності у Орендаря претензій до стану майна, що передається в оренду, не зазначено.

Комісією у складі представників Орендаря, балансоутримувача та Орендодавця у вказаному Акті приймання-передачі орендованого майна від 06.07.2011 надано стислу характеристику об'єкта (мовою оригіналу): „внутренняя отделка - штукатурка, водный окрас, обои (штукатурка - глубокие трещины , мелкие выбоины , отслоение покрывающего слоя местами; водный окрас - повреждение слоя краски, трещины , сколы , загрязнения; обои - обесцвечивание рисунка, загрязнения, отставания от основы ) ; полы - цементные (отдельные трещины , неровности, стертость в местах хождения); инженерное обеспечение - электроснабжение, канализация, водоснабжение (водопровод и канализация - следы течи в местах присоединения приборов, повреждения эмалированного покрытия раковин, унитазов, ослабление мест присоединения приборов, загрязнение, ржавчина, повреждение коррозией трубопроводов (не функционирует ); электроснабжение - повреждение изоляции магистральных и внутренних сетей, потеря эластичности изоляции проводов, отсутствие значительной части приборов и крышек к ним (осветительных приборов, розеток, выключателей и т.д.) (не функционирует ); окна - отсутствуют ; двери - деревянные (трещины в местах примыкания коробок к стенам и перегородкам, стертость деревянных холстов, щели, местами отсутствие дверных полотен ).".

Необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна також підтверджена Актом технічного обстеження будівельних конструкцій частини будівлі жилого будинку по АДРЕСА_2 (вих. № 485 від 21.09.2011), складеним провідним інженером Державної організації „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд" Севастопольської міської державної адміністрації /арк. с. 82-88/ та Актом обстеження технічного стану від 29.11.2011, складеним комісією у складі представників балансоутримувача спірного об'єкта - КП РЕП-17 та Орендаря /арк. с. 89/.

Крім того, зі змісту Акта технічного обстеження будівельних конструкцій частини будівлі жилого будинку по АДРЕСА_2, убачається, що досліджений об'єм будівлі, за станом основних конструктивних елементів, об'ємно-планувальним рішенням, призначенням та станом інженерного обладнання перебуває у незадовільному стані, що є непридатним для експлуатації /арк. с. 86 - зворотний бік/.

Згідно з висновками, відображеними в Акті обстеження технічного стану від 29.11.2011 технічний стан орендованих приміщень є незадовільним, що не дозволяє використовувати їх за призначенням без проведення ремонтних робіт /арк. с. 89/.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за погодженими сторонами істотними умовами Договору цільове призначення Об'єкта оренди - розміщення перукарні (пункт 1.2 Договору).

Тобто, передане за Договором майно повинно мати приміщення, які мають бути придатними для надання перукарських послуг.

Вимоги до розташування та обладнання приміщень перукарень визначені „Державними санітарними правилами та нормами для перукарень різних типів ДСПіН 2.2.2.022-99" Головного Державного санітарного лікаря України, затвердженими постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України № 22 від 25.03.1999 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Головного державного санітарного лікаря України Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 2 від 23.01.2006) (надалі - Правила).

Відповідно до пункту 2 Передмови вказаних Правил, Державні санітарні правила та норми - обов'язковий для виконання нормативний документ, який визначає гігієнічні та санітарно-протиепідеміологічні критерії проектування, реконструкції та експлуатації перукарень різних типів (підстава: ст. 7, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Вимоги до внутрішнього оздоблення приміщень перукарень закріплені у розділі 3 Правил, відповідно до якого: матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень повинні бути лише з числа дозволених МОЗ України для застосування у будівництві громадських будинків; стіни та стелі всіх приміщень повинні мати рівну гладку поверхню, бути доступними для санітарної обробки і дезінфекції; стіни підсобних приміщень рекомендується покривати вологостійкими матеріалами; підлоги в залах очікування, робочих залах, підсобних приміщеннях повинні бути гладкими, рівними, що дозволяє проведення вологого прибирання і дезінфекції; підлога в душових, туалетах, коморах для білизни повинна бути з вологостійких покриттів; дверна та віконна фурнітура повинна бути гладенькою, що легко очищується (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7 Розділу 3 Правил).

Питання щодо санітарно-технічного устаткування перукарень регулюються Розділом 5 Правил, за яким: перукарні обладнуються всіма видами інженерного устаткування: водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією, електропостачанням; в перукарні повинно бути передбачене заземлення устаткування у відповідності з „Правилами устройства электроустановок"; санвузли в перукарні обладнуються умивальною раковиною, до якої підводиться холодна та гаряча вода; вода, що подається в перукарню для технологічних цілей, повинна відповідати ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством"; вентиляційні системи перукарень, вбудованих у житлові будинки, влаштовуються окремо від вентиляції цих будинків (п.п. 5.1-5.5).

Натомість очевидно, що незадовільний стан орендованого майна не дозволяє використовувати його під розміщення перукарні без проведення відповідних ремонтних робіт.

Наведене свідчить про те, що Орендодавцем не дотримано вимог частини четвертої статті 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а саме: не виконано зобов'язання щодо передачі Орендарю об'єкта оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

Розділом четвертим Договору на Орендаря покладено цілу низку зобов'язань, серед яких: використання орендованого Майна за його призначенням відповідно до умов Договору - під розміщення перукарні.

За умовами підпункту 4.4.9 пункту 4.9 Договору Орендар зобов'язаний своїми силами та за власний рахунок проводити поточний ремонт об'єкта оренди, профілактичні огляди, відновлювальні роботи інженерного обладнання об'єкта оренди, що забезпечує життєдіяльність об'єкта за обов'язковим узгодженням з Орендодавцем. При цьому, проведення реконструкції, технічного переобладнання та інше поліпшення об'єкта оренди можливе лише за письмовою згодою Орендодавця (підпункт 4.3.1 пункту 4.3; пункт 5.1 Договору).

Судом установлено, що відповідач мав дійсний намір та вчинив конкретні дії, спрямовані на проведення необхідних робіт з відновлення приміщень, приведення їх у належний стан, адже незадовільний стан, у якому вони були передані в оренду, безумовно унеможливлював використання орендованого майна для розміщення перукарні. Утім, через неотримання від Орендодавця відповідного дозволу, здійснити ремонт орендованого Майна відповідач не зміг.

Так, на замовлення Орендаря були складені: науково-проектна документація на реставрацію багатоквартирного жилого будинку з влаштуванням перукарні /арк. с. 76/, Акт технічного обстеження будівельних конструкцій частини будівлі жилого будинку по АДРЕСА_2 (вих. № 485 від 21.09.2011) /арк. с. 82-88/, Акт обстеження технічного стану об'єкта оренди від 29.11.2011 /арк. с. 89/, Робочий проект реконструкції вбудованих нежилих приміщень під перукарню по АДРЕСА_2 /арк. с. 100-115/.

З метою отримання згоди на проведення ремонтних робіт, відповідачем було скеровано позивачеві відповідний лист, який отримано останнім 08.02.2012 /арк. с. 90/, але згоди не надано.

Натомість, за ініціативою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2012 у справі № 5020-901/2012 в судовому порядку було розірвано Договір оренди № 94-11 від 06.07.2011, укладений між сторонами /арк. с. 38-42/. Вказане рішення набрало законної сили 05.10.2012, а отже Договір є припиненим з 05.10.2012.

Наведені обставини свідчать про здійснення Орендарем фактичних дій, спрямованих на отримання від Орендодавця згоди на проведення ремонтних робіт. Натомість, до моменту розірвання спірного Договору (05.10.2012), звернення Орендаря з проханням надати згоду на проведення ремонтних робіт, які необхідні для використання орендованого майна за визначеною у договорі метою - під розміщення перукарні, розглянуто позивачем не було.

Таким чином, Орендар з незалежних від нього обставин був позбавлений можливості використовувати орендоване Майно за цільовим призначенням до проведення в ньому ремонту. А дозволу Орендодавця, необхідного для проведення ремонту, без якого використання орендованого Майна є неможливим, з незалежних від позивача причин під час дії Договору Орендодавцем надано не було.

Частиною другою статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з пунктом 14.3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі статті 21 Закону „Про оренду державного та комунального майна" він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Зважаючи на вищевикладене, доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від орендної плати за користування орендованим майном є обґрунтованими.

Отже, через неналежне виконання Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради своїх зобов'язань за Договором в частині передачі об'єкта оренди у належному стані, його вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виконання зустрічних зобов'язань щодо внесення орендної плати та здійснення інших платежів за Договором є безпідставними, оскільки переданий за Актом приймання-передачі об'єкт оренди не міг використовуватися за цільовим призначенням під розміщення перукарні, а відтак не відповідає погодженим сторонами істотним умовам Договору.

Тобто в діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки його зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати є зустрічним та похідним від зобов'язання Орендодавця передати майно у належному стані, придатному для цільового використання.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання позивачем вказаного зобов'язання, в нього відсутнє право вимагати від відповідача належного виконання зустрічного зобов'язання з внесення орендної плати за об'єкт оренди, який не міг бути використаний в господарській діяльності відповідача за цільовим призначенням.

Доводи позивача щодо та обізнаності Орендаря про незадовільний стан спірного майна на час його прийняття в оренду є неспроможними, оскільки вказані обставини не знімають з позивача закріпленого у законодавстві та Договорі обов'язку передати орендареві об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

Зі змісту частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, наслідком невиконання Орендодавцем своїх зобов'язань щодо передачі Орендареві майна у стані, придатному для використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, може бути звільнення останнього від орендної плати (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

За викладених обставин позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5 692,33 грн заборгованості з орендної плати за період з червня по вересень 2012 року є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про стягнення 30% річних, пені та штрафу, суд зауважує на такому.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору сторони встановили, що у разі прострочення внесення орендної плати понад 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний оплатити на користь Орендодавця 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, сторони відступили від положень цивільного законодавства та передбачили в Договорі збільшений розмір процентів річних порівняно із тим, який встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом та проявом принципу свободи договору (статті 3, 6, 627-628 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути на свою користь 30% річних від простроченої суми у розмірі 393,56 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із пунктом 8.5 Договору, у разі порушення строку внесення орендної плати, встановленого пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути на свою користь 196,77 грн пені.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Позивач просить стягнути на свою користь 51 699,96 грн штрафу.

Утім, зважаючи не те, що вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради щодо стягнення на його користь 30% річних, пені та штрафу є похідними від основної вимоги про стягнення орендної плати, у задоволенні якої судом відмовлено через неможливість використання орендованого Майна за призначенням для досягнення мети оренди, вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене позов задоволенню не підлягає.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.03.2013.

Суддя підпис В.О. Головко